Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №456/1504/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1504/26

Провадження № 1-кп/456/348/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141130000005 від 01.01.2026, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , інструктора групи підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший сержант, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Військовослужбовець ОСОБА_4 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 17 листопада 2017 року по 13 лютого 2018 року та у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України з 13 лютого 2018 року по 11 лютого 2019 року. Зарахований до Національної гвардії України на військову службу за контрактом 11 лютого 2019 року.

Наказом командувача Національної гвардії України від 13 грудня 2024 року №344 о/с призначений в розпорядження Збройних Сил України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 19 грудня 2024 року № 382, припису командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 19 грудня 2024 року № 671 20 грудня 2024 року прибув для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 серпня 2025 року № 45-РС призначений на посаду санітарного інструктора медичного пункту та 01.09.2025 приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Окрім того, відповідно до ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший сержант ОСОБА_4 зобов`язаний: дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Так, 16.03.2023 ОСОБА_4 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (справа № 456/1052/2023) визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Окрім цього, 07.03.2023 ОСОБА_4 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (справа № 456/439/23) визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років.

Також 20.04.2023 ОСОБА_4 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (справа № 456/1427/23) визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Також 30.01.2023 ОСОБА_4 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (справа № 456/4030/22) визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки 8 (вісім) місяців і 23 (двадцять три) дні.

Також 17.05.2023 ОСОБА_4 постановою Франківського районного суду м. Львова (справа № 465/2244/23) визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Також 29.01.2024 ОСОБА_4 постановою Франківського районного суду м. Львова (справа № 465/2238/23) визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Незважаючи на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в справах №456/1052/2023, № 456/439/23, № 456/1427/23, № 456/4030/22, Франківського районного суду м. Львова в справах № 465/2244/23, № 465/2238/23, які набрали законної сили, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленим зі змістом судових рішень, згідно з якими його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, будучи неодноразово притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 3 ст. 130 КУпАП, 08.12.2025 близько 13 год. 10 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вул. Жидачівська в с. Угерсько Стрийського району Львівської області, керував автомобілем марки «Opel Astra», н.з. НОМЕР_4 , де був зупинений працівниками ВРПП Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справах №456/1052/2023, № 456/439/23, № 456/1427/23, № 456/4030/22 та Франківського районного суду м. Львова в справах № 465/2244/23, № 465/2238/23.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що достовірно знаючи про позбавленням його права керувати транспортними засобами, 08.12.2025 близько 13 год. 10 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, рухаючись по вул. Жидачівська в с. Угерсько Стрийського району Львівської області, керував автомобілем марки «Opel Astra», н.з. НОМЕР_4 , де був зупинений працівниками ВРПП Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, тим самим умисно не виконав постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області та Франківського районного суду м. Львова. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить його суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Отримавши показання ОСОБА_4 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, тому кваліфікація дій обвинуваченого зач. 1 ст. 382 КК України є вірною.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Речові докази: копії документів із адміністративних справ, компакт-диски із записами судових засідань, DVD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1