Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №308/2458/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2458/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на йо го користь кредитну заборгованість за договором №1928997 від 01.12.2024 у розмірі 37 229,96 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.12.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено договір № 1928997 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний за допомогою одноразового електронного ідентифікатора №З176. Шляхом реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту і відповідно, до цього первісним кредитором було направлено пропозицію укласти договір.

Відповідач отримав кредит у сумі 10 200,00 грн. строком на 360 днів, з стандартною процентною ставкою 1 % на день.

ТОВ «Селфі Кредиь» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при оформленні кредиту.

Відповідач виконував свої зобов`язання перед договором з істотними порушеннями, що і призвело до виникнення простроченої заборгованості. Відповідач розуміючи виникнення фінансових зобов`язань перед кредитором здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1928997 від 01.12.2024 .

Позивач зазначає, що згідно із отриманої інформації від Первісного кредитора, відповідач оформляв кредитні відносини в кількості 3 разів з ТОВ «Селфі Кредит», попередні договори були погашені.

На підставі договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025, укладеного між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» і ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором № 1928997 від 01.12.2024. Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 37 229,96 грн.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість за Договором и№1928997 від 01.12.2024 становить в загальному розмірі 37 229,96 грн., яка складається з:

-10 199,96 грн. – заборгованість по тілу кредиту;

-21 930,00 грн. – заборгованість по відсотках;

-5 100,00 грн. – пеня.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при подачі позову клопотав розглядати справу без його участі, позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки до суду не повідомив, відзив на позов не надсилав.

21.04.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1928997 від 01.12.2024 та узгоджено Графік платежів на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 200,00 грн., строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межа строку, кредиту, вказаного в п. 1.5 цього Договору. Даний договір було укладено в електроннвй формі за допомогою одноразового ідентифікатора №Р176.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти, шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20250930-10044 від 30.09.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1928997 від 01.12.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, (останній платіж було здійснено 27.02.2025 14:01:10 у сумі 3 060,01 грн.). Сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Крім того, суд враховує, що відповідно до інформації, наданої первісним кредитором, відповідач до укладення спірного кредитного договору неодноразово (три рази) вступав у кредитні правовідносини з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», при цьому попередні кредитні зобов`язання були належним чином виконані.

Зазначене свідчить про обізнаність відповідача з порядком укладення та виконання кредитних договорів, а також про усвідомлення ним прав та обов`язків, що виникають із таких правовідносин.

30.09.2025між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕС УКРАЇНА») укладено Договір Факторингу № 01.02-39/25, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу та актом приймання-передачі Документації за договором факторингу від 30.09.2025 № 01.02-39/25 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором № 1928997 від 01.12.2024.

Відповідно до Додатку 1 (витягу з Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-39/25 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 37 229,96 грн., з яких: 10 199,96. заборгованість по тілу кредиту; 21 930,00 грн. заборгованість по відсотках; 5 100,00 грн. – пеня.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.09.2025, відповідач не виконав своє зобов`язання щодо повернення суми кредиту, та має прострочену заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 37 229,96 грн.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору № 1928997 від 01.12.2024, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір — це домовленість сторін, оформлена в електронній формі, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається та виконується відповідно до Цивільного кодексу України та прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 4–6 ст. 11 цього Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути розміщена в інформаційних системах або надана шляхом електронного повідомлення, а її прийняття (акцепт) здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, що свідчать про прийняття пропозиції.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається підписаним у разі використання електронного підпису, одноразового ідентифікатора або іншого аналога власноручного підпису, визначеного законом.

Електронний підпис використовується для ідентифікації особи та підтвердження волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що кредитний договір № 1928997 від 01.12.2024 укладено між відповідачем та фінансовою установою в електронній формі.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Щодо розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.

З наданого розрахунку вбачається, що заборгованість складається у загальному розмірі 37 229,96 грн., з яких:

-10 199,96 грн. заборгованість по тілу кредиту;

-21 930,00 грн. заборгованість по відсотках;

-5 100,00 грн. – пеня.

Разом з тим, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення вимог, а саме стягнення заборгованості по тілу та відсотків.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість за пенею 5 100,00 грн., суд приходить до наступного.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 23.07.2024, відповідно і заборгованість за пенею виникла після 24.02.2022. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею необхідно відмовити.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, суд знаходить позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають

Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, відповідачем не надано.

На підставі викладено суд приходить до висновку, щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНАС» з ОСОБА_1 за кредитним договором № 1928997 від 01.12.2024 у загальному розмірі 32 129,96 грн., що складається з: 10 199,96 грн. заборгованість по тілу кредиту; 21 930,00 грн. заборгованість по відсотках.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем підтверджено сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн. Заявлена сума позовних вимог складає 37 229,96 грн., задоволена сума позовних вимог – 32 129,96 грн., що становить 86,30% від заявленої суми. Тому із Відповідача на користь Позивача слід стягнути 2 313,62 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 625, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1928997 від 01.12.2024 в розмірі 32 129,96 (тридцять дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 96 копійок)) грн., яка складається із: 10 199,96 (десять тисяч сто дев`яносто дев`яти гривень 96 копійок)грн. заборгованість по тілу кредиту; 21 930,00 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень 00 копійок) грн. заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2 313,62 (дві тисячі триста тринадцять гривень 62 копійки) грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І.О. Шепетко