Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №490/366/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/366/26

Провадження № 2/487/1872/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді: Лагоди А.А.,

за участю секретаря: Мамчур К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2026 представник позивача звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з вказаним позовом. Просить суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.10.2006, спільно проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , у частині

житлового будинку (160/300 часток), що належить позивачу на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування частини житлового будинку №4152 від 26.12.2003, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лудою В.М. Подружнє життя сторін не склалося, з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідачка виїхала до Європи, де отримала прихисток і перебуває до теперішнього часу і рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/4206/22 від 26.04.2023 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано і вони перестали підтримувати стосунки. Наприкінці 2025 у позивача виникла необхідність оформити житлову субсидію, у зв`язку із чим він, як власник житла, звернувся до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою щодо зняття

задекларованого місця проживання колишньої дружини ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . Проте у наданні цієї адміністративної послуги позивачу було відмовлено, оскільки

йому належить лише 160/300 часток будинку АДРЕСА_2 , а згода іншого співвласника домоволодіння на зняття з обліку ОСОБА_3 відсутня. Позивач на даний час не володіє інформацією про те, хто є власником іншої частини житлового будинку АДРЕСА_3 , оскільки ОСОБА_4 , який згідно інформаційної довідки з ЄДРРП №460883207 від 20.01.2025 є титульним власником іншої частини будинку, помер. Реєстрація місця проживання відповідачки у спірному помешканні створює для позивача, як для власника, низку перепон у користуванні та розпорядженні своїм майном: починаючи зі сплати комунальних послуг за ОСОБА_3 , як за зареєстровану в помешканні, та до неможливості розпорядитися належним нерухомим майном на власний розсуд через реєстрацію у ньому сторонньої особи. Таким чином, відповідач втратив право користування житловим приміщенням, а тому позивач, як суб`єкт речового права, вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.01.2026 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане провадження 09.03.2026 передано у провадження судді Лагоди А.А.

Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків позовної заяви.

12.03.2026 до суду від сторони позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява на усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 16.03.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.03.2026 витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин Державного кордону України громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме інформацію про дату, час та місце перетину державного кордону України в період з 24.02.2022 по дату постановлення ухвали 16.03.2026.

17.03.2026 до суду від Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ №19.5.1/19992-26-Вих від 17.03.2026 надійшла інформація, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон України в напрямку виїзд в пункті-пропуску «Маяки-Удобне» 06.06.2022 о 12:39.

30.03.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Луконіної Н.В. надійшло клопотання про долучення нотаріально засвідченого перекладу тимчасового документу, що дає іноземцю право перебування на ОСОБА_3 та акт від 24.03.2026 про не проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в чергове судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не надала.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 160/300 часток домоволодіння АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26.12.2003 який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Луда В.М. і зареєстровано за №4152. Інша частина цього домоволодіння в розмірі 420/900 часток належить ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.01.2026 №460883207.

26.04.2023 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/4206/22 шлюб між сторонами розірвано. В цьому рішенні зазначено, позивач і відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.10.2006, у подружжя народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також у справі №487/4206/22 суд встановив, що сторони спільне господарство не ведуть, проживають окремо один від одного, тому шлюб носить формальний характер, його збереження є неможливим та перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача.

18.12.2025 позивач звернувся до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою про зняття з реєстрації відповідача, однак, в силу п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. № 265, отримав відмову з підстав відсутності згоди іншого співвласника будинку.

Відповідно до інформації з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 20.10.2006 по теперішній час у будинку АДРЕСА_2 .

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ №19.5.1/19992-26-Вих від 17.03.2026 громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон України в напрямку виїзд в пункті-пропуску «Маяки-Удобне» 06.06.2022 о 12:39. Інформація щодо повернення до території України відсутня.

Відповідно до нотаріального перекладу тимчасового документу, що дає іноземцю право перебування, вбачається, серія F11809716 виданий ОСОБА_3 , дійсний до 24.01.2024, районна адміністрація Карлсруе, працевлаштування дозволено, обов`язкове проживання в окрузі Карлсруе, було подано заяву на отримання дозволу на проживання… особи, які вимушено покинули Україну внаслідок війни. В акті про не проживання від 24.03.2026 завіреного ОСББ «Вектор» та підписаного гр. ОСОБА_7 паспорт серії НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_8 паспорт серія НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_9 паспорт серії НОМЕР_3 ., зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.07.2022 по теперішній час не проживає за адресою: АДРЕСА_1

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до статті ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Враховуючи вищевказані обставини, та те що між сторонами по справі договори найму на проживання у спірному житловому домоволодінні не укладались після укладення шлюбу 06.10.2006 як і після його розірвання 26.04.2023 то ОСОБА_3 , залишаючись зареєстрованою у будинку АДРЕСА_2 , співвласником якого є позивач ОСОБА_2 , є сторонньою для нього особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним домоволодінням в своїй частці, чим порушує його права, як власника. Матеріали справи не містять доказів належності відповідачу права власності на частину спірного житлового будинку. Право користуватися чужим майном на підставі сервітуту відповідачем у справі як члена сім`ї не знаходить свого підтвердження з огляду на те, що відповідач не є членом сім`ї позивача.

Отже, ОСОБА_3 є для ОСОБА_2 , сторонньою особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним житловим приміщенням (домоволодінням), чим порушує його права, як власника.

У відповідності до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме домоволодінням АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.А. Лагода