Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №517/212/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/212/26

Провадження № 2/517/165/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Гончар І.В., за участю секретаря Заболотної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Абрам`юк Володимира Михайловича до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені),

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені).

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2014 року шлюб між ними було розірвано, визначено місце проживання дитини з позивачкою, а також вирішено судом стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 17.09.2014. Отримавши виконавчий лист позивачка звернулася до Великомихайлівського міжрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) для виконання рішення суду про стягнення аліментів в примусовому порядку. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №512520090. Відповідачем було допущено значну заборгованість зі сплати аліментів. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 17.12.2021 з відповідача на користь позивача було стягнуто пеню у розмірі 70653,58 грн. за період з липня 2015 по липень 2021. Вказане рішення звернено до виконання. Відповідач продовжує неналежно виконувати рішення суду про стягнення аліментів, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, тому позивачка змушена повторно звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 11.03.2026 було відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 30.03.2026 було закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача та позивачка не з`явилися, надали до суду заяву згідно якої просять справу розглядати за їх відсутності, позов підтримують в повному обсязі та не заперечують проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомив, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Про дату, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в шлюбі в позивачки ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2014 року (справа №511/2771/14-ц) шлюб між ними було розірвано, визначено місце проживання дитини з позивачкою, а також вирішено судом стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 17.09.2014 до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до постанови головного державного виконавця Великомихайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження № 51252090 від 30.05.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до постанови головного державного виконавця Великомихайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області від 16.07.2019 було змінено реєстраційні дані в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме прізвище стягувача з " ОСОБА_5 " на - " ОСОБА_6 ".

Заочним рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 17.12.2021 (справа № 517/604/21) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню у розмірі 70 653 грн 58 коп. за період з липня 2015 року по липень 2021 року.

Згідно зі ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006, неустойка (пеня) сплачується за весь час прострочення сплати аліментів.

Пеня за прострочення сплати аліментів нараховується з місяця, наступного за тим, у якому виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №51252090 станом на 01.11.2025 року заборгованість ОСОБА_2 становить 117 010,29 грн за період з серпня 2021 року по жовтень 2025 року. При цьому у вказаному розрахунку зазначено, що станом на 26.07.2021 року заборгованість складала 71 030,11 грн..

Суд визнає наданий позивачем розрахунок належним та допустимим доказом, оскільки він здійснений відповідно до формули, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, розмір пені не може перевищувати 100 % суми заборгованості.

Враховуючи, що розмір неустойки (пені) за порушення аліментних зобов`язань ОСОБА_2 становить 45 980,18 грн. та не перевищує 100 % суми заборгованості за цими зобов`язаннями, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі №6-81цс13 викладений правовий висновок, відповідно до якого при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію.

Зокрема, в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 та 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696цс15 року міститься правова позиція, відповідно до якої згідно з частиною першою статті 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки у системному аналізі наведених вище правових норм, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, 02.06.2021 року між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Абрам`юком В.М. було укладено Договір № 335/21 про надання правової допомоги за умовами якого позивачка довірила адвокату представити її інтереси в суді в справі про стягнення пені у зв`язку з виникненням заборгованості по аліментам.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За названим договором про надання правової допомоги позивачем понесено витрати в розмірі 5000 грн..

Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) на підтвердження витрат на правову допомогу суду повинен бути наданий договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу становить договір №335/21 від 02.06.2021 року, додаток № 1 до названого договору, доповнення до договору від 01.09.2022, доповнення від 06.10.2025 про внесення змін №2 до договору, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.10.2025 та квитанція про оплату позивачем правової допомоги.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, ст.196 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) пеню в розмірі 45 980 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 18 копійок, в зв`язку з неналежним виконанням рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2014 року про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.09.2014 року щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 (одну тисячу триста двадцять одну) гривню 00 коп..

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ірина ГОНЧАР