Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №646/10748/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/10748/25

№ провадження 2/646/834/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого – судді Литвинова А.В.

при секретарі Білецькій А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_4 в якому просять: позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову представник позивачів, адвокат Швець С.В., зазначив, що ОСОБА_1 з 01 жовтня 2010 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народилась донька ОСОБА_2 . Шлюбні відносини були припинені на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04.03.2011 за заявою матері доньки.

З 2018 року ОСОБА_2 стала проживати з позивачем ОСОБА_1 . З 27.08.2020 року була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 і ходила до школи №7 у цьому районі. ОСОБА_3 за весь час, після розірвання шлюбу, відвідувала доньку за місцем її проживання дуже зрідка. Не спілкувалась з нею, участі у вихованні не брала, навчанням не цікавилась, а тому у важливі часи зростання доньки, становлення її характеру, здібностей, вподобань, матері рядом з нею не було. Вона відвикла від неї і між матір`ю і донькою так і не встановився контакт і довірчі відносини. ОСОБА_3 в 2021 році хотіла забрати доньку до себе, але між ними відбувся конфлікт, так як донька категорично не хотіла щоб мати її забирала.

Після мобілізації позивача до лав ЗСУ ОСОБА_3 не брала участі у вихованні доньки та заявила, що не хоче опікуватись донькою, не може знайти з нею порозуміння. Відповідач свідомо не бажала брати участь у вихованні доньки, починаючи з часу, коли вона стала проживати від матері окремо. Характер, світогляд, звички, вподобання формувались у дівчини без участі матері. відповідачка самоусунулась від виконання материнських обов`язків ще у 2018 році, після того, як спільне проживання стало неможливим і шлюб було розірвано. Відповідач не намагалася знайти розуміння з донькою, а навпаки своїми неправильними діями сформувала негативне, болісне і навіть агресивне відношення до себе доньки, що повністю унеможливлює їх спілкування. ОСОБА_3 підтвердила те, що у неї з донькою склались неприязні стосунки і вона не може нею опікуватись ні фізично, ні матеріально. Всі витрати по матеріальному утриманню доньки повністю несе ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_3 цими питаннями не цікавиться.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 03.11.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 02.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

25.12.2025 до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшло пояснення свідка ОСОБА_5 , в яких повідомила, що після мобілізації ОСОБА_1 до лав ЗСУ стала допомагати ОСОБА_2 , готувала їжу, передавала через бабусю, телефонувала їй, розмовляла з нею, пояснювала , що дівчині її віку потрібно берегти здоров`я, лягати спати не пізніше 22 годині, вставати рано і готуватись до зайнять у школі. Повідомила, що дівчиною опікується ОСОБА_4 , тітка батька ОСОБА_1 . Вона вранці і вночі перебуває за адресом дівчини, ходить в магазин, придбаває продукти, гуляє з собакою. Гарячі страви готує для дівчини ОСОБА_5 . Мати - відповідачка по справі, з вересня 2025 року жодного разу доньку не провідала і не зателефонувала. На думку ОСОБА_5 дівчина характеризується позитивно: навчається, дотримується рекомендацій лікарів, має належний рівень розвитку, однак потребує контролю з боку дорослих. Вона уникає спілкування з матір`ю через попередній негативний досвід у вигляді застосування фізичного насильства, примусове поміщення до психіатричного закладу без належних підстав, відсутність підтримки з боку матері. Вказані обставини негативно вплинули на психоемоційний стан дитини та зумовили відмову від контакту з матір`ю.

28.01.2026 до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшли пояснення третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у яких зазначено про підтримання позовних вимог позивача, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не брала участі у вихованні дитини, не цікавиться станом здоров`я дочки, що відповідно до ст.164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

До вказаних пояснень представником третьої особи додано пояснення по справі та Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача - адвокат Борисова І.М. на адресу суду надіслала заяву про розгляд за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, поважності неявки не убачається, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, у своїх письмових поясненнях підтримали позовні вимоги та пояснили, що орган опіки та піклування надав відповідний висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки остання ухиляється тривалий час від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться донькою та просили розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у цивільному шлюбі з 2010 року до 2011 року. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління, батьками дитини є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2011 року).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вихованням та утриманням своєї дитини не займається, та з 2018 року з дитиною не проживає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про доньку. Піклується про доньку, займається її вихованням, здоров`ям, створивши необхідні умови для проживання, навчання та розвитку дитини її батько ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 01-09119-2020 ОСОБА_2 , дійсно мешкає за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до листа КЗ «Харківська гімназія №7 Харківської міської ради», де навчається малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батько дитини контактував з класним керівником. Неодноразово с матір`ю проводились бесіди щодо відвідування дитиною уроків та емоційного стану, але плідних результатів досягнуто не було (а.с.26).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 01.07.2025 посвідченої приватним нотаріусом Гончаренко Н.Ю. та зареєстрованої в реєстрі за № 671 відповідачка заявила про відмову від батьківських прав по відношенню до народженої нею 30.03.2011 в місті Харкові дитини на ім`я ОСОБА_2 через свою нездатність та своє небажання виховувати цю дитину та відсутність можливості займатися її опікою та утриманням.

Згідно Висновку Департаменту служб у справах дітей щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 № 50/0/1131-26 від 28.01.2026 мати дитини останні 9 років не мешкає з дитиною та відповідно до нотаріально посвідченої заяви відмовляється від батьківських прав через свою нездатність та небажання виховувати дитину (а.с.87).

Як убачається з висновку Департаменту служб у справах дітей ХМР щодо доцільності позбавлення батьківських прав від 28.01.2026 року № 50/0/1131-26 встановлено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_5 надала пояснення, в яких повідомила, що ОСОБА_2 характеризується позитивно: навчається, дотримується рекомендацій лікарів, має належний рівень розвитку, однак потребує контролю з боку дорослих. Вона уникає спілкування з матір`ю через попередній негативний досвід у спілкуванні з матір`ю, відсутність підтримки з боку матері. Вказані обставини негативно вплинули на психоемоційний стан дитини та зумовили відмову від контакту з матір`ю.

З урахуванням усіх встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження факти того, що відповідач добровільно та без поважних причин відсторонилась від виконання материнських обов`язків щодо своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , залишивши дитину без належної батьківської уваги, піклування та підтримки.

При цьому судом встановлено відсутність будь-яких об`єктивних перешкод для спілкування відповідача з дитиною, а позивачем доведено, що така поведінка матері є свідомим та систематичним нехтуванням своїми батьківськими обов`язками. Наведене в сукупності дає суду підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходить з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі ст.9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків стосовно своєї дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 2489104, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Третя особа – ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .

Суддя А.В. Литвинов