Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №334/580/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 06.04.2026

Справа № 334/580/26

Провадження № 3/334/408/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі адміністративний матеріал, який надійшов з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління Патрульної поліції в Запорізькій області відділ адміністративної практики відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

14.01. 2026 року о 01 годині 28 хвилин по вул. Руставі, буд.2 в м. Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував автомобілем mitsubishi l200, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому будучи позбавлений права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 16.09.2025 постановою серії ЕНА 5731307 був притягнутий до відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1 ПДР.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України і на момент вчинення інкримінованого діяння виконував службове завдання. Зокрема, діяв на виконання наказу командира навчального батальйону.

Захисник Александров О.О. подав до суду клопотання про закриття провадження по справі через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме останній виконував прямий наказ командира.

Суд, заслухавши пояснення правопорушника та свідка, дослідивши матеріали про адміністративні правопорушення, клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Александров О.О., дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), повторно протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.

Частиною 1 ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 , виданий 26.03.2024 року. Крім того, працівники поліції були обізнані про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що вбачається з відеозапису.

Згідно відеозапису з бодікамер поліцейських, ОСОБА_2 зазначив працівникам патрульної поліції, що виконує обов`язки військової служби.

Так, п. 2.1.а Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом , який не має права керування таким транспортним засобом.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що порушення п.2.1.а Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 було викликано крайньою необхідністю, з метою недопущення негативних наслідків для життя людей, а саме військовослужбовців його підрозділу, які перебувають в зоні бойових дій.

Поліцейський ОСОБА_3 пояснив, що14.01.2026 року складав протокол відносно ОСОБА_1 , зазначив, що він повідомив, що є військовослужбовцем. Вказаний автомобіль рухався у комендантську годину, номерний знак не відповідав номерним знакам НГУ.

Поліцейський Романюк Т. В. пояснив, що14.01.2026 року складав протокол відносно ОСОБА_1 , зазначив, що він повідомив, що є військовослужбовцем. Вказаний автомобіль рухався у комендантську годину, номерний знак не відповідав номерним знакам НГУ. Коли вже прибув його командир, тоді пояснили що він перебуває на завданні.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що є безпосереднім командиром ОСОБА_1 . Пояснив, що близько 1 год. ночі виникла необхідність вказаний службовий автомобіль доставити на бойову позицію для здійснення евакуації бойового складу, бо інший автомобіль вийшов з ладу. Оскільки на місці окрім ОСОБА_1 нікого більше не було, то саме йому він віддав наказ прибути на точку евакуації. На момент віддавання наказу він не був обізнаний, що його позбавлено права керування транспортним засобом. Ситуація потребувала негайного вирішення, затримка у доставці автомобіля призвела би до загибелі військових, які очікували на евакуацію.

Згідно копії робочого зошиту командиру зведеної групи БпАК 11бр НГУ,14.01.2026 року, з 00.00 год 14.01.2026 року через нестачу кадрових водіїв видано наказ призначити водієм автомобіля mitsubishi l200, д.н.з. НОМЕР_4 лейтенанта ОСОБА_1 .

Тому суд вважає, що водій ОСОБА_2 діяв в стані крайньої необхідності. Також суд звертає увагу на той факт, що за невиконання наказу командира передбачена відповідальність згідно кримінального законодавства.

За вимогами ст.17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого(навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною,якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира(начальника); (4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; (5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно п. 4 ст. 247 КУПАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Отже, з урахуванням наведеного встановлено, що в діях водія ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, проте провадження в справі слід закрити, оскільки воно вчинено в стані крайньої необхідності.

Тому згідно п.3 ч.1, ч.2 ст. 284 КУпАП, за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 130, 221, 247, 280, 283-285КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: Філіпова І. М.