Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №489/593/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/593/26 провадження №2/489/1117/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

встановив:

В січні 2026 року позивач, через свого представника – адвоката Сидоренко Т.В., звернулась до суду з позовом в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16.09.2025 у справі №489/7544/25; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; відкликати вказаний судовий наказ.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вони з відповідачем записані батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній син проживає та зареєстрований за місцем проживання позивача, знаходиться на її утриманні. Інгульським районним судом міста Миколаєва виданий судовий наказ від 16.09.2025 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Першим відділом ДВС у Первомайському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 79255618. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що щомісячний дохід відповідача складає осередньому 200000,00 грн. Враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, беручи до уваги те, що встановлений попереднім рішенням суду розмір аліментів має обмеження, позивач вважає за доцільне діючи в інтересах малолітньої дитини змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 19.03.2026 копію ухвали про відкриття провадження та матеріалів позовної заяви повторно направлено відповідачу, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів за адресою реєстрації місця проживання та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та матеріали цивільної справи №489/7544/25 встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що сторони записані батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №4097, складеним 19.10.2018 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Згідно з матеріалами цивільної справи №489/7544/25 12.09.2025 ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Сидоренко Т.В., звернулась до Інгульського районного суду міста Миколаєва із заявою, в якій просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Судовим наказом Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16.09.2025 по справі №489/7544/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жерносек В.М. відкрито виконавче провадження №79255618 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №79255618 станом на 22.01.2026 заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 26356,88 грн. В свою чергу розмір доходу відповідача за вересень 2025 року склав 105427,53 грн.; за жовтень 2025 року – 200509,72 грн.; за листопад 2025 року – 202048,06 грн.; за грудень 2025 року – 208303,65 грн.; за січень 2026 року – 10933,00 грн. (розмір доходу за січень вказано приблизно у відношенні до офіційних показників за попередній період та буде змінено після отримання офіційної інформації щодо заробітної плати).

За змістом статті 18 Конвенції про захист прав дитини,прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частино першою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна,грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

В силу частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до статей 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.02.2014 № 6-143цс13, неодноразово підтриманою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.06.2020, у справі № 343/945/19, від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19, від 23.05.2022 у справі № 752/26176/18.

Із зазначених норм закону випливає, що зміна способу аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Таким чином, зміна способу присудження аліментів можлива двома шляхами:

- зміна розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі;

- зміна розміру аліментів у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу).

В свою чергу, позивач просить залишити стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, та залишити розмір таких аліментів, і лише просить виключити обмеження такого розміру десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку.

Також суд звертає увагу, що позивач, звертаючись у вересні 2025 року до Інгульського районного суду міста Миколаєва із заявою про видачу судового наказу, просила стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (статті 12, 81, 89 ЦПК України).

З тексту позову та доданих до нього документів не вбачається наявність достатніх обставин, які в силу закону можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів, адже позивачем не наведено конкретно з відповідним наданням доказів, які зміни матеріального або сімейного стану сталися у неї (у випадку їх погіршення) або у відповідача (у випадку їх поліпшення); погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, або наявність інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказів того, що з вересня 2025 року (з моменту винесення судового наказу по справі №489/7544/25) по теперішній час змінився матеріальний або сімейний стан відповідача ОСОБА_2 суду надано не було.

Крім того, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували збільшення витрат позивача на утримання неповнолітнього сина.

При цьому суд вважає, що розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 є розумним і не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін та неповнолітньої дитини і є більшим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, позивачем не надано, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з викладеного, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів – відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 21.04.2026.

Суддя І.В.Коваленко