Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №308/19517/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19517/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивача звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заборгованість за Договором № 3398205950-38033 від 22.01.2021 у розмірі 24 506,00 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 13 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 22.01.2021 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3398205950-38033, за умовами якого Відповідач отримав 3 000,00 грн. кредиту, термін користування кредитом 20 діб. Договір укладено в електронній формі та підписаний Позичальником за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

17.06.2021 було укладено договір №17-06/21 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3398205950-38033.

15.02.2023 було укладено договір № 15-02/23 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3398205950-38033.

11.05.2023 було укладено договір № 11-05/23 відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3398205950-38033.

Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3398205950-38033.

Таким чином на момент подання позовної заяви заборгованість за договором № 3398205950-38033 від 22.01.2021 не погашена, проценти за користування кредитними коштами не сплачені, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість у загальному розмірі, становить 24 506,00 грн., з яких:

-заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3 000.00 грн.;

-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 506.00 грн.;

-заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.;

-заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.;

-заборгованість за комісіями - 0.00 грн.;

-інфляційні збитки - 0.00 грн;

-нараховані 3% річних -0.00 грн.

05.01.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

29.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 . В якій зазначає, що відповідач проходить військову службу та є учасником бойових дій, згідно з Посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.11.2016, що перешкоджає належним чином користуватися процесуальними правами та виконувати обов`язки, що на думку сторони відповідача є поважною підставою для поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву. Зазначає, що на ОСОБА_1 , поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме те, що не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

На думку відповідача, з матеріалів справи не можливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції. Посилається на те, що з долученого Листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2873_250804111512 від 04-08-2025, згідно з яким 22.01.2021 здійснено платіж у сумі 3 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 через систему iPay.ua. Зазначає, що інших доказів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача та їх належність до спірних правовідносин, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що Позивач не зазначив про неможливість подання відповідних доказів та не заявляв клопотання про їх витребування. Крім того, наданий розрахунок заборгованості не містить відомостей про осіб, відповідальних за його складання, та не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів, у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом.

Відповідач вказує, що належними доказами на підтвердження заборгованості можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства. Також відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується, зокрема, отриманням відповідних повідомлень та вчиненням дій у особистому кабінеті. Разом з тим, позивач не надав доказів отримання відповідачем електронних повідомлень та вчинення дій, необхідних для укладення договору, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні належні докази укладення кредитного договору.

Відповідач зазначає, що нарахування процентів здійснено позивачем за межами строку кредитування, що суперечить вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим такі вимоги є необґрунтованими.

Відповідач обгрунтовує, що нарахований позивачем розмір процентів є неспівмірним та не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. На думку відповідача, встановлення у договорі надмірного розміру процентів порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності і покладає на нього як споживача непропорційний тягар.

Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн., посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність належного документального підтвердження. Відповідно до ст. 134 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за умови їх фактичного понесення, документального підтвердження та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом. Відповідач зазначає, що заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та належним чином не підтверджені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано договір про надання правової допомоги, витяг з акту та заявку на надання юридичної допомоги. Водночас позов подано та підписано безпосередньо позивачем, а докази фактичної участі адвокатського об`єднання у представництві його інтересів у суді та оплати відповідних послуг відсутні. За таких обставин заявлений розмір витрат на правничу допомогу є непропорційним, не підтвердженим належними доказами та таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Таким чином, Відповідач просить у задоволенні позову ТОВ «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити, а також стягнути з позивача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», у розмірі 6 500,00 грн.

03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. З приводу факту укладання договору, позивач зазначає у відповіді на відзиві, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі. Договір оформлено шляхом реєстрації в інформаційній системі кредитора, використання одноразового ідентифікатора та підтвердження умов договору через особистий кабінет, що супроводжувалося направленням повідомлень на електронну пошту та мобільний телефон відповідача.

Кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідача через платіжну систему, що підтверджується наданими доказами. Також вказав, що заперечення відповідача щодо неотримання коштів є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим заявлено клопотання про витребування доказів. В якому просить поновити строк для подання клопотання про витребування доказів, а також в клопотанні просить витребувати від АТ КБ «Приватбанк» інформації про:

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки платіжною № НОМЕР_2 в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки.

- докази зарахування на картку платіжною № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 3000,00 грн, які 22.01.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період з 22.01.2021 по 29.01.2021.;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною № НОМЕР_2 за період з 22.01.2021 по 29.01.2021.;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що нарахування відсотків здійснювалося в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору, погоджених сторонами. Також вказав, що відповідач не надав контррозрахунку заборгованості та доказів належного виконання зобов`язань. Позивач наголосив, що договір є чинним, не оскарженим та підлягає виконанню, а розмір заборгованості визначений відповідно до умов договору та договору відступлення права вимоги.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє відповідні заперечення, однак відповідач таких доказів не надав. Також вказав, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за умови підтвердження їх обсягу та вартості незалежно від фактичної сплати, а договірні відносини між позивачем та адвокатом не порушують прав відповідача і не впливають на його процесуальні права у справі.

Позивач зазначив, що сам по собі статус військовослужбовця не є безумовною підставою для звільнення від сплати відсотків за кредитним договором, оскільки така пільга застосовується лише за наявності підтверджуючих документів щодо участі у відповідних заходах, визначених законом. Також вказав, що відповідач не довів факту такої участі у період нарахування відсотків, а нарахування здійснювалося до 24.02.2022 та відповідало умовам договору.

У відповіді на відзив позивач просив долучити подану відповідь до матеріалів справи, відмовити у задоволенні вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, а позовні вимоги про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

09.02.2026 надійшло заперечення на клопотання про витребування доказів, в якому представник відповідача зазначає, що клопотання представника позивача про витребування доказів слід залишити без задоволення, так як ним не було обґрунтовано неможливості його подання разом з позовною заявою з причин, що не залежали від нього.

17.02.2026 надійшли письмові пояснення від позивача в якому посилається на те, що дане заперечення про витребування доказів є необґрунтованим та таким, що не підлягає взяттю до увагу, посилаючись на те, що Позивач не зазначив у позовній заяві про необхідність витребування доказів, оскільки, зважаючи на норми чинного законодавства, Позивачем було надано належні та допустимі докази, що підтверджують його позицію, а необхідність витребування безпосередньо банківської виписки виникла в процесі розгляду справи в суді, після подання відзиву на позовну заяву, у якому Відповідач заперечує перерахування йому кредитних коштів. І на підставі того, що відомості із банків Позивач самостійно не може отримати, так як це є банківська таємниця, розголошення якої третім сторонам заборонено, тому Позивачем було подано клопотання про витребування доказів.

Позивач зазначив, що необхідність подання клопотання про витребування доказів виникла після ознайомлення із запереченнями відповідача щодо факту перерахування кредитних коштів, у зв`язку з чим вважає його поданим своєчасно. Вказав, що доводи відповідача є необґрунтованими, а клопотання відповідає вимогам процесуального закону та підлягає задоволенню.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.02.2026 витребувано докази зазначені в клопотанні від 04.02.2026.

03.03.2026 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про долучення до матеріалів справи довідку про проходження військової служби.

05.03.2026 на адресу суду направлено заперечення на заяву про доручення доказів, посилаючись на те, що документ, який додав до заяви Відповідач, а саме довідка №58 не підтверджує жодних обставин, що можуть бути підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язання за кредитним договором від 22.01.2021 №3398205950-38033 та не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ з огляду на те, що у довідці відсутня дата її видачі, довідка не містить інформації про конкретний період перебування Відповідача на військовій службі.

18.03.2026 позивач направив клопотання про витребування доказів, в якому просить поновити строк та зазначає про необхідність у витребуванні в АТ «Державний ощадний банк України» наступної інформації: - Ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки платіжною № НОМЕР_2 в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки. - докази зарахування на картку платіжною№ НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 3000,00 грн, які 22.01.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період з 22.01.2021 по 29.01.2021.; - інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ; - інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною № НОМЕР_2 за період з 22.01.2021 по 29.01.2021.; - інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

18.03.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду витребувано докази від АТ «Державний ощадний банк України».

23.03.2026 відповідач надіслав заперечення на клопотання, в якому просить залишити без задоволення клопотання позивача про витребування додаткових доказів.

Зазначаючи наступне, що клопотання про витребування доказів повинно подаватися разом з позовною заявою. У запереченнях зазначив, що Клопотання позивача про витребування доказів подано з порушенням процесуальних строків, оскільки воно подане через значний проміжок часу після звернення до суду, що, на його думку, суперечить вимогам ЦПК України.

15.04.2026 від АТ «Державний ощадний банк України» надійшла витребувана інформація в електронному вигляді (на диску CD-R (46/12/1397/2026)

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини не явки до суду не повідомили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 22.01.2021 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3398-205950-38033, за умовами якого Відповідач отримав 3 000,00 грн. кредиту, термін користування кредитом 20 діб. Факт укладення даного договору та отримання кредитних коштів Відповідачем не оспорюється.

За пунктом. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1.95 % за кожен день користування Кредитом. Також Договором позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Згідно Додатку № 1 до Договору позики № 3398-205950-38033 від 22.01.2021, згідно якого сторони узгодили графік розрахунків за Договором, в якому встановлено розмір фіксованої процентної ставки, і який не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника.

Згідно розділу 4 Паспорту Кредиту процентна ставка, яка може застосовуватись при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 1404%.

Розділом 3 Паспорту Кредиту визначено, що з урахуванням побажань Споживача, строк кредитування становить від 1 до 30 днів. Однак, Договором позики № 3398205950-38033 строк кредитування становить 20 днів.

Постановою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) визначено, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Виходячи з викладеного, у даному випадку, суд вважає, що термін користування кредитом становить 20 днів, як це передбачено Договором, а тому обмежити розмір стягнення відсотків терміном дії договору.

17.06.2021 було укладено договір №17-06/21 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3398205950-38033 та згідно з витягу з реєстру боржників до даного договору заборгованість ОСОБА_1 на дату відступлення складала 4 148,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 1 148,00 грн.

15.02.2023 було укладено договір № 15-02/23 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» (права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3398205950-38033 та згідно з реєстром боржників до даного договору заборгованість ОСОБА_1 на дату відступлення складала 9 764,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,, грн., заборгованість за відсотками - 6 764,00 грн.

11.05.2023 було укладено договір № 112-05/23 відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3398205950-38033.

Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3398205950-38033.

Відповідач не виконував своїх зобов`язань за вказаним договором, а тому, станом на день формування позовної заяви із твердження Позивача має заборгованість 24 506,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 506,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Дослідивши розрахунки заборгованості, суд дійшов наступного висновку:

як вбачається з матеріалів справи згідно п.2.3 Договору та Графіку розрахунків - строк користування кредитом починається 22.01.2021 року та закінчується 11.02.2021 року. При укладенні Договору факторингу з ТОВ "ФК ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" 15.02.2023 року Кредитодавець відступив право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №3398205950-38033 від 22.01.2021 р. у розмірі 4 148,00 грн., як це і було передбачено графіком розрахунку із нарахуванням відсотків за 20 днів.

Новий Кредитор "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" здійснив дорахування відсотків поза межами укладеного Договору факторингу, а саме: згідно наданого розрахунку було дораховано відсотки за період до укладення цього договору - з 13.03.2021 по 23.02.2022 у сумі 20 358,00 грн.

Згідно п.9.7 Сторони домовились, що після закінчення Строку дії цього Договору, проценти за користування Кредитом можуть бути нараховані згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі передбаченому п.п.9.4. цього Договору та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної Вимоги Позикодавця Позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти Позичальника.

Однак, Позивачем не надано, як доказ визначену Договором Вимогу Позикодавця Позичальнику, а тому такі нарахування відсотків є незаконними та безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків, заявлених у позовній заяві здійснено без дотримання умов Договору Позики, а отже до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 4 148,00 грн., з яких: тіло кредиту - 3 000,00 грн., заборгованість по відсотках - 1 480,00 грн.

Суд, оцінюючи доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування до нього пільг як військовослужбовця та учасника бойових дій, дійшов висновку про їх необґрунтованість. Надане суду посвідчення УБД серія НОМЕР_1 від 16.11.2016 саме по собі підтверджує лише факт набуття відповідного статусу, однак не містить відомостей про проходження військової служби відповідачем на момент укладання договору.

Подана довідка №58, видана на запит адвоката, не підтверджує жодних обставин, що можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за кредитним договором, так як в наданій довідці відсутня дата її видачі, а також не міститься інформація про конкретний період перебування відповідача на військовій службі.

Крім того, зазначені докази були подані відповідачем лише разом із відзивом на позовну заяву та не були надані під час укладання кредитного договору чи у розумний строк після цього, що також не дає підстави вважати доведеним факт перебування відповідача на військовій службі саме у відповідний термін.

Щодо доводів відповідача про відсутність належних доказів зарахування кредитних коштів на його рахунок та неможливість встановлення власника платіжної картки, суд вважає їх безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи, суду було надано відповідь від АТ «Ощадбанк», яка містить відомості щодо належності платіжної картки № НОМЕР_2 відповідачу, а також підтверджує факт зарахування 22.01.2021 грошових коштів у сумі 3 000,00 грн на відповідний рахунок. Посилання відповідача на відсутність інших доказів зарахування коштів є необґрунтованими, оскільки надана банківська інформація є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального закону і безпосередньо підтверджує обставини, що входять до предмета доказування у даній справі.

А також, судом встановлено, що кредитний договір було вкладено в електронній формі. Вказане підтверджується Паспортом споживчого кредиту продукту «Проста Позика», з якого вбачається, що договір укладено 22.01.2021 року та підписано споживачем за допомого ідентифікатора № V3GP8RK2.

Зазначений ідентифікатор є аналогом власноручного підпису в розумінні законодавства про електронну комерцію та підтверджує волевиявлення відповідача на укладення відповідного договору.

Таким чином, доводи щодо відсутності належного підтвердження укладення кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

Ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Приймаючи рішення, суд керується наступним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд враховує, що відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та визначити, чи доведені заявлені вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, зваживши у сукупності надані позивачем докази по справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

До позовної заяви було долучено прас-лист АО «Лігал Ассістанс» №01-11/2023 від 01.11.2023, договір про надання правової (правничої) допомоги № 03/07-24 від 03.07.2024, а також копію витягу акту №1 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, згідно якого загальна вартість правничої допомоги складає 13 000,00 грн., та в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг).

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19,20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет та характер спору, який відноситься до поширеної категорії справ, є справою незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем підтверджено сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Заявлена сума позовних вимог складає 24 506,00 грн., задоволена сума позовних вимог - 4 148,00 грн., що становить 16,92% від заявленої суми. Тому із Відповідача на користь Позивача слід стягнути 409,87 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.525-527, 530, 625, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заборгованість за Договором № 3398205950-38033 від 22.01.2021 у розмірі 4 148,00 грн. (чотири тисячі сто сорок вісім гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» судовий збір в розмірі 409, 87 грн. (чотириста дев`ять гривень 87 копійок) та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБТ ФОРС" - місцезнаходження: 02095, м.Київ, вул.Княжий Затон, буд.9, прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя І.О. Шепетко