Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №444/3285/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3285/25

Провадження № 2/444/229/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Будзан Н.В.

за участі представника відповідача Рісного М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

25 серпня 2025 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 30.01.2025 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 29.01.2025-100003272. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 18000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30.01.2025, строком на 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 2700 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. 8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Неустойка: 180 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. ОСОБА_1 30.01.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 18000,00 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 54 900,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18 000,00 грн., по процентам в розмірі 25 200,00 грн., комісії у розмірі 2 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 9 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просив стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 29.01.2025-100003272 від 30.01.2025 у розмірі 54 900 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот) грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 ) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Відповідач подав відзив на позов, який мотивував наступним. Відповідач стверджує, що Позивач вимагає стягнення заборгованості за невідомим для неї кредитним договором (надалі - Договір), який вона ніколи не укладала. На момент укладення Договору Відповідач проживала в Італії, тому не мала навіть фактичної можливості укласти вищевказаний Договір. Стверджує, що кредитний договір внаслідок шахрайських дій було укладено без її відома невідомою їй особою з використанням її електронного підпису одноразового ідентифікатора. 27 лютого 2025 року Відповідач подала заяву, зареєстровану за номером 413950, про можливе вчинення кримінального правопорушення щодо неї. В заяві вказала, що 30.01.2025 року близько 23:00 було укладено невідомий їй кредитний договір від її імені на суму 18000 грн. Про даний кредит вона дізналась 25 лютого 2025 року з повідомлення у соціальній мережі «Вайбер» за номером 0963167548 (відправник «Швидкогроші»). Відтак Відповідач, усвідомлюючи кримінальну відповідальність, передбачену ст. 389 КК України, про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, діяла добросовісно та в межах вимог законодавства. До позовної заяви дана квитанція про видачу коштів від 30.01.2025 року не була долучена. Кредитні кошти були перераховані на платіжну картку за номером НОМЕР_3 , яка взагалі не належить Відповідачу. Дана платіжна картка емітована АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», з яким Відповідач ніколи не відкривала рахунків та не отримувала у них платіжних карток. Більше того, у матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував факт переказу коштів Відповідачу, оскільки Позивач вказав у додатках до позовної заяви квитанцію про перерахунок коштів, але не долучив її до позовної заяви. Натомість Позивачем долучено копію листа ТЗоВ «УПР», де вказується, що кошти були перераховані, проте жодного документа, котрий би підтверджував цей факт не долучено. Вказав, що зазначення у Акцепті паспортних даних, номеру телефону, а також невідомої картки для отримання кредитних коштів та невірної адреси місця проживання Відповідача аж ніяк не може свідчити, що саме Відповідач пройшов повну ідентифікацію. Зазначив, що Позивач не має права вимагати нарахування неустойки. Вказав, що у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Крім того, відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками. Вказав, що комісія за надання кредиту, передбачена у п. 7 Заявки, є нікчемною згідно ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». У задоволенні позовних вимог ТзОВ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) відмовити повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав наступне. Відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 29.01.2025 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 29.01.2025-100003272 (кредитної лінії) від 29.01.2025 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №29.01.2025- 100003272 (кредитної лінії) від 29.01.2025 р. Таким чином, було укладено Кредитний договір №29.01.2025-100003272 від 29.01.2025 р. у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0963167548. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору - 29.01.2025. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_4 . належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку. Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача. Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. Вказав, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 29.01.2025р., що наявна в матеріалах справи, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Зазначив, що відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Відповідача під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему ВаnkID. Зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, розмір денної процентної ставки складає 1%, що відповідає вимогам чинного законодавства, отже нарахування процентів за даною процентною ставкою є легітимним та застосовним. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Вказав, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Вказав, що неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Представник відповідача подав заперечення, яке мотивував наступним. Вказав, що у матеріалах справи відсутні докази того, що кредитний договір був укладений саме з Відповідачем, а не будь-якою іншою особою. Зазначив, що позивач при укладенні кредитного договору не встановив власника зазначеної у заявці платіжної картки, не вчинив жодних дій з метою запобігання вчиненню можливих шахрайських дій та, як наслідок, здійснив переказ коштів невідомій особі. Вказав, що сам факт коректного вводу вихідних даних та фінансового номера телефону не може свідчити про те, що Відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наголошую на тому, що фінансовий номер Відповідача ввели без її відома та згоди.

Позивач у судове засідання не прибув, однак представник позивача направив на адресу суду клопотання у якому просив слухати справу без участі представника позивача по наявних у справі документах. Позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 30.01.2025 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 29.01.2025-100003272, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 18000 грн. строком на 140 днів, на підтвердження чого надав суду копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту, відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору. За твердженням позивача сторони погодили в даному договорі умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, комісії та неустойки в разі порушення договірних зобов`язань. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачу позивачем за вказаним кредитним договором станом на момент пред`явлення позову нараховано заборгованість, яка становить 54 900,00 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18 000,00 грн., по відсотках в розмірі 25 200,00 грн., комісії у розмірі 2 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідач заперечує укладення з ним вказаного договору, а також не визнає факту отримання ним кредитних коштів за таким договором.

На підтвердження того, що вказаний кредитний договір було укладено саме з відповідачем позивач надав суду роздруківку з системи Bank ID, однак з такої не вбачається можливим чітко та достовірно встановити дані особи, якої стосується роздруківка, та така не підтверджує особу відповідача як сторони описаного вище договору та не доводить достовірно поза межами розумного сумніву тієї обставини, що кредитний договір було підписано саме відповідачем.

Також позивач в позовній заяві та відповіді на відзив вказує, що перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30.01.2025 року, однак жодної квитанції про видачу коштів від 30.01.2025 року позивачем суду подано не було.

Разом з тим, до позовної заяви в якості доказу видачі кредитних коштів відповідачу додано копію листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 14.08.2025 року № 45-1408, відповідно до якого ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 30.01.2025 00:00:54 на суму 18000,00 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua – 638403272, призначення платежу: Видача за договором кредиту №29.01.2025-100003272. З вказаного листа неможливо ідентифікувати особу, якій було перераховано дані кошти.

Представником позивача на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів було надано суду картку субконто, однак така не є випискою з банківського рахунку відповідача, відображає внутрішні операції позивача по нарахуванню заборгованості та не може бути належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Судом на клопотання представника позивача було витребувано банківську інформацію щодо відповідача від АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до листа АТ «Райффайзен Банк» від 16.02.2026 року № 81-15-9/2886-БТ банк повідомив суд, що банківська картка № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 не знайдена.

Будь-яких інших доказів отримання відповідачем кредитних коштів за вказаним кредитним договором (первинних бухгалтерських документів, виписок з банківських рахунків відповідача, тощо) суду не надано.

Таким чином, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що відповідач уклав вказаний кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за ним.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), враховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин в задоволенні позовних вимог потрібно відмовити повністю.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір із відповідача в користь позивача стягувати не потрібно.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 626, 628, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 20 квітня 2026 року.

Головуючий Оприск З. Л.