Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №175/12277/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/12277/24

Провадження № 2/175/2004/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

14 квітня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, в якому просив суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Гур`єва Л.М. у судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених у позові підтримала, просила визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 , у подальшому надала суду заяву про слухання справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується повернутим на адресу суду листом з відміткою пошти про невручення повістки. Відзив на позов відповідачі не подали, а тому зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, відповідно до якої підтверджує факт не проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі.

Вислухавши доводи представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, судом встановлено, що відповідно до Договору від 26 червня 2000 року ОСОБА_2 на підставі Рішення Виконкому №244 від 17 травня 2000 року було виділено в постійний найм (користування) квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до Акту від 26 червня 2000 року ОСОБА_2 прийняла у постійне користування квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з Розпорядженням міського голови від 20.11.2015 №6/53-13 вулицю 19 Партз`їзду у місті Краматорську Донецької області було перейменовано на вулицю «Ярослава Мудрого».

Згідно з Довідкою управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради квартира АДРЕСА_1 не приватизована.

Відповідно до Акту про не проживання №01-20/316 від 18 червня 2024 року, за підписами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , однак з 2016 року по день складання акту у квартирі не проживала ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 не проживала у кватирі з 2017 року по день складання акту. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили вказані в Акті обставини.

Станом на червень 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: відповідачка ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 .

Судом було вжито заходи задля повідомлення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розгляд справи, зокрема Ухвалою суду від 14 січня 2025 року зобов`язано Краматорський РУП ГУНП в Донецькій області надати відомості щодо місцезнаходження відповідачів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .

Згідно з рапортом працівника Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою АДРЕСА_3 двері відчинила ОСОБА_4 , яка повідомила, що за вказаною адресою ОСОБА_2 не проживає з 2017 року, місце знаходження останньої не відоме. Квартира АДРЕСА_6 знаходиться у нежитловому стані, будь-яких ознак мешкання осіб встановлено не було.

Відповідно до Рапорту працівника Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області будинок АДРЕСА_7 знаходиться в аварійному стані після ворожого обстрілу 18 березня 2022 року, всі мешканці вказаного будинку виїхали з нього.

З листа Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №01-29/3337 від 18 грудня 2025 року вбачається, що до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України не находило звернень від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст. 71 ЖК України, на яку посилається позивач як на підставу звернення до суду, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЦК України).

Разом з тим, порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Слід прийняти до уваги необхідність збереження балансу між інтересами сторін та необхідність забезпечення захисту права на житло.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача. Законність цього, що по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання. При цьому тягар доведення наявності підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, покладається на позивача.

Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ вживаючи будь-яких заходів держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

В даному випадку судом беззаперечно встановлено, що будинок АДРЕСА_7 знаходиться в аварійному стані після ворожого обстрілу 18 березня 2022 року, всі мешканці вказаного будинку виїхали з нього. Таким чином і сам позивач з березня 2022 року фактично не мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Наразі будинок АДРЕСА_7 не є житловим приміщенням.

В даному випадку звернення позивача з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки будь-які права позивача не порушуються, беручи до уваги той факт, що квартира наразі не приватизована і перебуває на балансі територіальної громади і факт пошкодження (знищення) житлового приміщення.

Крім того, спірна квартира виділялася відповідачці ОСОБА_2 згідно рішення виконкому, всі інші особи були зареєстровані у квартирі як члени родини основного наймача квартири.

Позивачем не зазначено мету звернення з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням. І саме з мети звернення до суду за захистом свого порушеного права і має обиратись необхідний належний спосіб захисту. Без визначення мети звернення до суду не можливо чітко визначити та обрати необхідний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, в даному випадку встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, та обрання позивачем у зв`язку з цим неналежного способу захисту порушеного права/інтересу, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 141, 223 263, 264, 265, 266, 280, 281, 282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, зокрема рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.