Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №947/6379/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1450/26

Справа № 947/6379/25

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Київського районного суду м. Одесиперебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 6 акту приймання-передачі від 25.03.2024 року до Договору №Н/АП-2.4.3 від 12.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, підписаного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсним додаткову угоду від 25.03.2024 року до Договору № Н/ АП-2.4.3 від 12.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсним договір №Н/АП-2.4.3 від 12.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна у новій редакції від 25.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсним пункт 6 акту приймання-передачі від 25.03.2024 року до Договору № Н/АП-К.2.4.2/К від 25.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, підписаного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсною додаткову угоду від 25.03.2024 року до Договору №Н/АП-К.2.4.2/К від 25.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсним договір № Н/АП-К.2.4.2/К від 25.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна у новій редакції від 25.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнати недійсним пункт 6 акту приймання-передачі від 25.03.2024 року до Договору № Н/П-8 від 20.07.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, підписаного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсним додаткову угоду від 25.03.2024 року до Договору № Н/П-8 від 20.07.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Визнано недійсним договір № Н/П-8 від 20.07.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна у новій редакції від 25.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА” (ЄДРПОУ 41893049) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

18.08.2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина Альона Сергіївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, згідно якої просила стягнути з ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн та витрати на проведення експертизи 30 000 грн.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи №509/530/23, скористалася послугами адвоката для отримання професійної правничої допомоги. На підтвердження наявності договірних відносин між адвокатом Степанишиною А.С. та позивачем ОСОБА_1 надано копію Договору про надання правничої допомоги від 30.10.2024 року та копію Додаткової угоди №1 до Договору від 10.03.2025 року, в яких визначено розмір гонорару адвоката у вигляді фіксованої суми. Разом з тим, стороною позивача надано копію договору 01/25 від 06.01.2025 року про проведення судової психологічної експертизи за яку позивачем сплачено 30 000 грн та копію акту приймання-передачі від 23.01.2025 року висновку судового експерта Савостіна О.П. від 22 січня 2025 року № 01-25.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2025 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА” (ЄДРПОУ 41893049) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу 18750 грн та витрати по оплату експертизи 15000 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА” (ЄДРПОУ 41893049) на користь держави судовий збір 2725,20 грн.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення судом першої інстанції учасників справи про розгляд заяви відповідачки про ухвалення додаткового рішення, незважаючи на те, що розгляд справи по суті в суді першої інстанції відбувався у відкритому судовому засіданні. Суд не врахував, що положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Так, скаржник наполягає, що суд першої інстанції у порушення приписів частини четвертої статті 270 та частини другої та четвертої статті 128 ЦПК України розглянув заяву представника позивачки про прийняття додаткового судового рішення та ухвалив таке додаткове рішення про розподіл судових витрат без призначення засідання суду для такого розгляду та без повідомлення відповідача про день, час та місце її розгляду.

30.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Степанишиної Альони Сергіївни до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції — без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 31.03.2026 року на 14:00 год. представник відповідача ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» не з`явився.

Від директора ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» Соколовського О.Т. до Одеського апеляційного суду 30.03.2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з зайнятістю представника ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» – адвоката Панчошака О.Д. у судовому засіданні в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі № 916/406/26, яке призначене на цей же час.

Присутня в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина А.С. проти відкладення судового засідання заперечувала і просила розглядати апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційне провадження у справі відкрито Одеським апеляційним судом 21.01.2026 року та у той ж день справу призначено до апеляційного розгляду на 31.03.2026 року на 14:00 год., про що ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» та його директор Соколовський О.Т. повідомлені шляхом надсилання судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів учасників справи через систему «Електронний суд». Згідно довідок про доставку електронного документу судова повістка-повідомлення доставлено до електронного кабінету ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» - 27.01.2026 о 07:44:35, та до електронного кабінету ОСОБА_2 – 27.01.2026 року о 07:38:04.

Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень в провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/406/26 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаван» про солідарне стягнення до місцевого бюджету коштів у загальній сумі 24 362 632,60 грн.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/406/26 за апеляційними скаргами заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 року.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 року призначено справу №916/406/26 за апеляційними скаргами заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 року про відмову у забезпеченні позову щодо майна Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаван» до розгляду в судовому засіданні на 31.03.2026 о 14:00 год. та на 31.03.2026 о 14:30 год.

Колегія суддів звертає увагу, що провадження у справі, яка переглядається, призначена на 31.03.2026 року на 14:00 год., про що відповідачу було достовірно відомо 27.01.2026 року, тобто задовго до призначення апеляційного перегляду процесуальних ухвал про відмову у забезпеченні позову у господарській справі № 916/406/26.

Крім того, до клопотання про відкладення судового засідання представником ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» Соколовським О.Т. не надано жодного документу на підтвердження повноважень представника на представництво інтересів будь-якого учасника господарської справи № 916/406/26.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проаналізувавши подане клопотання про відкладення, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Степанишиної Альони Сергіївнипро ухвалення додаткового рішення, стягуючи з ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18750 грн та витрати по оплаті експертизи у розмірі 15000 грн,суд виходив з дотримання принципів обґрунтованості, відсутності заперечень з боку сторони відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, ціни позову, принципу розумності та справедливості, а також пропорційності задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у лютому 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина Альона Сергіївна звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів.

У позові адвокат вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає розмір витрат на професійну правничу допомогу – 20 000 грн, та розмір витрат на проведення експертизи – 30 000 грн та просила стягнути такі витрати з відповідача.

До позову адвокат додала ордер серії ВН № 11475174 від 13 лютого 2025 року, що підтверджує повноваження адвоката Степанишиної А.С. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Київському районному суді м. Одеси на підставі договору про надання правової допомоги № 2024/38 від 30 жовтня 2024 року (т. 1 а. с. 12).

Крім того, до позову додано Висновок експерта № 01/25 за результатами проведення судово-психологічної експертизи, складений 22 січня 2025 року, акт здачі-приймання послуг від 23 січня 2025 року, та докази направлення позову іншому учаснику справи (т. 1 а. с. 107-117).

12.03.2025 року за допомогою системи «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина А.С. звернулася до суду з запереченнями на клопотання про застосування строку позовної давності (т. 1 а. с. 138 - зворот).

12.02.2025 року через систему «Електронний суд», представником ОСОБА_1 адвокатом Степанишиною А.С.подано відповідь на відзив на позов, в якому сторона позивача просила задовольнити позовні вимог в повному обсязі (т. 1 а. с. 140-145).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 6 акту приймання-передачі від 25.03.2024 року до Договору №Н/АП-2.4.3 від 12.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, підписаного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсним додаткову угоду від 25.03.2024 року до Договору № Н/ АП-2.4.3 від 12.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсним договір №Н/АП-2.4.3 від 12.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна у новій редакції від 25.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсним пункт 6 акту приймання-передачі від 25.03.2024 року до Договору № Н/АП-К.2.4.2/К від 25.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, підписаного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсною додаткову угоду від 25.03.2024 року до Договору №Н/АП-К.2.4.2/К від 25.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсним договір № Н/АП-К.2.4.2/К від 25.03.2019 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна у новій редакції від 25.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнати недійсним пункт 6 акту приймання-передачі від 25.03.2024 року до Договору № Н/П-8 від 20.07.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, підписаного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсним додаткову угоду від 25.03.2024 року до Договору № Н/П-8 від 20.07.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладену між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Визнано недійсним договір № Н/П-8 від 20.07.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна у новій редакції від 25.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА”. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА” (ЄДРПОУ 41893049) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

18.08.2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина Альона Сергіївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, згідно якої просила стягнути з ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн та витрати на проведення експертизи 30 000 грн.

З доказів на підтвердження понесених відповідачем судових витрат вбачається наступне.

Так, з пункту 1 Договору про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною вбачається, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту у виді здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги, передбачених статтею 19 Закону України «При адвокатуру та адвокатську діяльність» (т. 1 а. с. 198-199).

Відповідно до п. 4.1. Договору, порядок обчислення та розмір гонорару Адвоката встановлюється за узгодженням Сторін відповідно до кількості часу, витраченого Адвокатом на надання правничої допомоги Клієнту, якщо Сторони не домовилися про інший порядок обчислення розміру гонорару.

Згідно з п. 4.2. Договору, розмір гонорару за надання правничої допомоги у вигляді складання позовної заяви до ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про визнання недійсним договору, стягнення неустойки та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії є фіксованим та складає 15 000 гривень.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги у вигляді представництва інтересів Клієнта у судовому засіданні у цивільній справі є фіксованим та складає 2 000 гривень.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом одного року з моменту його підписання.

10.03.2025 року сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року, згідно якої сторони домовилися про наступне:

1. Доповнити пункт 4.2. розділу 4 договору про надання правничої допомоги від 30.10.2024 року № 2024/38 абзацами наступного змісту:

«Розмір гонорару Адвоката за складання відповіді н відзив у цивільній справі № 947/6379/25 складає 3 000 гривень.

Розмір гонорару Адвоката за складання заперечень на клопотання про застосування строку позовної давності цивільній справі № 947/6379/25 складає 1 000 гривень (т. 1 а. с. 200).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Степанишиною А.С. за договором про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року, адвокатом надано Клієнту наступні послуги:

- складання та подання до Київського районного суду м. Одеси позовної заяви до ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» про захист прав споживачів (кількість - 1; ціна - 15 000 грн);

- складання та подання відповіді на відзив у справі № 947/6379/25 (кількість - 1; ціна - 3 000 грн);

- складання та подання запереч на клопотання відповідача про застосування строку позовної давності у справі № 947/6379/25 (кількість - 1; ціна - 1 000 грн);

- участь у судовому засіданні у справі № 947/6379/25 15.04.2025 року (кількість - 1; ціна - 2 000 грн);

- прибуття до Київського районного суду м. Одеси для участі у судових засіданнях у справі № 947/6379/25, призначених на 13.03.2025 року, 09.05.2025 року, 09.06.2025 року, 14.08.2025 року.

Загальна вартість послуг складає – 25 000 грн, яка сплачена Клієнтом у повному обсязі.

З платіжних інструкцій № Р9833927 від 14.08.2025 року, № 4904511 від 09.06.2025 року, № 4881008 від 09.05.2025 року, № 4864542 від 15.04.2025 року, № 4838429 від 13.03.2025 року, № 483725 від 12.032025 року, № 4812631 від 12.02.2025 року, № 27 від 31.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_3 здійснювалися оплати послуг за договором про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року на загальну суму 25 100 грн.

Також, до клопотання додано докази направлення клопотання про долучення доказів іншим учасникам справи.

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У той же час ЦПК України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме ст. 246 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат.

Подібні висновки висловленні у постанові у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 дійшов наступного правового висновку:

«Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».

У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Обов`язок обґрунтувати причини неподання доказів у встановлений законом строк покладається на сторону, яка звертається з відповідною заявою про стягнення судових витрат; суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати підстави пропуску такого строку або причини неподання доказів до закінчення розгляду справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляла адвокат Степанишина А.С.

На виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України у першій заяві по суті спору, а саме у позовній заяві представник позивача - адвокат Степанишина А.С. зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає розмір витрат на професійну правничу допомогу – 20 000 грн, та розмір витрат на проведення експертизи – 30 000 грн та просила стягнути такі витрати з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року позов задоволено частково.

14.08.2025 року Київським районним судом м. Одеси по суті спору ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА», тобто мета надання адвокатом Степанишиною А.С. правової допомоги ОСОБА_1 в суді першої інстанції в основному є досягнутою . Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31.03.2026 року.

18.08.2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина Альона Сергіївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, згідно якої просила стягнути з ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн та витрати на проведення експертизи 30 000 грн.

Вирішуючи питання про дотримання строку, встановленого законом, для подання доказів витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Степанишиною А.С. складено та підписано сторонами лише 15.08.2025 року, що унеможливлювало подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу у їх сукупності до закінчення судових дебатів.

З огляду на викладене, стороною позивача дотримано строки і порядок подання доказів про розмір судових витрат, визначені у частині восьмій статті 141 ЦПК України.

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На підтвердження понесених судових витрат позивача на правничу допомогу представником надано наступні докази:

- Договір про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною вбачається, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту у виді здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги, передбачених статтею 19 Закону України «При адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- Додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року, згідно якої сторони домовилися доповнити пункт 4.2. розділу 4 договору про надання правничої допомоги в частині розміру гонорару адвоката;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Степанишиною А.С. за договором про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року;

- платіжні інструкції № Р9833927 від 14.08.2025 року, № 4904511 від 09.06.2025 року, № 4881008 від 09.05.2025 року, № 4864542 від 15.04.2025 року, № 4838429 від 13.03.2025 року, № 483725 від 12.032025 року, № 4812631 від 12.02.2025 року, № 27 від 31.10.2024 року про оплату послуг за договором про надання правничої допомоги № 2024/38 від 30.10.2024 року на загальну суму 25 100 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду першої інстанції з лютого 2025 року по серпень 2025 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема, позовна заява, заперечення на клопотання про застосування строку позовної давності, відповідь на відзив на позовну заяву. Крім того, адвокат прийняла участь у судових засіданнях призначених на 15.04.2025 року та на 09.06.2025 року.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, від 23 липня 2025 року у справі № 389/387/24, від 01 жовтня 2025 року у справі № 473/4406/24, додатковій постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20 та інших.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Ухвалюючи додаткове рішення за заявою представника позивача та стягуючи з відповідача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 18 750 грн, суд першої інстанції, виходив з відсутності заперечень сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про ухвалення додаткового рішення стороною позивача додано докази надсилання такої заяви іншим учасника справи, зокрема, квитанцію № 4252980 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС – ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА». Отже відповідач не був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, однак не реалізував своє право на надання заперечень.

Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції у порушення приписів частини четвертої статті 270 та частини другої та четвертої статті 128 ЦПК України розглянув заяву представника позивача про прийняття додаткового судового рішення та ухвалив таке додаткове рішення про розподіл судових витрат без призначення судового засідання та без повідомлення відповідача про день, час та місце її розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 статті 270 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Із системного аналізу статті 270 ЦПК України вбачається, що питання про судові витрати вирішується судом без повідомлення (виклику) учасників справи, а тому посилання скаржника на порушення судом першої інстанції порядку ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат не заслуговують на увагу.

За таких обставин колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою-сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина перша статті 1 Закону України "Про судову експертизу" визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

- витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

- висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

- у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок "вирішення спору" щодо своїх "прав та обов`язків цивільного характеру" пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі "Редька проти України" (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02; від 10 грудня 2009 року у справі "Васильчук проти України" (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі "Літвінюк проти України" (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Отже, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, "підриває" конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) та Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що у клопотанні про розподіл (відшкодування) судових витрат позивач просила стягнути із відповідача на свою користь судові витрати на проведення експертизи від 22 січня 2025 року № 01/25.

З копії висновку експерта Савостіна О.П. за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 22 січня 2025 року № 01/25 вбачається, що така експертиза проведена за заявою ОСОБА_1 від 29.12.2024 року, висновок якої буде надано до суду у відповідності до ст. 72 ЦПК України.

Згідно акту прийому-приймання послуг від 23 січня 2025 року замовник ОСОБА_1 з однієї сторони та виконавець ФОП ОСОБА_4 з другої сторони, уклали цей Акт про те, що послуги з проведення судово-психологічної експертизи (Висновок № 01/25 від 22 січня 2025 року) надані в повному обсязі. Вартість послуг становить 30 000 грн, які замовник сплатив виконавцю в повному обсязі.

Аналіз змісту оскарженого рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року свідчить, що судом при його ухваленні враховано як доказ висновок експерта, підготовлений на замовлення позивача. Розмір витрат, які сторона позивача сплатила за виготовлення такого висновку, позивачем підтверджено відповідними доказами, поданими до закінчення розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати, здійснені ОСОБА_1 за проведення судово-психологічної експертизи є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, апеляційний суд ураховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а тому відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг та їх характер, тривалість розгляду справи в суді першої інстанції та її результат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати на правничу допомогу з відповідача на користь позивача у розмірі 18 750 грн та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 15 000грн.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про неправильну оцінку судом доказів, які надані сторонами та неправильне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове судове рішення - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 17.04.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова