Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №304/932/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/932/25 Провадження № 1-кп/304/133/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025071130000042 від 13 лютого 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сімер Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою:АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводило до психологічних страждань потерпілої, за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 07 січня 2024 року близько 03 години 30 хвилин, знаходячись за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого було заподіяно шкоду психічному здоров`ю останньої.

Окрім того, 03 жовтня 2024 року близько 16 годин 59 хвилин та 05 жовтня 2024 року близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_4 , будучи протягом року (за постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2024 року) підданим адміністративному стягненню за адміністративне порушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знаходячись за місцем спільного проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, погрожуючи фізичною розправою, внаслідок чого було заподіяно шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на систематичне вчинення домашнього насильства, 19 жовтня 2024 року близько 19 години 10 хвилин, 07 грудня 2024 року близько 11 години 00 хвилин, 06 січня 2025 року близько 21 години 50 хвилин, 07 січня 2025 року близько 18 години 00 хвилин, 08 січня 2025 року близько 15 години 00 хвилин, 25 січня 2025 року близько19 години 40 хвилин та 09 лютого 2025 року близько 22 години 02 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись в АДРЕСА_2 за місцем спільного проживання із співмешканкою ОСОБА_6 , вчинив домашнє насильство щодо останньої шляхом словесних образ нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, її залякування, що призводить до психологічних страждань потерпілої.

Тим самим ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ст. 126-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,призначити йому покарання у виді громадських робіт.

Захисник обвинуваченого також просив суд, призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у присутності захисника повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та підтвердив обставини вчинених ним правопорушень, вказаних в обвинувальному акті. Обвинувачений суду пояснив, що він, знаходячись за місцем їхнього проживання з потерпілою за адресою: АДРЕСА_2 ,вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_6 , а саме висловлювався в її сторону нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Усвідомлює, що його дії щодо останньої є неправомірними та негативними. Зазначив, що шкодує про свої вчинки, щиро розкаявся. При цьому зазначив, що готовий понести покарання. Просив суд призначити йому покарання у виді громадських робіт.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, та вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводило до психологічних страждань потерпілої.

Призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, є нетяжким злочином.

Суд враховує дані про особу винного: ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, добрий, ввічливий, працьовитий та відповідальний, до адміністративної відповідальності виконкомом міської ради не притягався, скарг та нарікань з боку сусідів та односельчан в адміністративний будинок села не надходило; на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, кримінальне правопорушення вчинив вперше.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За сукупності наведених обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення, форму вини, обстановку вчинення правопорушення, особу обвинуваченого, а також позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, які просили призначити покарання у виді громадських робіт, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді громадських робіт в межах санкції, за якою кваліфіковано його дії, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Крім цього, враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства у відношенні до потерпілої, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин.

На підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 на строк 1 (один) місяць обмежувальні заходи:

- заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства – потерпілою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань 100 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства – потерпіла ОСОБА_6 , може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча: ОСОБА_1