Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №491/1159/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1159/25

Провадження № 2/491/304/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 квітня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ананьївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Юраш Ірину Олександрівну звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0226 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120210100:02:002:0291, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 051089, виданого 10 жовтня 2012 року Відділом Держземагентства в Ананьївському районі Одеської області, належала ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 липня 2013 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу частини житлового будинку, згідно якого ОСОБА_4 продав, а позивач придбав 9/25 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Укладення ж договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки у зв`язку з неготовністю документації щодо оціночної вартості земельної ділянки та іншої технічної документації, необхідно для укладення договору, було перенесено на пізніший строк. Однак, на час коли вся технічна документація необхідна для укладення договору була готова, ОСОБА_4 помер. Позивачем було звернуто з заявою про реєстрацію за ним права власності на зазначену земельну ділянку, однак державним реєстратором винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Позивач вважає, що на підставі статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та висновку постанови Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 у нього одночасно із виникненням права власності на житловий будинок виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0226 га.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання та витребувано з Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області завірену копію спадкової справи № 561/2017, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том І а.с.59-60).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 18 березня 2026 року (Том І а.с.122).

Протокольною ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року, у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_3 , судове засідання у справі відкладено на 14 квітня 2026 року (Том ІІ а.с.3).

У судове засідання на розгляд справи учасники не прибули.

Позивач ОСОБА_1 , та його представник - адвокат Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1623764 від 10 грудня 2025 року (Том І а.с.48), у судове засідання на розгляд справи не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України (Том ІІ а.с.4). Водночас через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд розгляд справи проводити у відсутність позивача та представника позивача, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. Не заперечують проти заочного розгляду справи відповідно до вимог статтей 280-282 ЦПК України (Том ІІ а.с.6).

При розгляді справи представник просила врахувати, що позивач імперативно набув право власності на земельну ділянку для обслуговування будинку з моменту укладення договору купівлі-продажу частини житлового будинку та державної реєстрації свого права, що передбачено статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. Оскільки право особи на земельну ділянку є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19) (Том ІІ а.с.1).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не прибули, причини неприбуття суду не відомі. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачам, за зареєстрованим місцем їх проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (Том І а.с.63, 64). Поштові конверти з вкладенням повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (Том І а.с.117, 129).

Відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 3 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За наведених обставин відповідачі вважаються такими, що 25 грудня 2025 року та 12 лютого 2026 року отримали копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (Том І а.с.117, 129).

В установлений судом строк відповідачами не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Будь-яких заяв, клопотань відповідачі не надавали. Отже, відповідачі своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористалися.

Представник відповідача Ананьївської міської ради в судове засідання також не прибув. В матеріалах справи міститься клопотання представника, в якому просить здійснити розгляд справи без участі відповідача – Ананьївської міської ради. Розгляд справи залишає на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Представник також зазначив, що права та обов`язки осіб, які беруть участь у цивільному судочинстві відомі та зрозумілі, інших заяв, клопотань, відводів не має (Том І а.с.118).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, положення частини третьої статті 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З наведених вище обставин встановлено, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибули без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1, 2 частини першої статті 280 ЦПК України.

Також встановлено, що відповідачі відзив на позовну заяву не подали, що відповідає умові визначеній пунктом 3 частини першої статті 280 ЦПК України. В матеріалах справи міститься заява представника позивача, в якій не заперечує проти заочного розгляду справи(Том ІІ а.с.6), що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень частини першої статті 281 ЦПК України без оформлення окремого документа із занесенням до протоколу судового засідання судом постановлено відповідну ухвалу.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд, вирішуючи справу по суті, виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1401 (Том І а.с.10-11, 12-14, 15).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 13 жовтня 2025 року за № НВ-0002059032025, 9/25 частини житлового будинку розташовані на земельній ділянці площею 0,0226 га, кадастровий номер: 5120210100:02:002:0291, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №051089, виданого 10 жовтня 2012 року Відділом Держземагентства в Ананьївському районі Одеської області (Том І а.с.32-42).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3275129 від 08 травня 2013 року власником земельної ділянки кадастровий номер 5120210100:02:002:0291 площею 0,0226 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 (Том І а.с.18).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 серпня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том І а.с.84).

В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_5 (дружини ОСОБА_4 ), якою вона дає згоду на продаж її чоловіком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 9/25 частини житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0226 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому стверджує, що договори купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки, які будуть укладатись за участю її чоловіка, відповідають інтересам сім`ї, їх умови попередньо обговоренні і вважають вигідними для них, а укладення відповідних договорів купівлі-продажу відповідають їх спільному волевиявленню. Заява посвідчена державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н.О. (Том І а.с.16).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради Шеремет І.О. 15 жовтня 2025 року прийнято рішення за №81344332 про відмову позивачу ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що заява про державну реєстрацію права подана неналежною особою. Так, згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 Том І а.с.44).

За наведених обставин позивач звернувся до суду з відповідною позовною заяву за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої, дев`ятої та десятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом із тим за відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Під час застосування статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) (пункт 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18) (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19) (пункт 42)).

Крім того, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження №14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, викладений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже висловила позицію щодо відсутності підстав для відступу від правових висновків Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , який набув права власності на нерухоме майно, має також і право на земельну ділянку, на якій це майно розташовано, та необхідну для обслуговування нерухомого майна.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0226 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120210100:02:002:0291, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 коп. (а.с.1).

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок дій позивача, які виразились у невчасному оформленні окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості та подальшої її державної реєстрації, суд залишає судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ананьївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженця с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 18 листопада 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,0226 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120210100:02:002:0291, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 051089, виданого 10 жовтня 2012 року Відділом Держземагентства в Ананьївському районі Одеської області, належала ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: представник позивача - адвокат:Рибалка Сергій Вікторович; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ОСОБА_6 , адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4

відповідачі: ОСОБА_2 ; місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ОСОБА_3 ; місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 Ананьївська міська рада; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66401, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04056807

Відповідно до статті 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 21 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» __________________20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/1159/25 Ананьївського районного суду Одеської областіі.