Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №487/11290/24 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/11290/24

Провадження № 2/487/407/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 року місто Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., в присутності представника позивача - Якименко Т.М., представника відповідача - адвоката Асланової Е.Е., розглянувши відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/11290/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

24.12.2024 начальник відділу забезпечення ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» Новгородова Т.М. звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 30019,16 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення відключене від централізованої системи опалення та відповідачу проводилось нарахування тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. В опалювальні періоди 2022-2023, 2023-2024 позивачем постачалась теплова енергія за вказаною вище адресою з метою теплозабезпечення житлових та нежитлових приміщень, у зв`язку з чим було зроблено розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування приміщення, та нарахована заборгованість у розмірі 30019,16 грн, яку відповідач не сплатив.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 головуючим суддею у справі визначено Боброву І.В.

Суд своєю ухвалою від 07.01.2025 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заводський районний суд м. Миколаєва своїм заочним рішенням від 14.05.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування приміщення у розмірі 30019,16 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

23.07.2025 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява від представника ОСОБА_1 – адвоката Асланової Ельміри Ельманівни про скасування заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2025 у цивільній справі № 487/11290/25 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заводський районний суд м. Миколаєва своєю ухвалою від 30.09.2025 скасував заочне рішення від 14.05.2025 у цивільній справі № 487/11290/25 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

16.10.2025 від представника відповідача – адвоката Асланової Е.Е. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що нежитлові приміщення, що належать відповідачу, за адресою: АДРЕСА_1 , відключені від системи опалення будинку, транзитні стояки ізольовані, у зв`язку з чим в приміщенні відсутнє будь-яке опалення, в тому числі, індивідуальне. Крім того вказала, що нарахування позивачем боргу за надану послугу було зроблено в умовах фактичної відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, індивідуальний договір, долучений до позовної заяви, є недійсним, оскільки відповідач не вчинив будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір. Зазначила, що відповідач не отримував від позивача пропозиції укласти договір, проект договору, інформації про його публічне розміщення на будь-якому з передбачених законом ресурсів, не підписував та не передавав позивачу заяв про приєднання до умов договору та не сплачував рахунки за надану послугу. Разом з тим наголошувала на тому, що позивачем не надано жодних доказів того, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , обладнано системою опалення щодо приміщень загального користування та допоміжних приміщень будинку, що таке передбачено проектом будинку. Крім того вказала, що сам по собі розрахунок заборгованості, наданий позивачем, в розумінні ст. 77-80 ЦПК України, ніяким чином не підтверджує факту отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, а також він не містить належної інформації щодо способу нарахування заборгованості.

20.10.2025 від представника позивача – Якименко Т.М. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій остання просила про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вказала, що нарахування споживачам витрат на місця загального користування та допоміжні приміщення здійснюється на підстав змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яки набрали законної сили 28.01.2022. За спірною адресою встановлений прилад обліку теплової енергії, у зв`язку з чим нарахування проводяться відповідно до показників приладу. Нарахування відповідачу витрат за спожиту теплову енергію в місцях загального користування та допоміжних приміщеннях проведено з врахуванням загальної площі нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, тарифу на послугу з постачання теплової енергії для категорії «інші» та абонентської плати протягом року для будинків, обладнаних вузлами комерційного обліку теплової енергії. Крім того зазначила, що відповідачем протягом 30 днів з дня опублікування на офіційному сайті позивача тексту типового публічного договору приєднання, тексту типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії не було прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин та укладено відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, у зв`язку з чим ним було прийнято оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди, що відповідає нормам чинного законодавства.

Суд своє ухвалою від 26.01.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснило постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 в опалювальних сезонах 2022-2024, що підтверджується копіями нарядів на підключення системи опалення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.02.2024 № 366198790 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Для нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з початку опалювального сезону 2022-2023 відкрито індивідуальний договір за № 6105 про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2022.

Відомості про те, що відповідач звертався до позивача з приводу розірвання договору, змін його умов, незгоди щодо способу нарахування оплати, незгоди з тарифами чи зі скаргами з приводу ненадання послуг чи надання неналежної якості, відсутні.

Крім того у судовому засіданні встановлено, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відключено від централізованої системи опалення, тому нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 09.09.2024 сума боргу відповідача за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування за період з листопада 2022 року по липень 2024 року складає 30019,16 грн.

Положеннями статей 319, 322 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року (далі Правила) передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 13 пункту 45 вказаних Правил споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Отже за аналізом наведених норм права належить дійти до висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов`язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика).

У пункті 2 розділу І Методики визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі МЗК) це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр) (пункт 3 розділу ІІІ Методики).

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до пункту 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Згідно з пунктом 12 вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Виходячи з абз. 2 пункту 9 вказаного розділу Методики, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.

Zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку (ES оп.буд).

Отже з огляду на викладене, власники житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

При цьому обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.

За таких обставин дії позивача щодо нарахування відповідачу витрат за теплову енергію, спожиту на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також обсягу теплової енергії, необхідного для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, є правомірними.

Сам по собі факт відключення нежитлового приміщення за спірною адресою від мережі централізованого опалення будинку не звільняє відповідача від обов`язку зі сплати частки витрат на теплову енергію, що використовується для опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже з огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати комунальних послуг, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування приміщення у розмірі 30019,16 грн. (тридцять тисяч дев`ятнадцять гривень 16 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», місце знаходження: 54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 20.04.2026.

Головуючий суддя І. В. Боброва