Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №199/3341/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/3341/26

(3/199/1195/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

21.04.2026 року місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Машкіна Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126, ч.3 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 року о 18:30 год. в м.Дніпро, вул. Калинова, 66Б/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.

Крім того, 04.03.2026 року о 18:30 год. в м.Дніпро, вул. Калинова, 66Б/1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння водій відмовився. Правопорушення вчинено двічі протягом року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, неодноразово викликалася до суду судовою повісткою шляхом направлення поштового та смс-повідомлення повідомлення, тобто судом вжиті вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та забезпечено можливість з`явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» встановлено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явилася в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, клопотань про його відкладення не заявляв, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого висновку.

Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Зокрема, частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною третьою ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду водія на стан сп`яніння закріплений в ст. 266 КУпАП та в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року № 1452/735 МВС України, МОЗ України.

Так, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні були досліджені такі наявні в матеріалах справи докази:

- протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР № 606295 за ч.5 ст. 126 КУпАП та серії ЕПР № 606299 за ч.3 ст. 130 КУпАП, зміст яких викладено вище;

- рапорт поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП, яким підтверджуються обставини, викладені в протоколах;

- відеозапис з бодікамер поліцейських, на яких зафіксовано оформлення адміністративного матеріалу за фактом ДТП, під час якого водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння відмовився;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6019846 від 26.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП;

- картки обліку адміністративних правопорушень, згідно з якими ОСОБА_1 постановою Слов`янського міськрайонного суду від 03.12.2024 року та постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 20.03.2025 року притягнути до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП;

- картки обліку адміністративних правопорушень та відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з якими ОСОБА_1 постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 11.09.2024 року (справа 202/10477/24) притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України; постановою Валківського районного суду Харківської області від 12.11.2025 року (справа 615/2802/25) – за ч.2 ст. 130 КУпАП.

Зазначені докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, які у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинений повторно протягом року, тобто доводять його провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Також, в судовому засіданні поза розумним сумнівом підтверджується відмова ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження згідно із встановленим порядком огляду на стан сп`яніння, однак не доведено факт того, що до 04.03.2026 року (дата вчинення адміністративного правопорушення) він двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, що є кваліфікуючою ознакою ч.3 ст. 130 КУпАП.

Так, наявна в матеріалах справи картка обліку адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП України відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпра від 11.09.2024 року (справа 202/10477/24) стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності поза межами року, враховуючи дату вчинення цього адміністративного правопорушення - 04.03.2026 року. Інших відомостей про те, що ОСОБА_1 до цієї дати двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП матеріали справи та Єдиний державний реєстр судових рішень не містять.

При цьому, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому в даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП (повторна протягом року відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння), у вчинення якого його провина доведена поза розумним сумнівом, а зміна правової кваліфікації в даному випадку не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не погіршує його становище.

Оскільки під час розгляду справи встановлена провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень і останній підлягає адміністративній відповідальності, у справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.245, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі не сплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї постанови, а в разі оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, органом державної виконавчої служби в порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя: Н.В. Машкіна