Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №299/2437/22 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2437/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2026 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, присяжних: І.І.Леньо та Н.Ю.Костелеби-Веремчук, секретар судового засідання О.М.Стрижак, за участю представника заявника адвоката Б.М.Дидинської, представника особи, відносно якої вирішується питання про визнання недієздатною та встановлюється опіка адвоката В.В.Нечаєва, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 О.І.Драпака, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Закарпатської області про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася у суд із клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, в якому просить суд продовжити строк дії рішення Виноградівського районного суду від 22.09.2022р. про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 недієздатною та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП відсутній в зв`язку з відмовою, паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 2114 від 10.05.2019 року, мешканця АДРЕСА_1 , опікуном недієздатної матері- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною матір`ю заявника, рішенням Виноградівського районного суду від 22.09.2022р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано недієздатною та призначено її сина ОСОБА_3 .Плиску її опікуном. З часу прийняття судом даного рішення стан здоров`я матері погіршився, зниження пам`яті, головні болі, неадекватна поведінка в звичайних життєвих ситуаціях та часткова втрата певних когнітивних навичок. Діагноз захворювання матері- ознаки вираженої атрофії кори головного мозку, кортикальна деменція, деміелінізуючі процеси головного мозку, що позбавляють її можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак існує необхідність у продовженні строку дії рішення суду про визнання її недієздатною.

На підставі наведеного заявник просить суд продовжити дію рішення Виноградівського районного суду від 22.09.2022р. про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном недієздатної матері- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявника в суді свої вимоги підтримала повністю та просила заяву задоволити; представника особи, відносно якої вирішується питання про визнання недієздатною та встановлюється опіка адвокат В.В.Нечаєв підтримав вимоги заяви та просив її повністю з адоволити;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який в судовому засіданні вказав, що заявник стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою, який підпадає під мобілізаційні заходи, разом з тим, правила обліку не порушував. Окрім того, саме Подання органу опіки та піклування не відповідає вимогам закону, а відтак вирішення справи поклав на розсуд суду.

Представник органу опіки та піклування Королівської селищної ради, який належним чином повідомлений судовою повісткою про місце та час розгляду справи у суді в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву від 19.02.2026р. в якій повідомив та надав Рішення №26 від 19.02.2026р. про затвердження Подання органу опіки та піклування Королівської селищної ради щодо можливості призначення заявника ОСОБА_1 опікуном його недієздатної матері, а також просять розглянути справу у відсутності представника селищної ради.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається заявник в своїй заяві, представником Виноградівської міської ради вимоги заяви визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.174 ЦПК України визнання ним заяви прийнято судом.

Згідно з частиною третьою ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ч.1 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 , є рідною матір`ю заявника, які проживають та зареєстрована разом за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Виноградівського районного суду від 22.09.2022р. ОСОБА_2 - 03.07.1936 р.н. визнано недієздатною та призначено її сина ОСОБА_3 .Плиску опікуном.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №190 від 01.05.2025р. ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 виявляє ознаки Вираженої судинної деменції (F01.3), що позбавляє її здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з Рішенням органу опіки та піклування виконавчого комітету Королівської селищної ради від 19.02.2026р. за №26, яким затверджено Подання органу опіки та піклування Королівської селищної ради щодо можливості призначення заявника ОСОБА_1 опікуном його матері ОСОБА_2 у випадку визнання в судовому порядку останньої недієздатною.

До вказаних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно із ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частина 1 ст.30 ЦК України визначає, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.39, ч.1 ст.40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.1-3 ст.41 ЦК України).

Згідно змісту ч.1 ст.300 ЦПК України, ч.1 ст.60 ЦК України, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, суд встановлює над нею опіку і призначає їй піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Нормами ст.55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.

Ст.67 ЦК України визначені права та обов`язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно з ч.3 ст.72ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

Відповідно до ст.76 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до ч.1 ст.65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Суд , заслухавши пояснення учасників процесу, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Розглядаючи справу, суд забезпечив учасникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник скористався правовою допомогою.

Частина 2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.1, 3 Конституції України).

Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.21, ч.2 ст.22, ч.1 ст.28, ч.1 ст.29, ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки. Законом закріплена особлива форма державної турботи про нужденних осіб, які потребують сторонньої допомоги. Якщо особа не може мати правоздатності, то на законних підставах і лише за рішенням суду вона може бути визнана недієздатною. Єдиною підставою для цього є стійкий і хронічний розлад, за якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Такий психічний розлад має бути підтверджений висновком судово - психіатричної експертизи, зокрема, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №190 від 01.05.2025р., відповідно до якої ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 виявляє ознаки Вираженої судинної деменції (F01.3), внаслідок психічного розладу не меже розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому суд приймає до уваги вказаний акт як належний та допустимий доказ, оскільки останній підтверджує саме такий факт, а відтак ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 визнається судом недієздатною, тому наявні підстави вирішення питання для встановлення над нею опіки.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020р. у справі №205/4245/17.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У постанові Верховного Суду від 08.01.2024р. у справі №753/1905/22 (провадження №61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням Органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26.05.99р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999р. за N387/3680 та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затверджених постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. №866.

Відповідно до п.3.3 Правил опіки та піклування, документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Верховний Суд у постанові від 16.12.2020р. у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.04.2022р. у справі №712/10043/20 при призначенні опікуна важливо і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуном.

Так, заінтересована особа Королівська селищна рада рекомендує суду на призначення опікуном кандидатуру заявника.

Зокрема, Поданням органу опіки та піклування виконавчого комітету Королівської селищної ради від 19.02.2026р. за №26 визначено доцільним призначити заявника ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 у випадку визнання в судовому порядку останньої недієздатною, проте доцільність призначення опікуном саме його обґрунтовується лише тим, що він єдиний в змозі виконувати обов`язки опікуна, оскільки інших осіб, які би виявили бажання здійснювати опіку над ОСОБА_2 - не виявлено.

Однак, належні та допустимі докази, які б доводили, що заявник відповідає цим вимогам (зокрема, довідки про стан здоров`я заявника, про проходження психіатричного, наркологічного оглядів, характеристика за місцем її проживання чи місцем роботи), в матеріалах справи відсутні. Саме по собі подання органу опіки та піклування про доцільність призначення особи піклувальником без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном в судовому порядку.

У своєму поданні органу опіки та піклування виконавчого комітету Королівської селищної ради від 19.02.2026р. за №26 вказано, що заявник є сином ОСОБА_2 , проживає спільно з нею та забезпечує відповідний догляд за нею. Також зазначено, що з ними проживає і дружина заявника ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а їх діти проживають тривалий час за кордоном. Відомостями щодо інших осіб або наявних родичів, які могли б забезпечити постійний догляд ОСОБА_2 , селищна рада не володіє.

Проте, подання органу опіки та піклування не містять обґрунтування про необхідність призначення саме заявника опікуном над своєю матір`ю ОСОБА_2 без достатньої аргументації такого висновку, через що він не може бути прийнятий судом.

Окрім того, у поданні відсутня інформація про неможливість виконання таких функцій іншим з подружжя або членами сім`ї першого ступеня спорідненості при наявності таких, зокрема, з самого Подання вбачається, що такі родичі є, а саме, дружина заявника ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка також проживає разом із ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 та відповідно також може здійснювати заходи щодо належної її опіки.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №545/1691/16-ц (провадження № 614475св18) сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.

На підставі наведеного суд приходить до переконання, що на даний час обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 слід тимчасово покласти саме на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Королівської селищної ради до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.

Відповідно до ст.67 ЦК України орган опіки та піклування зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Заявник не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатною матір’., якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Також, суд вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

Так, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року указом Президента в Україні введено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжено до 04.05.2026 року.

Відповідно до пп.10 п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані опікун особи, визнаної судом недієздатною.

В силу абз.14 п.3 ч.12 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що призначення заявника, який є особою призовного віку, опікуном над своєю матір`ю може бути підставою для подальшого отримання відстрочки чи звільнення з військової служби.

Окрім того, суд наголошує, що умови існування в державі воєнного стану, строк дії якого наразі продовжено до 04.05.2026р., можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни з росією, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24.02.2022р.

А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном своєї матері за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, зокрема, власне такі родичі наявні: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 (дружина заявника), яка також проживає разом із ОСОБА_2 , оскільки доказів про неможливість здійснення останьою обов`язків опікуна щодо неї до суду подано не було.

Крім того, суд зауважує, що станом на сьогодні саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст.65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном. При розгляді питання про призначення опікуна слід враховувати кандидатуру, обґрунтовувати доцільність призначення саме його, а також, чи склалися між заявником та недієздатною особою особисті приязні взаємини, чи є у недієздатної особи інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна, однак, як вбачається з Подання, такі обставини органом опіки та піклування взагалі не вивчались те з`ясовувались, в цій частині свій висновок належним чином не мотивований про можливість призначення особи опікуном.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що в силу положень ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.293, 294, 299, 300 ЦПК України суд-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Закарпатської області, про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки – задоволити частково.

Продовжити дію рішення Виноградівського районного суду від 22.09.2022р. в частині визнання недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканку АДРЕСА_1 .

Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканкою АДРЕСА_1 та призначити опікуном недієздатної Королівську селищну раду Закарпатської області.

В решті вимог відмовити.

Визначити строк дії рішення терміном на два роки від дня набрання ним законної сили.

Рішення після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий А. А. Надопта

Присяжні: І.І.Леньо

Н.Ю.Костелеба-Веремчук