Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №584/638/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/638/26

Провадження № 3/584/243/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Токарєв С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 006444 від 30.03.2026, ОСОБА_1 30.03.2026 о 12:00 год., перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , виганяв дружину ОСОБА_2 з будинку, на який вона має законне право, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої та вчинив домашнє насильство економічного характеру. Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 006445 від 30.03.2026, ОСОБА_1 30.03.2026 о 12:00 год., перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , виганяв дружину ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з будинку, на який вони мають законне право, чим завдав шкоди психічному здоров`ю дитини та вчинив домашнє насильство економічного характеру. Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою судді від 20.04.2026 вказані справи про адміністративні правопорушення було об`єднано в одне провадження.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень не визнав та пояснив суду, що 30.03.2026 близько 12-ї год., перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , між ним та його дружиною ОСОБА_2 на побутовому грунті виникла обопільна словесна сварка. Після цієї сварки дружина з їх спільною дитиною ОСОБА_3 пішла з дому та викликала поліцію. У ході вказаної сварки фізичної сили до дружини він не застосовував та з дому дружину з дитиною не виганяв. В теперішній час вони з дружиною примирилися та в подальшому не будуть допускати виникнення подібних ситуацій.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що дійсно о 30.03.2026 близько 12-ї год., перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , між нею та її чоловіком ОСОБА_1 на побутовому грунті виникла обопільна словесна сварка. Зокрема, сварка виникла через те, що її чоловік вважає, що вона погано наглядає за дітьми, зловживає спиртними напоями та нічого не робить по господарству, що не відповідає дійсності. У ході вказаної сварки фізичної сили до неї чоловік не застосовував. Після цієї сварки вона разом з їх спільним сином ОСОБА_3 пішла з дому та в подальшому викликала поліцію. В теперішній час вони з чоловіком примирилися та в подальшому не будуть допускати виникнення подібних ситуацій.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що провадження у справі необхідно закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_2 від 30.03.2026, у них потерпіла зазначила, що з 16.03.2026 між нею та її чоловіком ОСОБА_1 відбувались конфлікти через те, що чоловік вважає, що вона погано наглядає за дітьми, зловживає спиртними на поями та нічого не робить по господарству, що не відповідає дійсності. 30.03.2026 близько 12-ї год. чоловік почав виганяти її разом з меншою дитиною ОСОБА_3 з будинку. Інші двоє дітей в цей час перебували у сусідки та гралися на вулиці, тому вони нічого не бачили та не чули.

У своїх письмових поясненнях від 30.03.2026 ОСОБА_1 зазначив, що 30.03.2026 між ним та його дружиною ОСОБА_2 відбулася розмова з приводу неналежного виконання нею своїх обов`язків. Після цього його дружина разом з їх сином ОСОБА_3 пішла з дому та в подальшому викликала поліцію, повідомивши, що він вигнав їх з будинку, проте він цього не робив.

У відповідності до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними та допустимими доказами за критерієм поза розумним сумнівом, щоб прийти до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

Інших доказів, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, суду не надано.

Предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть, а суд не уповноважений самостійно збирати докази, порушуючи загальний принцип диспозитивності судового процесу.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП, наявними у справі доказами не доведена, вважаю, що провадження по ній підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С ТА Н О В И В:

Провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області.

Суддя С.М.Токарєв