Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №127/36338/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36338/25

Провадження 3/127/7594/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

14.11.2025 інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Носулічем В.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513084. З даного протоколу вбачається, що «14.11.2025 о 15 год. 45 хв. у м. Вінниця по вулиці Лесі Українки, 12, водій керував транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тримання пальців рук, нестійка ході. Від проходження огляду на стан алкогольного водій відмовився у встановленому законом порядку на місці», тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, підтримав подані ним в ході розгляду справи письмові пояснення та просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 зазначив, що 14.11.2025 автомобілем керувала його дружина ОСОБА_2 , яка скоїла ДТП та покинула місце пригоди. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що матеріали справи не містять доказів його керування автомобілем 14.11.2025, що також не підтверджено показами свідків, допитаних в ході розгляду справи. ОСОБА_1 наголосив, що постанова суду у справі № 127/36527/25 про визнання його винним у вчиненні правопорушень передбачених ст.ст. 1224 та 124 КУпАП, скоєних 14.11.2025, є незаконною та не може свідчити про те, що саме він керував автомобілем.

Постановою суду від 15.01.2026 відмолено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження справ про адміністративне правопорушення № 127/36338/25, № 127/36527/25 та № 127/36529/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 1224, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою суду від 05.02.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 і викликано в судове засідання в якості свідків сержанта поліції ОСОБА_3 , старшого лейтенанта поліції Носуліча Владислава Олеговича, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; задоволено клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду клопотання від 02.02.2026 про витребування доказів.

У судовому засіданні 05.02.2026 в якості свідка було допитано ОСОБА_2 , яка повідомила, що є дружиною ОСОБА_1 та саме вона 14.11.2025 керувала транспортним засобом. Свідок повідомила, що виїхала з дому до магазину, рухаючись по вулиці Лесі Українки у м. Вінниця «взяла правіше» і зачепила поліцейське авто та поїхала далі. ОСОБА_2 зазначила, що покинула місце ДТП оскільки злякалась, однак згодом додому приїхали працівники поліції та забрала ОСОБА_1 на місце події.

Також у судовому засіданні 31.03.2026 було допитано свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що є інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області. Свідок зазначив, що 14.11.2025 до поліції приблизно о 15 год. 47 хв. надійшло повідомлення про ДТП, винуватець якої зник з місця події. По наявних камерах міського відеоспостереження було встановлено номерний знак авто, причетного до ДТП, та місце проживання його власника. Також свідок повідомив, що по камерах було видно, як водій автомобіля «Volkswagen», здійснюючи обгін по зустрічній смузі, зачепив службовий автомобіль, пошкодивши задній лівий стоп-сигнал. Свідок зазначив, що особисто бачив відеозапис на якому чітко зафіксовано момент ДТП, однак на ньому не вбачається хто саме керував автомобілем. Також свідок зазначив, що ОСОБА_1 категорично неодноразово відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, аргументуючи тим, що він не керував ТЗ.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 31.03.2026 повідомив, що він є командиром роти конвойної служби ГУНП у Вінницькій області і був за кермом службового автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП. Свідок зазначив, що побачив в ліве бокове дзеркало як до його автомобіля швидко наближається автомобіль «Volkswagen» і здійснює різкий обгін по зустрічній смузі за наявності суцільної лінії дорожньої розмітки, зачепивши при цьому задню ліву частину службового автомобіля, за кермом якої він перебував. Свідок повідомив, що запам`ятав марку та номер автомобіля (лише цифри), який скоїв ДТП та покинув місце пригоди, які повідомив по номеру 102 працівникам поліції. Зі слів свідка, він не може стверджувати, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 , оскільки автомобіль був тонований. Водночас свідок зазначив, що силует за кермом був однозначно чоловічим, що було видно у лобовому склі. Працівники поліції, виявивши власника автомобіля, привезли його на місце ДТП, де ОСОБА_1 відмовлявся від спілкування та перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

У зв`язку із неодноразовими неявками свідка ОСОБА_3 , враховуючи думку ОСОБА_1 , суд постановив продовжити розгляд справи за відсутності цього свідка, про що 31.03.2026 було винесено відповідну постанову без оформлення окремого процесуального документа.

При оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Судом прийнято до уваги, що свідки надали покази, посилаючись на інформацію, якою володіють особисто, а не з чужих слів.

Суд зауважує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Суд ставиться критично до показань свідка ОСОБА_2 , адже вона будучи дружиною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має особистий інтерес у певному результаті даного судового провадження, тобто є зацікавленою особою, що може впливати на повноту і об`єктивність її свідчень. Тому показання свідка ОСОБА_2 оцінюються судом у сукупності з іншими, наявними у справі доказами.

Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не суперечать матеріалам справи, а тому приймаються судом до уваги.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У ході розгляду справи встановлено, що 14.11.2025 близько 15 год. 45 хв. у м. Вінниця по вул. Лесі Українки, біля будинку № 12, сталася ДТП за участю автомобілей «Volkswagen Passat B6», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Renault», д.н.з. НОМЕР_3 . Водій автомобіля «Volkswagen Passat B6», д.н.з. НОМЕР_2 , самовільно залишив місце пригоди. Працівниками поліції були встановлено місце проживання власника автомобіля «Volkswagen Passat B6», д.н.з. НОМЕР_2 , доставлено його на місце ДТП як ймовірного водія, що був причетний до ДТП, проведено відповідні заходи, в результаті чого відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.ст. 1224, 124 і 130 КУпАП.

З ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2026 по справі № 127/36527/25, яка набрала законної сили 25.02.2026 на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 25.02.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 1224 і 124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400, 00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає адміністративна відповідальність.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: по-перше - керування транспортним засобом, а по-друге - перебування в стані сп`яніння. Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З відеозаписів з нагрудних камер поліцейських - ID реєстраторів 468924 та 472975, наявних в матеріалах справи і досліджених судом в ході розгляду справи (надалі – відеозаписи), вбачається, що ОСОБА_1 , як власника автомобіля «Volkswagen Passat B6», д.н.з. НОМЕР_2 , та підозрюваного у вчиненні ДТП, було доставлено на місце події (час запису ID реєстраторів 468924 та 472975 - 16 год. 29 – 16 год. 41 хв.).

З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт керування вказаним транспортним засобом та причетність до ДТП (час запису ID реєстраторів 468924 та 472975 - 16 год. 46).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2026 по справі № 127/36527/25 було встановлено наступне:

«Згідно протоколів про адміністративне правопорушення ЕПР1№513070 та ЕПР1 № 513106 від 14.11.2025 року, 14.11.2025 о 15:45 у м. Вінниця по вул. Лесі Українки, 12, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував належним чином на її зміну, у результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди…

…Дослідивши матеріали, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень є доведеною та підтверджена матеріалами справи, а саме протоколами ЕПР1№513070 та ЕПР1 № 513106 від 14.11.2025 року; схемою місця ДТП; рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції Мазуренка Владислава; письмовими та наданими в ході судового розгляду поясненнями ОСОБА_1 ; письмовими пояснення ОСОБА_4 , поясненнями свідка ОСОБА_2 …

…За таких обставин дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також за ст. 122-4 КУпАП, як залишення водіями транспортних засобів місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні кваліфіковано вірно…».

Отже, вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , 14.11.2025 о 15 год. 45 хв. у м. Вінниця по вул. Лесі Українки біля будинку № 12.

Показання свідка ОСОБА_2 не узгоджуються із матеріалами справи, а саме: свідок повідомила, що під час руху на автомобілі «взяла правіше» і «зачепила» автомобіль, що рухався попереду неї. Як вбачається з відеозаписів, транспортний засіб марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_3 , зазнав пошкоджень задньої лівої частини. Як встановлено постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2026 по справі № 127/36527/25, транспортний засіб марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав пошкоджень передньої правої частини. Відповідно, під час траєкторії руху, про яку повідомила свідок ОСОБА_2 , транспортні засоби не могли зазнати зафіксованих працівниками поліції пошкоджень. Такі пошкодження виникли саме з траєкторії руху транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , повідомленої свідком ОСОБА_4 , що узгоджується з матеріалами справи.

Судом прийнято до уваги, що свідок ОСОБА_4 однозначно засвідчив в засіданні, що за кермом транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , перебувала особа чоловічої статі.

Управління транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв незалежно від того, керує особа транспортним засобом, що рухається своїм ходом або за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим із моменту, коли він почав рухатися.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що 14.11.2025 близько 15 год. 45 хв. у м. Вінниця по вул. Лесі Українки, біля будинку № 12, транспортним засобом марки «Volkswagen Passat B6», д.н.з. НОМЕР_2 , керував саме ОСОБА_1 .

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б спростовували даний факт, матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2025 о 15 год. 45 хв. у м. Вінниця по вул. Лесі Українки біля будинку № 12, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat B6», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння.

Підпункт «а» пункту 2.9 ПДР України прямо та категорично забороняє керувати транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (надалі – Інструкція), визначено ознаки алкогольного сп`яніння, якими є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З відеозаписів вбачається, що під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які були йому озвучені (час запису ID реєстраторів 468924 та 472975 - 16 год. 53 хв.).

Згідно із п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Враховуючи встановлені обставини справи, судом встановлена наявність правової підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (зі змінами) (надалі – Порядок), огляд проводиться:

-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

-лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У відповідності до п. 4 Порядку, п. 1 і п 6 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції – ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (п. 7 розділу І Інструкції).

У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з п. 3 розділу ІІІ Інструкції, метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Диспозиція ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння».

Таким чином, за буквальним змістом ст. 266 КУпАП, встановленим порядком огляду водія на стан сп`яніння є пропозиція поліцейського пройти огляд.

З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 поліцейським було роз`яснено порядок проведення огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння; ОСОБА_1 неодноразово категорично відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, повідомляючи про те, що він не керував ТЗ (час запису ID реєстраторів 468924 та 472975 - 16 год. 54 хв. – 16 год. 56 хв.).

Суд враховує, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на обґрунтовану вимогу поліцейського є обов`язком водія.

Всі досліджені у справі докази вказують, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Вищевказане підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, наявними в матеріалах справи і дослідженими судом в ході розгляду справи.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про відсутність безперервної фіксації правопорушення, то такі спростовуються наявними і дослідженими в ході розгляду справи відеозаписами.

Досліджені в ході розгляду справи відеозаписи не змінюють відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності, не спростовують встановлені судом факти.

Крім того, суд звертає увагу на те, що докази у справі оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Докази, що містяться в матеріалах справи у своїй сукупності, не викликають сумніву що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, судом встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим, поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису було складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, як те передбачено п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, та ст. 266 КУпАП.

Таким чином, відмовившись від проведення огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, дії ОСОБА_1 за вищевказаним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 від ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, його підписання та отримання відповідної копії – відмовився. Водночас, з відеозаписів чітко вбачається про обізнаність ОСОБА_1 щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. На виконання вимог ст. 256 КУпАП протокол містить відповідний запис про відмову від його підписання особою, яка притягається до відповідальності.

Щодо решти доводів ОСОБА_1 , то суд зауважує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний аргумент (довод) (рішення ЄСПЛ у справах «Ґарсія Руіз проти Іспанії» від 21.01.1999, «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, «Трофимчук проти України» від 28.10.2010). При цьому решта доводів ОСОБА_1 не спростовує основного висновку суду.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що висловлені заперечення ОСОБА_1 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і розцінюються судом як намагання правопорушника уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Отже, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513084 від 14.11.2025, відмовою ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, зафіксованою в протоколі із застосуванням технічних засобів відеозапису, рапортом поліцейського В.Мазуренка від 14.11.2025, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, а також іншими матеріалами справи.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Водночас, судочинство повинно відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Судом враховано, що в діях ОСОБА_1 вбачається грубе порушення порядку користування правом керування транспортними засобами. Хоча дії ОСОБА_1 і не призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, проте, будучи водієм особа несе певні обов`язки, за порушення яких настає відповідальність. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року справа «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства»).

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Суд прийшов до висновку, що у даній справі вищевказане стягнення є необхідним та достатнім.

Зважаючи на те, що посвідчення водія не вилучалось в порядку ст. 2651 КУпАП, суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що у відповідності до ч. 2 і ч. 3 ст. 3171 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права; особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 23, 24, 30, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294, 3171 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя