Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №947/4240/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4240/26

Провадження № 3/947/840/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю адвоката Чекал О.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №569256 від 17.01.2026 року, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2026 року о 22:43 годині, на вул. Інглезі, 6-В в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW 3181 державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість, рухливість ходи і мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_1 як порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Відповідно до ст. 268 КпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в зв`язку з чим був здійснений неодноразовий виклик ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 був належним чином повідомлена про час і місце розгляду адміністративної справи на 04.03.2026 на 09 годину 00 хвилин, на 18.03.2026 на 09 годину 30 хвилин, на 20.04.2026 на 09 годину 30 хвилин.

Крім того, відповідно до витягу з інтернет-порталу «Судова влада» вбачається, що судом розміщено інформацію про призначення справи до розгляду.

В судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Разом з тим, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Чекал О.Г. не наполягала на відкладенні слухання справи та на розгляді справи у присутності ОСОБА_1 , просила суд розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 . Пояснила, що ОСОБА_1 вину не визнає. Підтримала свої письмові пояснення про закриття провадження по справі та пояснила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Пояснила, що 17.01.2026 року ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем BMW 3181 державний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, нібито за порушення п.9.2.6 ПДР. Відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було винесено постанову за ч.2 ст. 122 КУпАП, з якою ОСОБА_1 не погодився, вважав зупинку безпідставною та неправомірною, звернувся до суду та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2026 року постанову за притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ЕНА №6527312 від 17.01.2026 року скасовано. Тому були відсутні підстави, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції зхдійснити закону зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а всі подальши вимоги до водія є неправомірними. Одразу після винесення постанови про накладення адміністративногостягнення, за відсутністі законних підстав, працівником поліції було ініційовано проведення поверхневої перевірки особи та огляду транспортного засобу, посилаючись на правовий режим воєнного стану. Після огляду лейтенант ОСОБА_2 запропонувала водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 в поведінці працівника поліції ОСОБА_2 побачив упередженість та розцінив вимогу проходження огляду, як інструмент психологічного тиску на нього та перевищення працівниками поліції владних повноважень. Крім того ОСОБА_1 було подано скаргу на можливі незаконні дії окремих працівників полку УПП, згідно відповіді ОСОБА_3 від 13.04.2026 року відносно працівників поліції вжито заходів дисциплинарного впливу. Просила суд закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 .

В судовому засіданні був переглянутий відео запис з місця виявлення адміністративного правопорушення, який був залучений працівниками поліції до матеріалів справи, з якого вбачається, що автомобіль BMW 3181 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, причини зупинки були повідомлені ОСОБА_1 , ОСОБА_1 не оспорював факт керування. Працівниками поліції було проведено огляд автомобіля, на запитання працівника поліції чи вживав він якись наркотичні засоби або ліки протягом місяця, відповів ні. Працівник поліції оголошує ознаки. Працівник поліції запитує, чи згодний він пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів не згодний, бо ви мене затримуєте, в мене проблеми з машиною. Працівник поліції оголошує наслідки відмови та пояснює, який медичний огляд треба пройти. ОСОБА_1 відповідає, що в нього не має часу, що він порушив отримав штраф. Працівник поліції роз`яснює наслідки відмови від проходження медичного огляду, що буде складено протокол за відмову від проходження медичного огляду. ОСОБА_1 відповідає, я відмовляюсь, в мене не має часу просто. Працівник поліції пояснює, що треба почекати хвилин 10, буде складатися протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 відповідає, що в нього не має часу. Починається процедура складання протоколу. ОСОБА_1 працівник поліції знайомить з протоколом про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 роз`яснює, що на одну добу йому заборонено керувати транспортним засобом, якщо він зараз поїде, його знову зупинять.

Від адвоката Чекал О.Г. клопотань до суду не надходило.

При викладених обставинах, суд розглядає адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за наявними доказами по справі.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1ст. 130 КУпАПє бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п.2,3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

В свою чергу, на виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

В матеріалах адміністративної справи відносно ОСОБА_1 наявні: направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських перпаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.01.2026 року, з якого вбачається, що від проходження медичного огляду ОСОБА_1 відмовився.

В судовому засіданні встановлено та ні ким не спростовано, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, дана обставина зафіксована на відео.

Аналізуючи письмову пояснення адвоката Чекал В.Г. та матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного: пояснення надані в судовому засіданні не відповідають дійсності, в повному обсязі спростовуються відео записом з місця правопорушення, надані суду докази, які були ретельно перевірені в судовому засіданні в сукупності доводять, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі в встановленому законному порядку огляду.

Окремо суд зазначає, що працівниками поліції були роз`яснені права та обов`язки ОСОБА_1 , як особі відносно якої є підозри у перебуванні з ознаками сп`яніння, так і наслідки відмови від проходження в законному порядку огляду для виявлення стану сп`яніння. Крім того, працівник поліції окремо роз`яснив ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 266 КУпАП він не має права в подальшому керувати транспортним засобом.

Посилання захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки.

Посилання адвоката на здійснення тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 також спростовується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом обставин події, згідно якого поліцейські поводили себе професійно, дотримуючись відповідних відомчих Інструкцій та алгоритму дій.

Долучений до матеріалів адміністративної справи відео запис є єдиним записом з моменту зупинки автомобіля BMW 3181 державний номер НОМЕР_1 і до завершення складання протоколу.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569256 від 17.01.2026 року;

- відеозаписом правопорушення із нагрудних портативних реєстраторів працівника поліції № 471440, долученим до матеріалів адміністративної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в законному встановленому порядку.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суд оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як письмові пояснення повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1 .. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суд не вбачає.

Натомість, для наявності складу такого адміністративного правопорушення достатнім є саме відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння тощо. Вказане кореспондується із визначеним п. 2.5. Правил дорожнього руху обов`язком такої особи на вимогу поліцейського пройти вказаний огляд безумовно, і жодним чином не пов`язане із наявністю або відсутністю будь-яких зовнішніх ознак у водія.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вважати, що працівники поліції діяли протиправно, немає підстав і з відео не вбачається порушення порядку складення протоколу.

Протокол складений у відповідності до вимог інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КуПАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки – автомобіля. Беручи до уваги небезпеку, якою є участь у дорожньому русі осіб, що перебувають у стані сп`яніння, законодавець у нормах багатьох правових актів встановив заборону на допуск зазначених осіб до керування транспортними засобами.

З довідки ДПП УПП в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримував 20.07.2017 року, до адміністративної відповідальності за ст. 130 протягом року не притягувався.

Відповідно до ст. 6 КпАП України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Враховуючи викладене, а також той факт, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, суд вважає, що необхідним і достатнім стягненням для правопорушника є накладення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284,317-1, 307, 308, ч. 1 ст. 130 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (р/р-UA848999980313080149000015001 ЄДРПОУ (код отримувача) 37607526, МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 21081300, Отримувач: ГУК Одеської області) у розмірі однієї тисячи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів - ГУК в Одеській області /Київський район/ 22030101, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, у відповідності до вимог ч.2 ст.308 КУпАП, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. В. Войтов