Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №199/16399/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/16399/25

(2/199/1954/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20.04.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді – Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Кріпаченко М.Д.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого прослалась на те, що сторони з 2009 року по 2014 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дитина сторін – сина ОСОБА_3 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року у справі №199/1098/15-ц з відповідача на користь позивача на утримання вказаної дитини вирішено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 650 гривень щомісяця, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Внаслідок значного подорожчання речей побутового характеру, продуктів харчування, комунальних послуг, шкільного приладдя витрати на дитину значно збільшились. За таких обставин, посилаючись на норму ст.192 СК України, яка визначає підстави для зміни розміру аліментів, зокрема зміну майнового стану платника та отримувача аліментів, позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила суд змінити спосіб та розмір аліментів, які стягуються із відповідача на користь позивача на утримання їх спільного сина шляхом стягнення аліментів в розмірі частки від усіх доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 15 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі, а також пояснила суду, що наразі змінився, а саме покращився, майновий стан відповідача, що підтверджується довідкою про його доходи. Проти заочного розгляду справи позивач не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, правом на подання відзиву не скористався.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони з 08 серпня 2009 року по 17 листопада 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дитина – син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтв про шлюб, народження, копією рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2014 року у цивільній справі №199/8292/14-ц, яке набрало законної сили 17 листопада 2014 року, копіями паспортів.

08 квітня 2015 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду по суті цивільної справи №199/1098/15-ц (провадження №2/199/1135/15) ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили 21 квітня 2015 року і яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 650,00 гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з 16 лютого 2015 року та до досягнення дитиною повноліття. Копія вказаного рішення суду наявна в матеріалах справи.

13 серпня 2015 року на вищевказане рішення суду було видано виконавчий лист, а 28 жовтня 2025 року задля примусового виконання такого виконавчого листа суду відкрито виконавче провадження №79461365, що підтверджується копією виконавчого листа, копією постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом та не спростовується матеріалами цивільної справи, спільна дитина сторін продовжує мешкати разом із позивачем, перебуваючи на її утриманні, а згідно здійснених позивачем розрахунків на утримання спільної дитини позивач витрачає близько 120000 гривень щороку (одяг, взуття, шкільне приладдя, освіта, харчування, засоби гігієни тощо).

Як слідує зі змісту довідки про доходи відповідача розмір доходу останнього у 2015 році, тобто на момент ухвалення рішення суду від 08 квітня 2015 року по цивільній справі №199/1098/15-ц (провадження №2/199/1135/15) про стягнення аліментів, становив 1011,93 гривень, а станом на час звернення позивача до суду із даним позовом – 237761,05 гривень (за весь 2025 рік), за січень 2026 року – 136189 гривень.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини.

Так, відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є зміна правовідношення.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аналогічні положення містить ст.27 Конвенції про права дитини, якою також визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.ст.141, 180 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов`язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов`язку щодо дитини.

Згідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Нормою ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Положеннями ст.7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Схожі за змістом положенням містить ст.3 Конвенція про прав дитини.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Частиною 3 ст.273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За змістом ст.16 ЦК України, ст.18 СК України одним із способів захисту сімейних прав та інтересів є зміна правовідношення.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, враховуючи зміст норм ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду не вважається незмінним, його може бути згодом змінено шляхом збільшення або зменшення за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування, і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти – одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. В той же час, факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року по справі №760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року по справі №565/2071/19, від 28 травня 2021 року по справі №715/2073/20, від 16 червня 2021 року по справі №643/11949/19, від 21 липня 2021 року по справі №691/926/20, від 30 серпня 2021 року по справі №301/2160/20, від 09 вересня 2021 року по справі №554/3355/20, від 20 грудня 2021 року по справі №681/15/21, від 23 травня 2022 року по справі №752/26176/18.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року по справі №682/3112/18, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі №524/7388/17, від 11 вересня 2019 року по справі №662/64/18, від 05 лютого 2020 року по справі №664/252/19-ц, від 13 лютого 2020 року по справі №466/4009/18, від 19 лютого 2020 року по справі №194/629/17, від 27 травня 2020 року по справі №128/373/18, від 04 листопада 2020 року по справі №601/858/19, від 27 травня 2020 року по справі №128/373/18, від 03 лютого 2021 року по справі №125/2525/18, від 23 травня 2022 року по справі №752/26176/18.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін, то в ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року по цивільній справі №199/1098/15-ц (провадження №2/199/1135/15) вирішено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання спільної дитини сторін аліменти у твердій грошовій сумі 650 гривень щомісяця. В той же час судом встановлено, що після ухвалення означеного рішення суду відбулась зміна у матеріальному стані платника аліментів внаслідок його працевлаштування та отримання регулярного доходу (заробітку), крім того рівень витрат позивача на утримання спільної дитини сторін, вочевидь, не покривається тим розміром аліментів, що стягується на виконання означеного рішення суду. Таким чином, враховуючи, що після ухвалення рішення суду покращився майновий стан відповідача, який дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, і таке збільшення розміру аліментів є необхідним для належного утримання спільної дитини сторін, оскільки стягуваного наразі розміру аліментів, вочевидь, є недостатньо для забезпечення належного рівня життя дитини навіть з урахуванням надання утримання цій дитині з боку позивача, як матері, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,2 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.18, 182, 192, 198, 199, 200 СК України, ст.ст.5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355, ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення та збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року по цивільній справі №199/1098/15-ц (провадження №2/199/1135/15), які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання спільної дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання спільної дитини сторін – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,2 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21 квітня 2026 року.

Суддя А.М. Авраменко