Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №308/1961/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1961/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071030000076 від 10.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у невстановлену дату, час та місце, через мережу Інтернет у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав металевий телескопічний кийок, який за своїм зовнішнім виглядом має ознаки холодної зброї та залишив його при собі з метою подальшого носіння.

Усвідомлюючи протиправність своїх дій та можливість настання негативних наслідків, розуміючи, що придбаний ним металевий телескопічний кийок являється холодною зброєю, маючи умисел на незаконне поводження із даною холодною зброєю, ОСОБА_4 добровільно не здав металевий телескопічний кийок до правоохоронних органів та почав носити його при собі без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам, визначеним п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 року та Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.2012 року.

Так, 20.01.2026 о 04:50 годині, ОСОБА_4 прибувши на вантажному автомобілі марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , на міжнародний пункт пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Ужгород», за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 224 для виїзду з України, де під час проведення огляду зазначеного автомобіля працівниками прикордонної служби серед особистих речей ОСОБА_4 , а саме в сумці було виявлено металевий телескопічний кийок. В подальшому, у присутності двох понятих вищевказаний предмет було вилучено протоколом огляду місця події від 20.01.2026 та упаковано до спеціального пакету.

Відповідно до висновку експерта, наданий на дослідження предмет ззовні схожий на металевий телескопічний кийок, який вилучений в ході огляду місця події від 20.01.2026 за адресою: м. Ужгород, Собранецька, 224 є холодною зброєю, а саме металевий телескопічний кийок, що відноситься до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії. Виготовлений досліджуваний металевий телескопічний кийок промисловим способом.

Разом з обвинувальним актом до суду подано угоду про визнання винуватості, укладену 05 лютого 2026 року між ОСОБА_4 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 .

На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 472, 473, ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Зі змісту угоди вбачається, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України, а саме: в у незаконному носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України. При цьому, ОСОБА_6 погоджується на призначення покарання за ч.2 ст. 263 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості, згідно з ст.ст. 473, 394, 424, 474 КПК України оговорені сторонами.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 05.02.2026 укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 263 КК України визнав повністю.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України, тобто незаконне носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Судом, на виконання вимог ст.474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і у тому, що угода про визнання винуватості від 14.05.2025 не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 склад кримінального правопорушення, та які вказують на кваліфікацію діянь за ч.2 ст. 263 Кримінального кодексу України та обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 за ч.2 ст.263 КК України - є нетяжким злочином.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 05.02.2026 вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Кримінальним кодексом України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно з ч.5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин, суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.

З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода укладена 05.02.2026 між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

За наведених обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не встановлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у провадженні не заявлено.

Розподіл процесуальних витрат у кримінальному проваджені вирішено відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, шляхом стягнення вартості проведених експертиз із обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Угоду про визнання винуватості від 05 лютого 2026 року, укладену між ОСОБА_4 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 - затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ч. 2 ст.263 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи № СЕ-19/107-26/520-ХЗ в розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

Речові докази:

- кийок, який поміщено до спец пакету НПУ RIC 2175019 – знищити;

- сумку чоловічу чорного кольору, яку упаковано до спец пакету НПУ RIC 6378958, транспортний засіб «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з НОМЕР_2 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1