Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №576/62/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/62/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Мазур С. А.

Номер провадження 33/816/1141/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. І., ., розглянув з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Ванжули Я.В. у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що 26 грудня 2025 року о 19:18 год у м. Глухів по вул. Благодатна керував автомобілем Mitsubishi, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, так і в Глухівській міській лікарні відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1340 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2026 року, в якій просив скасувати її та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції, визнавши факт порушення поліцейськими вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неповідомлення водія про причини зупинки, безпідставно кваліфікував це порушення як несуттєве. Натомість, зазначене порушення є фундаментальним та тягне за собою незаконність усіх наступних процесуальних дій. Без знання підстав зупинки особа позбавлена можливості своєчасно захистити свої права. Докази, отримані внаслідок незаконних дій, є недопустимими. Всі подальші процесуальні дії поліцейських (пропозиція пройти огляд, фіксація відмови, складання протоколу) є похідними від незаконної зупинки і не можуть бути покладені в основу обвинувачення. У цій справі жоден із зібраних доказів не відповідає критерію допустимості, оскільки: докази отримані внаслідок зупинки транспортного засобу без повідомлення підстав зупинки, що є порушенням ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»; не дотримано встановленої законом процедури оформлення відмови від огляду - відсутній обов`язковий акт із підписами двох свідків; особі не було роз`яснено в повному обсязі її права, що підтверджується відсутністю відповідних підписів у протоколі; відеозаписи наявні, однак мають суттєві перерви у критичний момент і не підтверджують дотримання всіх процедурних вимог. Оскільки всі докази у справі є недопустимими, тому провина ОСОБА_1 не може вважатися доведеною. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу. Відмітка про відмову від підпису не свідчить про ознайомлення з документом. Суд першої інстанції не дослідив це питання належним чином, що є суттєвим порушенням права на захист. Крім того, в протоколі зазначена лише одна ознака сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота. Запах алкоголю сам по собі не є однозначним підтвердженням стану сп`яніння і не дає безумовного права вимагати проходження огляду без фіксації інших ознак. Суд відхилив аргумент захисту про відсутність акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначивши, що він не повинен був складатись через відмову особи від огляду. Жодних доказів участі понятих (свідків) при фіксації відмови від огляду немає. Відтак, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не підтверджений у встановленому законом порядку та є лише припущенням посадових осіб. Посилання суду на відеозапис як доказ відмови від огляду є безпідставним, оскільки вказаний відеозапис не є безперервним та не може замінити обов`язкових процесуальних документів, прямо передбачених нормами КУпАП та підзаконними актами. Пояснення поліцейського про технічні причини перерви є самооцінкою зацікавленої сторони і не може вважатися об`єктивним поясненням. Матеріали справи не містять відмітки про роз`яснення зазначених прав із підписом ОСОБА_1 або відміткою про відмову від підпису при роз`ясненні прав. Суд відхилив аргумент захисту щодо необхідності участі Військової служби правопорядку при проведенні огляду ОСОБА_1 , зазначивши відсутність доказів перебування особи на військовій службі. Проте суд при цьому перекладає тягар доказування з поліції на особу, що є грубим порушенням принципу презумпції невинуватості.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув без повідомлення причин, будучи належним чином сповіщеним про день, час і місце його проведення.

Заслухавши доповідь головуючої судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Ванжулу Я.В., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550908 від 26 грудня 2025 року, у якому зафіксовані обставини вчинення правопорушення. Даний протокол складений з дотриманням вимог статті 256 КУпАП, виготовлений на спеціальному бланку та має підпис посадової особи, яка його склала, та відмітку про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису у протоколі та надання пояснень;

- відеозапису, згідно з яким працівники поліції, рухаючись по вул. Благодатна у м. Глухів, зафіксували рух автомобіля Mitsubishi, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11 січня 2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 вони повідомили, що зупинили автомобіль під його керуванням через те, що він не увімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху, а також тому, що відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» він керував автомобілем з іноземною реєстрацією. Також запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а у разі незгоди - у медичному закладі, оскільки у нього присутній різкий запах алкоголю з порожнини рота, роз`яснивши права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, на що він категорично відмовився.

Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і повідомили про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських підписатися у протоколі та отримати його копію категорично відмовився. Працівники поліції роз`яснили останньому санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсторонили його від керування до повного витверезіння.

ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не висловлював будь-яких заперечень проти їх дій, лише намагався вмовити їх вирішити питання без складання протоколу.

Враховуючи викладене, у даному випадку працівниками поліції правильно була розцінена поведінка ОСОБА_1 як не бажання проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останнього було повідомлено про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб зробити висновок про те, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права з огляду на безпідставність та розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Апеляційний суд не погоджується з доводи захисту про те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, з огляду на таке.

З відеозапису видно, що він призупинявся, застереження про це зробив поліцейський, що це здійснено з метою перевірки часу керування ОСОБА_1 автомобілем, що спростовує доводи апелянта про те, що пояснення поліцейського про технічні причини перерви зроблені ним особисто на відеозапису є самооцінкою зацікавленої сторони і не може вважатися об`єктивним поясненням. Перерва була зроблена о 09:35:21 і вже о 09:35:58 відеозапис був відновлений.

Окрім того, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року, зареєстрованого в МЮ України за №28/322999 від 11 січня 2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. У даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано частину запису, який стосується безпосередньо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо поведінки водія ОСОБА_1 у ході спілкування з працівниками патрульної поліції, відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, а також роз`яснення йому прав та обов`язків у зв`язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо тверджень апелянта про те, що працівники поліції не повідомили причини зупинки, апеляційний суд зазначає таке.

По-перше, одразу після зупинки працівники поліції дійсно не повідомили ОСОБА_1 причини зупинки. Але у подальшому, під час спілкування з останнім, вони зазначили, що причиною зупинки є те, що рухаючись на автомобілі, при зміні напрямку руху, він не ввімкнув покажчик повороту, а також те, що відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» він керував автомобілем з іноземною реєстрацією (09:42 год на відеозапису).

Апеляційний суд зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції не звільняє водія від відповідальності за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Стаття 130 КУпАП не ставить можливість проведення огляду на стан сп`яніння у залежність від обов`язкового встановлення факту порушення Правил дорожнього руху, а достатньою підставою для його проведення є наявність у працівника поліції обґрунтованих підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП

Апеляційний суд критично розцінює доводи апелянта про те, що працівниками поліції не дотримано встановленої законом процедури оформлення відмови від огляду, бо відсутній акт із підписами двох свідків; особі не було роз`яснено в повному обсязі її права, що підтверджується відсутністю відповідних підписів у протоколі з огляду на таке.

Поліцейські неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснили його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на відеозапису. А при наявності відеозапису закон не вимагає участі двох свідків при проведенні вказаної дії та складання акту з участю свідків, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 6 розділу І «Загальні положення», п. 6 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Окрім того, пунктом 10 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, передбачено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Але ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі, тому акт його огляду не складався, бо відсутні результати такого огляду, які підлягали б зазначенню в цьому акті.

Доводи захисту про те, що запах алкоголю сам по собі не є однозначним підтвердженням стану сп`яніння і не дає безумовного права вимагати проходження огляду без фіксації інших ознак, також не враховуються апеляційним судом, оскільки не бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння саме по собі вказує на те, що особа допускає наявність у неї стану сп`яніння, як у даному випадку із ОСОБА_1 .

Окрім того, переглядом відеозапису апеляційним судом установлено, що працівник поліції неодноразово зазначав ОСОБА_1 , який хотів продовжити рух на автомобілі, що він вживав алкогольні напої і перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому вони не дозволять йому подальший рух. При цьому ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкоголю, лише вмовляв поліцейських не складати відносно нього протокол.

Апеляційний суд також не приймає доводи сторони захисту про необхідність участі Військової служби правопорядку при проведенні огляду ОСОБА_1 з огляду на таке.

Статтею 15 КУпАП передбачені особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що статтею 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Як було установлено з відеозапису, ОСОБА_1 працівники поліції зупинили у м. Глухів поза межами території будь-якої військової частини, він був одягнутий у цивільний одяг, не просив викликати ВСП, а лише хотів вирішити питання без складання протоколу за ст. 130 КУпАП.

Працівники поліції неодноразово зауважували, що ОСОБА_1 керує військовим автомобілем, але перебуває у цивільному одязі, тому просили показати документи чи дійсно він є військовослужбовцем. Лише після неодноразових прохань поліцейського ОСОБА_1 показав свої документи, які підтверджували його статус військовослужбовця.

Апеляційний суд зазначає, що адміністративна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі відмова водія від проходження огляду, встановлена спеціальною нормою - статтею 130 КУпАП. Дана стаття розміщена у Главі 10 КУпАП, яка регулює правовідносини виключно у сфері транспорту та шляхового господарства. Оскільки ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля і рухався вулицею міста, він виступав як учасник дорожнього руху, на якого повною мірою поширюється дія Правил дорожнього руху України та санкції, передбачені за їх порушення. Відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил дорожнього руху військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, що виключає можливість застосування до них норм Глави 13-Б КУпАП у випадках, коли йдеться про безпеку руху на дорогах.

Апеляційний суд відмічає, що повноваження органів Національної поліції, визначені статтею 255 КУпАП, надають їм право складати протоколи за статтею 130 КУпАП стосовно будь-якого водія, незалежно від його професійного статусу чи місця роботи.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання ОСОБА_1 , ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а позиція останнього та його захисника розцінюється судом апеляційної інстанції як така, що направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що висновки судді суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є правильними.

Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення знайшла своє повне підтвердження.

Істотних порушень вимог КУпАП під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд не установив.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає оскаржену постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Терещенко