Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №917/223/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 Справа № 917/223/26

за позовною заявою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, 1100-річчя Полтави, 7 в інтересах держави в особі

Полтавської обласної військової адміністрації, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014

до відповідача 1 Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, вул. Центральна, 39, селище Чорнухи, Лубенський район, Полтавської області, 37100

2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36038

ІІІ особа Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Слобожанський лісовий офіс» (вул. Гулака-Артемовського, 22, м. Полтава, 36018)

про визнання незаконним та скасування наказу, витребування з незаконного володіння частину земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2903-сг від 25.04.2019, яким затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі площею 4063,7723 га на території Чорнухинської селищної об`єднаної територіальної громади Чорнухинського району Полтавської області з урахуванням Перспективного плану формування території громад Полтавської області», в частині формування земельної ділянки з кадастровим номером5325183200:00:005:0071.

2. Витребувати з незаконного володіння Чорнухинської селищної ради у власність Полтавської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 площею 4,9292 га в межах географічних координат, визначених у висновку судової земельно-технічної експертизи № 1326 від 11.11.2025.

3. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки

В обгрунтування позову, прокурор посилається на те, що землі лісогосподарського призначення протиправно вибули з державної до комунальної власності.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області провело незаконне вилучення та змінило цільове призначення земель лісогосподарського призначення з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.02.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.03.2026.

06.03.2026 за вхід. № 2993 від Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника.

06.03.2026 за вхід. № 2987 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Головне управління Держгеокадастру зазначає, що воно є неналежним відповідачем у

справі, оскільки, як вбачається з позовної заяви позивачем не зазначено жодної обставини, яка б вказувала, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області порушує його права щодо скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав з одночасним припиненням права власності на підставі запису про державну реєстрацію права власності, яке є предметом спору.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється. Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом та Порядком (ст. 9 Закону та п. 5 Порядку).

Позовна вимога про визнання наказу незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, скасування наказу Головного управління Держгеокадастру, який вже був реалізований і, який вичерпав свою дію є недоцільним та не тягне правових наслідків, на які вони спрямовані.

10.03.2026 за вхід. № 3131 від третьої особи надійшли пояснення по суті спору. Третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Третя особа зазначає, що на момент прийняття спірних рішень Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області зокрема, наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.06.2019 №4191-СГ в частині передачі об`єднаній територіальній громаді Чорнухинської селищної ради, у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №2903-сг від 25.04.2019, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель була сформована зазначена земельна ділянка та внесена до Державного земельного кадастру з цільовим призначенням – землі лісогосподарського призначення (пасовища), частина даної земельної ділянки уже перебувала у користуванні ДП «ПДЛП» «Полтаваобагроліс» на підставі матеріалів лісовпорядкування (п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України).

Поряд з цим, згідно з Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 668 від 15.08.2018 (копія наявна в матеріалах справи) Державне підприємство «Полтавське державне лісогосподарське підприємство Полтаваоблагроліс» ( кодЄДРПОУ 31758362) припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 25172647)

28.10.2022 року згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України №922 "Про припинення державного підприємства "Полтавське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення " вирішено припинити державне підприємство "Полтавське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 25172647) шляхом реорганізації, а саме приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034).

Згідно п. 8 зазначеного наказу, визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником майна, прав та обов`язків державного підприємства "Полтавське лісове господарство".

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 частково, а саме в межах кварталу 31 виділів 41-45 Чорнухинського агролісництва Гадяцького над лісництва філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України», належить до земель лісового фонду та перебуває у користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код згідно ЄДРПОУ 44768034).

13.03.2026 за вхід. № 3372 від прокуратури надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Прокурор позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Прокурор зазначає наступне

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересівдержави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Відповідно до висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, у справах № 923/466/17 та № 469/1044/17 задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади відповідає критеріям ефективності та належності способу захисту порушеного права, оскільки застосування цього способу приведе до дієвого відновлення порушеного права держави на земельну ділянку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 y справі № 910/5201/19 наголошено, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 10.01.2024 у справі № 296/888/22, від 21.12.2023 у справі № 521/8304/16, від 22.11.2023у справі № 464/1327/21 зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана як земля сільськогосподарського призначення позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадатру у Полтавській області відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Прокурор зазначив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відповідачем, оскільки оскаржується рішення саме цього органу державної влади.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.04.2026.

Розглянувши матеріали справи суд встановив

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 4149-СГ від 18.06.2019 до комунальної власності об`єднаної територіальної громади Чорнухинської селищної ради передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 площею 7,861 га.

Зазначена земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, затвердженої наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2903-сг від 25.04.2019 та внесена до Державного земельного кадастру з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (пасовища).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначена ділянка 24.12.2020 зареєстрована за Чорнухинською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Чорнухинської селищної ради на праві комунальної власності.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується матеріалами лісовпорядкування, висновками уповноважених органів та висновком судової земельно-технічної експертизи.

У той же час, відповідно до інформації філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 21.03.2025 № 1937/37-11-2-2025, від 25.07.2026 № 6554/37-11-2-2025 земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 частково накладається на землі лісогоподаського призначення і знаходиться в межах виділів 41-45 кварталу 31 Чорнухинського агролісництва Гадяцького надлісництва філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Вказані землі увійшли в склад масиву, переданого державному лісогосподарському підприємству «Полтаваоблагроліс» розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації № 101 від 02.04.2003 «Про затвердження проекту відведення земельних ділянок».

Зазначеним розпорядженням затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ДЛГП «Полтаваоблагроліс» в постійне користування для ведення лісового господарства 3931,9 га з земель, що перебували в користуванні Чорнухинського міжлісгоспу, зокрема, на території Мокиївської сільської ради 274 га (на території якої знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071).

Мокіївська сільська рада 04.07.2018 у результаті адміністративно-територіальної реформи увійшла до складу Чорнухинської селищної територіальної громади.

У подальшому, Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 668 від 15.08.2018 Державне підприємство «Полтавське державне лісогосподарське підприємство Полтаваоблагроліс» припинено шляхом приєднання до Державного підприємства «Полтавське лісове господарство». Зазначені землі належать до земель лісогосподарського призначення відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, розроблених в 2015 році.

Відповідно до інформації філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 накладається на квартал 31 виділи 41-45 Чорнухинського агролісництва Гадяцького надлісництва філії «Слобожанський

лісовий офіс» ДП «Ліси України» і представлена лісовими культурами, біогалявиною та крутим схилом.

Також, Полтавською обласною прокуратурою забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42025170000000065 від 06.06.2025, досудове розслідування якого здійснюється Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України за фактом протиправного вибуття з державної власності земель лісогосподарського призначення.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 1326 від 11.11.2025, проведеної у зазначеному кримінальному провадженні, земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 накладається на землі лісогосподарського призначення – квартал 31 Чорнухинського агролісництва Гадяцького надлісництва філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» на площа 4,9292 га (координати поворотних точок меж земельної ділянки, які накладаються на землі лісогосподарського призначення зазначені в Додатку 3 до висновку).

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Стаття 1 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Згідно п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16, від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 27.01.2020 у справі № 617/964/15-ц та від 22.06.2020 у справі № 297/2935/16-ц, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі №

910/19932/16, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України в редакції на момент прийняття рішення про передачу земель до комунальної власності, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України в редакції на час передачі земельної ділянки в комунальну власність, встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Таким чином, формування земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 як земель сільськогосподарського призначення та передача її у комунальну власність не відповідає вказаним вище імперативним вимогам земельного та лісового законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельну ділянку, зокрема, як цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) – ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр». Зазначені відомості вносяться до земельного кадастру на підставі, у тому числі, технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель. У разі якщо законом встановлена обов`язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії. (ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Пунктом 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 y справі № 910/5201/19 наголошено, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Окрім цього, відповідно до ч 3 ст. 17-2 Земельного кодексу України, рішення органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, їх посадових осіб, на підставі яких виникають речові права на земельні ділянки, надається дозвіл (згода) на розроблення документації із землеустрою або відмова в його (її) наданні, надається погодження або відмова у погодженні документації із землеустрою, вносяться відомості до Державного земельного кадастру (зміни до таких відомостей), надаються такі відомості (відмова в їх наданні), можуть бути визнані недійсними, протиправними виключно за рішенням суду.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 сформована на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі площею 4063,7723 га на території Чорнухинської селищної об`єднаної територіальної громади Чорнухинського району Полтавської області з урахуванням Перспективного плану формування території громад Полтавської області», затвердженої наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2903-сг від 25.04.2019.

Прийняття ГУ Держгеокадатру у Полтавській області рішення призвело до проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК як земельної ділянки з цільовим призначенням – для сільськогосподарського викорстання, і стало підставою для подальшої передачі ділянки в комунальну власність.

Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2903-сг від 25.04.2019, яким всупереч законодавства затверджена «Технічна документація із землеустрою земель» в частині формування земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071, унаслідок чого фактично змінено цільове призначення земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, підлягає визнанню недійсним, а держава реєстрація земельної ділянки – скасуванню.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням прав на неї є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19, від 20.12.2023 у справі 916/1517/22, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 12.11.2024 у справі № 906/1290/23.

Ураховуючи те, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що задоволені в повному обсязі, суд дійшов висновку прийняти визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

У пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є належним та ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає також із постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, ефективним способом захисту буде витребування її частини площею 4,9292 га (координати якої визначені висновком експерта № 1326 від 11.11.2025) на користь держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З наведеного також вбачається, що вилучення з порушенням земельного законодавства спірної земельної ділянки, зміна її цільового призначення та передача у комунальну власність, порушує інтереси держави в особі Полтавської військової (обласної) державної адміністрації – власника земельної ділянки лісового фонду як уповноваженого державою органу. Окрім того, з державної власності без згоди лісокористувача ДП «Полтавське лісове господарство», в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, без відповідних рішень Полтавської ОВА незаконно вибула спірна земельна ділянка.

Відповідно до Указів Президента України №№ 64/2022 від 24.02.2022, 133/2022 від 18.03.2022, 259/2022 від 18.04.2022 та інших в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Полтавську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Відповідно до п. 26 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Таким чином, враховуючи набуття Полтавською обласною державною адміністрацією статусу військової та продовження дії воєнного стану в Україні, уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Полтавська обласна військова адміністрація.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що задоволені в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Відповідно до висновків викладених у Постанові Верховного Суду від 16.04.2019 справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Полтавською обласною прокуратурою 26.12.2025 скеровано на адресу Полтавської обласної військової (державної) адміністрації лист щодо самостійного вжиття заходів та звернення до суду з позовом про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, витребування земельної ділянки на користь держави та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Полтавська обласна військова (державна) адміністрація у своєму листі № 02.1-05/40 від 07.01.2026 повідомила про те, що не заперечує щодо звернення прокуратури до суду для здійснення такого захисту в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, необхідність втручання органів прокуратури з метою захист інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку зазначені органи самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом, а зволікання з поверненням земель до державної власності може призвести до їх відчуження органами місцевого самоврядування.

Оскільки уповноважений суб`єкт владних повноважень, у компетенції якого перебуває захист відповідних прав та інтересів, після повідомлення прокурора про наявність порушень інтересів держави не виконав свій обов`язок щодо судового захисту шляхом подання позовної заяви, не повідомляв про наміри самостійного вжиття заходів щодо захисту інтересів держави та не заперечував проти звернення до суду для здійснення такого захисту органами прокуратури, вказане становить виключний випадок для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Вказані обставини свідчать про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідачів

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2903-сг від 25.04.2019, яким затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі площею 4063,7723га на території Чорнухинської селищної об`єднаної територіальної громади Чорнухинського району Полтавської області з урахуванням Перспективного плану формування території громад Полтавської області», в частині формування земельної ділянки з кадастровим номером5325183200:00:005:0071.

3. Витребувати з незаконного володіння Чорнухинської селищної ради ( код ЄДРПОУ 22550119) у власність Полтавської обласної військової (державної) адміністрації ( код ЄДРПОУ 00022591) частину земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 площею 4,9292 га в межах географічних координат, визначених у висновку судової земельно-технічної експертизи № 1326 від 11.11.2025.

4. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5325183200:00:005:0071 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки

5. Стягнути з Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, 39, селище Чорнухи, Лубенський район, Полтавської області, 37100, код ЄДРПОУ 22550119) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 3 993,60 грн.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 3 993,60 грн.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.04.2026

Суддя Кльопов І.Г.