Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №582/63/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/63/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М.

Номер провадження 33/816/203/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 173-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 582/63/25 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05.03.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

звільнений від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

представника потерпілої – адвоката Панченко П. Е.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та призначити ОСОБА_4 стягнення за ст. 173-2 КУпАП, оскільки під час розгляду справи в суді вона не зазначала про те, що примирилася з ОСОБА_4 та не просила звільняти його від адміністративної відповідальності, останній постійно знущається над нею та дітьми. Крім того, положення ст. 22 КУпАП не можуть бути застосовані до правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05.03.2025 ОСОБА_4 звільнений від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, відносно нього суддя обмежився усним зауваженням, а провадження у справі закрите з цих підстав.

Згідно постанови судді, 30.12.2024 о 21:00 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, повторно протягом року вчинив домашнє насильство фізичного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_5 , внаслідок чого завдав шкоду фізичному здоров`ю потерпілої.

Будучи відповідно вимог ст. 277-2 КУпАП, своєчасно сповіщеним у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від нього не надійшло, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у його відсутність, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Вислухавши доводи представника потерпілої Панченко П. Е., яка підтримала апеляційну скаргу потерпілої, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За змістом приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи.

Крім того, враховуючи характер і наслідки вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_4 , а також ту обставину, що він примирився з потерпілою, суддя дійшла висновку про малозначність правопорушення, внаслідок чого ухвалила рішення про звільнення ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням на його адресу із закриттям провадження в справі.

Однак такий висновок судді суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, дійсно може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, але положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 121, ч. 5 ст. 122, ст. 122-2, 122-4, ч. 3 ст. 123, ч. 2-5 ст. 126, ст. 130, 161, 173-2 цього Кодексу.

Таким чином, законом встановлена пряма заборона для застосування положень ст. 22 КУпАП до вказаної категорії правопорушень, в тому числі й до ст. 173-2 КУпАП.

Вказані вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення не були дотримані суддею суду першої інстанції і ОСОБА_4 був звільнений від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, що є безумовною підставою для скасування постанови у зв`язку з явно неправильним застосуванням суддею норми матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи установлено, що 30.12.2024 о 21:00 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, повторно протягом року вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого завдав шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілої, що, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 008575 від 14.01.2025, об`єктивно підтверджується наявними у справі даказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , згідно яких 30.12.2024 за місцем її проживання в ході конфлікту із співмешканцем ОСОБА_4 , останній почав хапати її за верхній одяг. Після чого вони з ним вийшли на вулицю, при цьому ОСОБА_4 штовхав її та закривав ніс і рот рукою, не даючи змоги дихати, від чого вона відчула фізичний біль. Через дії ОСОБА_4 у неї почався сильний головний біль, у зв`язку з чим наступного дня вона була змушена звертатися за медичному допомогою до лікарні;

- довідкою КНП «Недригайлівський центр первинної медико-санітарної допомоги», згідно якої ОСОБА_5 31.12.2024 проходила огляд у лікаря ЗПСМ;

- довідкою № 2595 від 13.03.2025, виданої ВП № 1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області, згідно якої ОСОБА_5 неодноразово зверталася до органів поліції з повідомленнями по факту вчинення домашнього насильства відносно неї з боку її співмешканця ОСОБА_4 , а саме: ЄО № 357 від 23.02.2023. Фабула: 23.02.2023 о 22:00 надійшло повідомлення про те, що співмешканець ОСОБА_4 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, чинить сварку, душить, розбив телефон. ЄО № 819 від 05.05.2023. Заявник ОСОБА_6 повідомила, що до неї телефонувала сестра ОСОБА_5 і повідомила про те, що її виганяє з будинку співмешканець ОСОБА_4 ЄО № 1404 від 26.07.2023. Фабула: 26.07.2023 близько 09:00 співмешканець ОСОБА_4 забрав телефон і не дає розмовляти. ЄО № 51 від 04.01.2024. Фабула: 01.01.2024 співмешканець ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження, а саме ударив по обличчю та голові. Відомості про дану подію внесені до ЄРДР № 12024205510000006 від 05.01.2024. ЄО № 5683 від 30.11.2024. Фабула: 30.11.2024 близько 15:00 год. співмешканець ОСОБА_4 вчинив відносно заявниці домашнє насильство фізичного характеру, придавивши її шию до стіни. Складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Рішення суду: штраф 340 грн;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 , які підтвердили вчинення ОСОБА_4 дій фізичного характеру відносно потерпілої ОСОБА_5 .

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 (вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого) або ч. 2 (діяння, передбачене ч. 1, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи) цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Домашнє насильство згідно ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, наведеними вище, у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення рішення про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги потерпілої у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч. 3-6 цієї статті.

Відповідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: п. 7 – у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З огляду на те, що правопорушення вчинене 30.12.2024, то строк накладення стягнення сплинув 30.03.2025, внаслідок чого після скасування постанови судді від 05.03.2025 провадження у справі стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, а апеляційна скарга у зв`язку з цим – частковому задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимога апеляційної скарги про визнання малолітніх дітей – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 потерпілими згідно ч. 4 ст. 269 КУпАП, положеннями якої визначено, що якщо адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2, 173-6 КУпАП, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що адміністративне правопорушення було вчинено у присутності вказаних малолітніх осіб. Зокрема, матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б підтверджували факт безпосереднього перебування малолітніх дітей у місці вчинення правопорушення в момент його вчинення або сприйняття ними протиправних дій ОСОБА_4 . Відсутні відповідні пояснення, показання свідків чи інші докази, які б беззаперечно свідчили про те, що діти були очевидцями події. При цьому необхідно враховувати, що розгляд справи здійснюється виключно в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів.

Апеляційний суд виходить із того, що відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини суд не може підміняти сторону обвинувачення, самостійно змінювати юридичну кваліфікацію діяння або доповнювати фабулу правопорушення новими обставинами чи посиланнями на інші норми права, оскільки це порушує принципи змагальності та рівності сторін, а також право особи на захист.

Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, заява № 36673/04, від 30.05.2013) та «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, від 20.09.2016) наголошено, що суд не має права виступати на стороні обвинувачення, зокрема шляхом самостійного уточнення або зміни обвинувачення, а також шляхом активного збирання доказів на підтвердження вини особи.

У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які відомості про вчинення правопорушення у присутності малолітніх дітей, а також не зазначено їх як осіб, які були очевидцями події. Відтак, підстави для розширення кола потерпілих поза межами фактичних обставин, зафіксованих у протоколі, відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05.03.2025 відносно ОСОБА_11 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням суддею суду першої інстанції норми матеріального права і порушенням норм процесуального права, а провадження у справі за ч. 3 ст. 172 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов