Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №766/12770/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12770/25

н/п 2/766/4313/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Зуб І.Ю.,

за участю секретаря Дубінської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Токаленко Валентини Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області (ЄДРПОУ 26347342, юридична адреса: 75024, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Чорнобаївка, вул. Соборна, б.44) про визнання права власності на спадкове майно -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить: перевести на нього в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , всі права забудовника, в тому числі: право здачі та введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності, право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позов мотивований таким.

Матері позивача ОСОБА_2 на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Кірова» № 72 від 16.03.1971 року для будівництва житлового будинку була надана земельна ділянка площею 0,08 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі акту відводу та встановлення меж присадибної ділянки від 05.03.1993 року, затвердженого Чорнобаївською сільською радою народних депутатів Білозерського району Херсонської області, вказана земельна ділянка була виділена в натурі.

Рішенням виконавчого комітету Білозерської районної ради трудящих № 9 від 27.04.1971 року матері було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці. На цій земельній ділянці мати відповідно до вимог діючого законодавства, з дотриманням всіх будівельних норм і стандартів, не порушуючи права інших осіб, в період з 1976 року по 1988 року збудувала житловий будинок загальною площею 82,8 м2, кухню площею 17,4 м2, душ, сарай, водопровід, басейн, ворота та огорожу, що підтверджується технічним паспортом, складеним 05.05.2013 року КП «ХБТІ» ХОР.

Однак у зв`язку з юридичною необізнаністю мати не здала в експлуатацію вказаний житловий будинок та не отримала правовстановлюючий документ на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 24, складеним 16.02.2011 року Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 16.02.2011 року Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області).

Після її смерті відкрилася спадщина на вказаний житловий будинок. За життя ОСОБА_2 заповіт не склала.

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги на майно ОСОБА_2 у першу чергу, оскільки інших дітей вона не мала, а її батьки та чоловік ОСОБА_2 померли ще до її смерті.

На момент смерті матері віе був зареєстрований та проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 1029 від 20.05.2025 року та довідкою № 400 від 30.06.2025 року, виданими Чорнобаївською сільською радою Херсонського району Херсонської області.

28.07.2011 року Білозерською державною нотаріальною конторою Херсонської області була заведена Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , номер у Спадкову реєстрі 51493262, номер у нотаріуса 295/2011, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 27639705, наданим 28.07.2011 року.

В липні 2024 року, маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті матері, позивач звернувся до Білозерської державної нотаріальної контори Херсонської області. Однак у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок видати свідоцтво про право власності на спадщину неможливо.

Нотаріус видала позивачу довідку про підтвердження того факту, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 , яку необхідно пред`явити для подальшої реєстрації права власності спадкодавця за заявою спадкоємця відповідно до вимог п. 66 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

11.07.2024 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області з заявою про реєстрацію права власності, надавши вказану довідку нотаріусу.

Оскільки мати у встановленому законом порядку не отримала правовстановлюючий документ на спірний житловий будинок, то рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області Матвєєвим А.А. № 74740004 від 26.08.2024 року позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що мною не подано в повному обсязі документів для державної реєстрації прав.

Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем на майно померлої, що підтверджується матеріалами спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , то відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України він є спадкоємцем всіх її прав та обов`язків.

Ухвалою суду від 25.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.10.2025 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача та позивач в судовому засідання підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про проведення розгляду у його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, копію спадкової справи, матеріали інвентарної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати – ОСОБА_2 , батько- ОСОБА_3 , що вбачається з свдіоцтва про народження серія НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Білозерської держнотконтори 28.11.2011 року про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки Чорнобаївської сільської ради № 67 від 19.04.2013 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 надана земельна ділянка площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

ОСОБА_2 видано свідоцтво на забудову садиби на земельній ділянці 0,08 га, забудова дозволена рішенням виконкому Білозерської райради депутатів від 27.04.1971 року № 9 за типовим проектом будівлі № 181-4.

Актом від 05.03.1993 року за заявою ОСОБА_2 , останній відведено та встановлено межі присадибної ділянки на підставі рішення виконкому Чорнобаївської сільради № 16 від 18.02.1993 року загально площею 0,08 га.

Відповідно до виписки з рішення 22 сесії четвертого скликання № 256 а від 22.09.2005p Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по складанню державних актів громадянам села Чорнобаївка згідно списку, надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) площею 0,08 га ОСОБА_2 яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Нотаріус видала позивачу довідку 11 липня 2024 р. № 245/02-14 про підтвердження того факту, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 295/2011, інших спадкоємців, крім позивача не має.

Рішенням державного реєстратора № 74740004 26 серпня 2024 року відмовлено в реєстрації права власності, оскільки спадкодавцем не отримано правовстановлюючого документа на спадкове майно.

У ст. 2 ч.1 ЦПК України зазначено, що завданнями цивільного судочинства визначено, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.2 ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК України).

У статті 3 ЦК України зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У ст.392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту ст.392 ЦК України також вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений ст.392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Згідно положень ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину,у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах -до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, письмовими доказами в справі підтверджено неможливість спадкоємця оформити свої спадкові права на незакінчене будівництвом домоволодіння в позасудовому порядку.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17). Також, подібні висновки Верховний Суд зробив у постановах від 12.08.2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28.05.2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).

В постанові від 21.11. 2018 р. по справі №363/1278/15-ц Верховний Суд зазначив, що якщо будівництво об`єкта нерухомого майна, не введеного в експлуатацію на день смерті спадкодавця, здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі ст.1216 ЦК України.

Процедура прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.03.2011 року.

Використання за призначенням не прийнятих у встановленому законодавством порядку в експлуатацію об`єктів забороняється.

Таким чином, до вирішення питання про прийняття будинку в експлуатацію і його державної реєстрації цей об`єкт не має юридичного статусу житлового будинку, а відтак вірним способом захисту для спадкоємця є звернення до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Згідно ст.331 ЦК України нерухоме майно підлягає державній реєстрації, яку може провести лише особа, яка його побудувала і яка є живою, а до моменту реєстрації вказане будинковолодіння вважається об`єктом незавершеного будівництва. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає незалежно від його державної реєстрації, адже відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав», державна реєстрація права на нерухоме майно - це вже офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно.

У листі Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року №19-32/319 "Щодо порядку оформлення документів у разі смерті власника нерухомого майна" визначено, що оскільки на нерухоме майно не було оформлено право власності, то таке право в разі відсутності правовстановлюючих документів вирішується в судовому порядку.

Згідно листа ВССУ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", визнано правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до роз`яснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування N24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок неможливо, а потрібно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а Пленум Верховного Суду України в п.8 своєї постанови №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" тлумачить, що якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та обов`язки забудовника входять до складу спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була забудовником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ., позивач є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину, а тому його слід визнати забудовником житлового будинку.

На підставі ст.124 Конституції України, ст.ст.331, 392, 1216-1218, 1223, 1268, 1270, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 16, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Перевести на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , всі права забудовника, в тому числі: право здачі та введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності, право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

СуддяІ. Ю. Зуб

Повний текст судового рішення складено 01.04.2026 року