Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №643/2199/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/2199/26

Провадження № 2/643/3911/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судових засідань Глушка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором №6215167 від 19.02.2022 у сумі 22 104,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №6215167. Відповідно до п. 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 20 000,00 грн. Відповідно до розділу 2 договору сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

25.07.2024 було укладено договір №25-07/24, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6215167. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №6215167.

Загальний розмір заборгованості за договором №6215167 від 19.02.2022, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 22 104,00 грн, з яких: 20 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 704,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1400,00 грн – заборгованість за комісіями.

Ухвалою судді від 24.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію: щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківської картки № НОМЕР_2 ; чи зарахувалися кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , у період з 19.02.2022 по 22.02.2022 у сумі 20 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзив на позову суду не подала.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд розглядає справу у відсутності відповідача та постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

19.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6215167 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.39-41).

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно з п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 20 000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 90 днів з 19.02.2022 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21.03.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 60 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 20.05.2022 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1400,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користуванням протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 *08.

Додатком №1 до договору №6215167 від 19.02.2022 є графік платежів, у якому визначено детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування (а.с.55).

З анкети-заяви на кредит №6215167 від 19.02.2022 вбачається процес оформлення та розгляду заяви на кредит №6215167 ОСОБА_1 (а.с.14).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником здійснений одноразовим ідентифікатором «J45761» (а.с.15).

Відповідно до квитанції від 19.02.2022 ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти у сумі 20 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 згідно з договором №6215167 (а.с.16).

Листом №20.1.0.0.0/7-260305/100146-БТ від 09.03.2026 АТ КБ «Приватбанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , по рахунку № НОМЕР_4 було зарахування коштів на суму 20 000,00 грн 19.02.2022 (а.с.71).

Позивачем надано правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» в редакції від 04.02.2022 (а.с.19-21).

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» відповідач має заборгованість у розмірі 22 104,00 грн, з яких: 20 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 704,00 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1400,00 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с.26).

П. 3.2.6 договору №6215167 від 19.02.2022 передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

25.07.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу №25-07/2024, відповідно до п. 2.1 якого клієнт – первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 106 716 309,37 грн, а фактор здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками (а.с.28-32).

П. 6.1.3 договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком №4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з п. 7.1 договору факторингу сторони домовились, що розмір фінансування за цим договором згідно з реєстром боржників складає 2 574 925,00 грн. Фактор здійснює оплату розміру фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування грошових коштів протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору на поточний рахунок клієнта.

26.07.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого з урахуванням умов договору факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024 від клієнта до фактора переходять права грошової вимоги заборгованості від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с.33, а.с.34). Кількість боржників за реєстром становить 15 000 осіб, загальна сума заборгованості за реєстром боржників складає 106 716 309,37 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №448090004 від 26.07.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перерахувало ТОВ «Мілоан» 2 574 925,00 грн в якості оплати згідно з договором факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024 (а.с.25).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №6215167 від 19.02.2022 на суму 22 104,00 грн, з яких: 20 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 704,00 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1400,00 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с.38).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 27.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором №6215167 від 19.02.2022 складає 22 104,00 грн, з яких: 20 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 704,00 грн – заборгованість по відсоткам; 1400,00 грн – заборгованість по комісії (а.с.27).

Відповідач станом на дату звернення до суду не виконав своїх зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» договору №6215167 від 19.02.2022, який згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «J45761». Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшли права вимоги за кредитним договором №6215167 від 19.02.2022 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комісією у сумі 1400,00 грн. Нарахування комісії за надання кредиту за договором встановлено п. 1.5.1 договору. Згідно з п. 2.5 договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту, проте в договорі не зазначено, за які саме послуги відповідачу встановлена комісія.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

За таких обставин нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 1400,00 грн є незаконним та вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №6215167 від 19.02.2022 у сумі 20 704,00 грн, з яких: 20 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 704,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 2493,77 грн.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн, стосовно чого суд зазначає таке.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеному між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору) (а.с.48-49).

Суду надано прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.50).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №2857 від 01.12.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір №6215167 (а.с.51).

Згідно з витягом з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання правових послуг у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір №6215167, вартість наданих послуг склала 13 000,00 грн (а.с.52).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог, а саме в сумі 12 176,62 грн.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-284,289,354,355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість в сумі 20 704,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 2493,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 176,62 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О. М. Тимош