Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №643/16527/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/16527/24 Головуючий І-ї інстанції – Замікула Б.С.

Провадження № 33/818/401/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Кірчу А.О.

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Святця О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Святця О.М. на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, водій ОСОБА_1 15.12.2024 року о 17 год. 52 хв., у м.Харкові по вул. Волонтерська, 8А, керував транспортним засобом ВАЗ 2170, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест 6820 та в закладі охорони КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Святець О.М. проситьпостанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що висновок КНП ХОР «ОКНЛ» №3531 від 15.12.2024 року є недопустимим доказом, оскільки медичний працівник не наділений повноваженнями фіксувати факт відмови особи від проходження огляду, а тим паче, вносити такі дані до медичного висновку щодо результатів огляду.

При цьому, відеозапис події не містить проходження огляду ОСОБА_1 у лікарні, як і фіксації його відмови від проходження такого огляду. Водночас, свідки події також залучені не були.

Також, відеозапис події не містить доказів роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, і моменту складання протоколу, як це передбачено КУпАП та Інструкцією №1452/735.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Святця В.В. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що водій ОСОБА_1 15.12.2024 року о 17 год. 52 хв., у м.Харкові по вул. Волонтерська, 8А, керував транспортним засобом ВАЗ 2170, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест 6820 та в закладі охорони КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №197206 від 15.12.2024 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.12.2024 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкоест 6820» не проводився за відмовою останнього;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №3531 від 15.12.2024 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 у КНП ХОР «ОКНЛ» проведений не був, оскільки останній відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП рядового поліції Нечая Б.В. від 15.12.2024 року щодо події з зазначенням обставин зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 , підписаного ним особисто о 20 год 00 хв. 15.12.2024 року, згідно якого він зобов`язується не сідати за кермо ТЗ до повного протверезіння та зникнення ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Святець О.М. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. При цьому, адвокат наполягав на тому, що факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння має бути зафіксований виключно працівниками поліції під відео-фіксацію або у присутності свідків, в той час як акт огляду та висновок складається медичним працівником за результатами проведеного огляду, а тому не може бути належним доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи (ані відеозаписом, ані висновком лікаря) не зафіксований факт остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, слід зазначити наступне.

Як убачається з наявного відеозапису, ним дійсно зафіксований тільки факт погодження ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичній установі та те, як він сідає у службовий автомобіль поліції, який надалі прямує до лікарні. При цьому, події, які відбувались по приїзду до КНП ХОР «ОКНЛ» відеозаписом не зафіксовані.

Водночас, відповідно до висновку КНП ХОР «ОКНЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №3531 від 15.12.2024 року, убачається, що огляд ОСОБА_1 проведений не був, оскільки останній відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. (а.с. 4)

Також, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції лікар КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_2 , який є автором вищевказаного медичного висновку, повідомила, що вона проводила огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, якого доставили поліцейські до закладу охорони здоров`я. У своїх свідченнях посилалась на висновок КНП ХОР «ОКНЛ» № 3531 від 15.12.2024, в якому вона зазначила, що ОСОБА_1 відмовився від здачі біологічного середовища, а саме сечі або крові. Також, свідок ОСОБА_2 повідомила, що вона проводила первинний медичний огляд ОСОБА_1 , в тому числі, за допомогою технічних засобів, які підтвердили наявність вмісту алкоголю в крові. Оскільки ОСОБА_1 у подальшому відмовився від здачі біологічного середовища, тому вона зазначила вказану обставину у висновку.

Разом із тим, свідок ОСОБА_2 надала копію акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №3531 від 15.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 15.12.2024 року о 18 год. 25 хв. відмовився від здачі біологічного середовища (сеча та кров). (а.с. 81), та копію журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 15.12.2024 року о 18 год. 25 хв. відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. (а.с. 77-80)

Надані лікарем ОСОБА_2 пояснення узгоджуються і з даними, викладеними у рапорті інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП рядового поліції Нечая Б.В. від 15.12.2024 року, з якого убачається, що ОСОБА_1 у закладі КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився здавати біо-речовину. (а.с. 6)

Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника про те, що лікар не є особою, уповноваженою на фіксацію факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`ніння (у даному випадку). Водночас, і акт огляду, і медичний висновок є офіційними документами з печаткою, а лікар, який їх склав, - не зацікавленою у справі особою.

Разом із тим, зафіксувавши відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у акті огляду та висновку, лікар ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, підтвердила зазначене своїми поясненнями безпосередньо у судовому засіданні районного суду, а тому апеляційний суд оцінює їх на ряду з іншими доказами.

Крім того, апеляційний суд враховує, що стороною захисту не надано доказів з приводу того, що ОСОБА_1 наполягав на проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичній установі, в чому йому було відмовлено. Не надано також даних щодо оскарження дій уповноваженої особи, яка проводила огляд у медичному закладі (лікаря), або заяв щодо фальсифікації складених нею документів, тощо.

Протокол про адміністративне правопорушення також підписаний ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень. При цьому, ОСОБА_1 не побажав реалізувати своє право як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не надав власних письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с.2)

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується сукупністю доказів, які узгоджуються між собою, в той час як відеозапис події, на якому акцентує свою увагу захисник, є лише одним із доказів, який оцінюється на ряду з іншими.

При цьому, доводи адвоката про те, що медичний висновок не є належним та допустим доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, також не є спроможними.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 встановлено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

У розумінні вище наведених вимог закону, лікар обов`язково фіксує факт відмови водія від здачі біоматеріалу (крові, сечі, слини) у медичному висновку. Тобто, відмова здавати біоматеріал, якщо медик вважає це необхідним, документується як ухилення від огляду.

Посилання апелянта на те, що відеозапис події не містить доказів роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, також не є слушними, оскільки як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, останньому були роз`яснені його права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, про що ОСОБА_1 засвідчив відповідну графу протоколу власним підписом. (а.с. 1)

При цьому, як убачається з відеозапису, після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 за порушення ним вимог ПДР (несправність зовнішніх освітлювальних приладів), в процесі перевірки документів було встановлено, що у нього відсутній страховий поліс, у зв`язку із чим щодо нього було складено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП та роз`яснено його права, тотожні тим, як роз`яснюються поліцейським при складенні протоколу.

Разом із тим, всупереч аргументам захисника, законом не передбачено обов`язку поліцейського фіксувати момент складення протоколу, що узгоджується з вимогами ст.266 КУпАП.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Святця О.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик