Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №148/2532/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2532/25

Провадження №2/148/158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У жовтні 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3346204864-599075 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Кредитний договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 5969 для підписання кредитного договору № 3346204864-599075 від 28.01.2022 шляхом направлення Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 (вказаного Позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного повідомлення СМС-повідомлення.

Відповідно до умов Кредитного Договору ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 7 500,00 грн. (п. 1.1. договору р. 3 паспортукредиту); -початковий строк кредитування становить 30 днів (п. 2.1. договору, р. 3, р. 4 паспорту кредиту, п. 1. Графіку розрахунків); - Дисконтна відсоткова ставка становить 0,88% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період), визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору (р. 4. Паспорту кредиту, п. 1. п. 2. Графіку розрахунків); - Базова процентна ставка становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору (р. 4. Паспорту кредиту, п. 4. Графіку розрахунків).

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка, на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3346204864-599075 від 28.01.2022.

ОСОБА_1 підтвердила виникнення зобов`язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, вона не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання нею грошових коштів (розділ 7 Паспорту кредиту).

Пунктом 3.6. кредитного договору, з яким позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах, визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 27.02.2022 до 27.05.2022 за ставкою 2,2% на добу.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання за укладеним договором, не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення позивача до суду у неї за Договором № 3346204864-599075 від 28.01.2022 утворилась заборгованість в розмірі 24 330,00 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 7 500 грн.; заборгованість за відсотками - 16 830 грн.

В зв`язку з даними обставинами позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість, а також понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.

08.12.2025 від представника відповідачки, адвоката Зубаня О.О., до суду надійшли письмові пояснення (а.с. 89-94), в яких він зазначив, що позовні вимоги визнаються частково, з огляду на наступне. Відповідач заперечує укладення нею та підписання саме такого договору та з такими умовами, як надав Позивач до позовної заяви. Зазначає, що Договір про надання коштів (кредитний договір) та додаток 1 до нього, Паспорт споживчого кредиту та Правила кредитування - в графі реквізити сторін не містять взагалі ніяких підписів. Вважає, що в даному випадку договір про надання коштів є неукладеним, оскільки на договорі, копія якого додана до позовної заяви, взагалі відсутні підписи (немає ні фізичного підпису, ні електронного), тому доданий до позову договір не може вважатися такими, що укладений в електронній формі. Тому наданий Позивачем договір з усіма додатками до нього, не є належним та допустимим доказом. Вважає, що оскільки кредитний договір є неукладеним, то нарахування відсотків є незаконним, і Позивач мав би право вимагати лише повернення суми тіла кредиту в розмірі 7500,00 грн.

На його думку, навіть якби Позивач підтвердив факт підписання договору Відповідачем, то він мав би право нараховувати відсотки лише протягом 30 днів. А з доданого до позову Розрахунку заборгованості видно, що Позивач нараховував відсотки за період з 28.01.2022 по 27.05.2022, тобто за період значно більший ніж 30 діб. У пункті 2.1 договору від 28.01.2022 встановлено, що кредит надається на 30 діб від дати отримання кредиту позичальником (Лояльний період). Процента ставка 0,88% в день від суми кредиту за час користування ним (п.1.3.2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Лояльного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів.

Згідно умов графіку платежів кредитного договору (Додаток 1 до договору) вбачається, що грошові кошти надано на період з 28.01.2022 по 26.02.2022, сума кредиту 7 500,00 грн., проценти за користування кредитом 1980,00 грн., загальна вартість кредиту 9480,00 грн. Тому вважає, що проценти за кредитним договором становлять 1980,00 грн., а не 16 830,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору (оплати протягом «Лояльного періоду» (30 діб) всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом), тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником.

Однак позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (пункт 3.7 кредитного договору) та процентної ставки (пункт 3.8 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

На його думку, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem).

У звязку з чим вважає, що відсутні підстави для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.

Також відповідач категорично заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., оскільки ці витрати, на її думку, є неспівмірними з предметом позову (заявлена правнича допомога перевищує 60% предмету позову), не співмірний з обсягом виконаних адвокатом робіт (адвокат лише склав позовну заяву і подав до суду, жодних інших дій по справі адвокат не вчиняв, участі в судових засіданнях не брав). В зв`язку з викладеним, просить позов ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 7500,00 грн., в решті позовних вимог відмовити. Також просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути позивач ТОВ «Кошельок» до 1000 грн.

29.12.2025 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 110-119), в яких він просить позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що сторони Договору№ 3346204864-599075 домовились, що цей Договір є електронним документом (п. 9.1). Договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Порядок укладення визначений Правилами надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».

Згідно з листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 09.07.2025 № 26845/47.1. надано підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів, до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме: 28.01.2022 року на картку отримувача № НОМЕР_3 було зараховано 7500,00 грн., відправник ТОВ «КОШЕЛЬОК». Крім того, до матеріалів позовної заяви додано Повідомлення про те, що 28-01-2022 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта № НОМЕР_3 , сума операції 7500,00 грн. Опис замовлення: видача кредитних коштів, Договор займа №3346204864-599075.

Отже, саме така тривала послідовність дій сторін забезпечила виконання позивачем своїх обов`язків за Договором щодо перерахування грошових коштів за реквізитами, що були зазначені відповідачем.

Також звертає увагу на пункт 2.2 Договору, яким визначено, що встановлений в пункті 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути подовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом. Тобто, якщо б відповідач сплатив всі проценти протягом Лояльного періоду, то цей період був би подовжений, і проценти продовжували нараховуватись за ставкою, що діяла у Лояльний період, і саме про це домовились сторони Договору. Однак відповідачка до спливу Лояльного періоду не сплатила проценти і не повернула кредит, тобто продовжила користуватися кредитом, не сплативши проценти, а тому строк користування кредитом був подовжений не на підставі п.2.2. Договору, а як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони Договору. (п.п.3,6,3.7, 3.8 Договору). При цьому акцентує, що позичальник, який не повернув кредит до спливу Лояльного періоду, ніяким чином не порушив Договір (а відтак не йдеться про відповідальність), він продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах.

Отже, після спливу Лояльного періоду строк користування кредитом за Договором був подовжений до 27 травня 2022 року, а тому позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом за період з 27.02.2022 до 27.05.2022.

27.02.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 143-148), в яких він, крім вищевикладеного, зазначає, що ОСОБА_1 користувалась не вперше послугами Позивача. Так, відповідачка 09.01.2022 уклала з позивачем аналогічний Кредитний договір № 3346204864-574908 який успішно закрила, що підтверджується Довідкою № 871704 від 21.01.2022 виданою відповідачу у зв`язку з повним виконанням зобов`язань за кредитним договором перед кредитором (позивачем). Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві просить розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив не подала.

В судовому засіданні представник відповідача, адвокат Зубань О.О., позов визнав частково в розмірі 7500 грн., що є сумою заборгованості за тілом кредиту. Заперечив щодо стягнення з відповідача нарахованих процентів у розмірі 16 830 грн., оскільки відповідачка заперечує укладення нею та підписання саме такого договору та з такими умовами, як надав Позивач. Зазначив, що договір, який відповідачка уклала з позивачем у неї відсутній. Вважає, що договір про надання коштів є неукладеним, оскільки на договорі взагалі відсутні підписи сторін, в тому числі електронні. Також вважає, що відсутні підстави для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Коллект Центр» до 1000 грн.

Вислухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.01.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3346204864-599075, про що свідчить його копія (а.с. 9 зв.бік-14) .

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7500 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором; тип кредиту: споживчий кредит; проценти за користування кредитом - 1980 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3 вказаного договору Кредит надається строком на 30 (тридцять діб ) днів, (далі - «Лояльний період»), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Згідно п. 3.5. вказаного договору Сторони погоджуються, що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановленим п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою, визначеною п.3.4 Договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 0.88% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Відповідно до п.п. 3.6., 3.7., 3.8. вказаного договору Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах :

Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, адресу електронної пошти, номер телефону.

Разом з кредитним договором сторони погодили паспорт споживчого кредиту до договору № 3346204864-599075 від 28.01.2022 (а.с. 8-9) та Графік розрахунків до вказаного кредитного договору (а.с. 14 зв.бік).

На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову долучено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (а.с. 19-27).

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 3346204864-599075 від 28.01.2022 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/, з якого слідує, що ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зазначивши свої особисті дані (паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти) зайшла в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідачка надала всю необхідну інформацію для належної пропозиції (номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти), після чого відбулося погодження заявки на кредит та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор - 5969-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови. Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав Договір одноразовим ідентифікатором -5969-. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний Договір та додатки до нього, а також Правила для цілодобового онлайндоступу (а.с. 150).

З копії листа ТОВ «ТАС ЛІНК» (а.с. 18 зв.бік) судом встановлено, що відповідачу на платіжну карту № НОМЕР_3 було перераховано грошові кошти: 28.01.2022 о 14:15 год - у розмірі 7500 грн.

Факт належності вказаної банківської картки саме ОСОБА_1 та зарахування кредитних коштів на неї підтверджується інформацією AT «УКРСИББАНК» №31-4-01/07-3862-БТ від 22.10.2025, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.10.2025, згідно якої платіжна картка № НОМЕР_2 була емітована Банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (а.с. 48).

Як слідує із виписки про рух коштів по банківській карткі № НОМЕР_3 за період 26.01.2022-25.02.2022 на банківську картку ОСОБА_1 28.01.2022 успішно перераховано грошові кошти в сумі 7500 грн. термінал - koshelok (а.с. 49-51).

Отже, суд доходить висновку, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» виконало взяті на себе за кредитним договором зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору.

Натомість, доказів того, що відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконала належним чином, матеріали справи не містять.

З копії детального розрахунку заборгованості за кредитним договором

№ 3346204864-599075 від 28.01.2022 судом встановлено, що відповідачка не здійснила жодної оплати на виконання умов договору, наслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 27.05.2022 становить 24330 грн., з яких: 7500 грн. - заборгованість за кредитом; 16830 грн. - прострочена заборгованість по відсотках (а.с. 15-16).

Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, кредитний договір № 3346204864-599075 від 28.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» укладений з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти. Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору.

Що стосується заперечень представника відповідачки факту укладання між відповідачкою та ТОВ «КОШЕЛЬОК» ОСОБА_1 кредитного договору № 3346204864-599075, оскільки, як він вважає, в графі реквізити сторін взагалі відсутні підписи (немає ні фізичного підпису ні електронного), суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідачки, які стосуються підписання кредитного договору.

Копія візуальної форми послідовності дій ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства (ТОВ «КОШЕЛЬОК»), щодо укладення електронного Договору про надання кредиту 3346204864-599075 від 28.01.2022 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/ містить повну послідовність дій Товариства та ОСОБА_1 28.01.2022 з зазначенням часу проведених операцій (а.с. 150).

Відповідачкою не спростовано того, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, їй не належить.

Також відповідачкою, її представником не надано належних доказів того, що зазначена в договорі адреса електронної пошти належить не їй, доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК», доказів того, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка ОСОБА_1 не належить.

Крім того, оскільки відповідачкою та її представником частково визнається позов в розмірі 7500 грн., що є тілом кредиту, то фактично стороною відповідачки не заперечується і факт укладення кредитного договору № 3346204864-599075 від 28.01.2022 та факт отримання нею кредитних коштів за вказаним кредитним договором в розмірі 7500 грн.

Що стосується заперечень сторони відповідача суми нарахованих процентів у розмірі 16830 грн., оскільки, як вони вважають, вони нараховані поза межами строку кредитування, суд зазначає таке.

Згідно п. 1.3.2. вказаного договору Проценти за користування кредитом: 1980.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.3.3. вказаного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. вказаного договору Кредит надається строком на 30 (тридцять діб ) днів, (далі - «Лояльний період»), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Згідно до п. 3.5. вказаного договору Сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлении п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 0.88% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Відповідно до п.п. 3.6., 3.7. вказаного договору Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Із досліджених доказів, які описано вище, вбачається, що з умовами договору №3346204864-599075 від 28.01.2022 відповідачка була ознайомлена, так само із процентними ставками.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не здійснила жодної оплати на виконання умов договору і даного факту нею не спростовано.

З копії детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3346204864-599075 від 28.01.2022 судом встановлено, що станом на 27.05.2022 за даним договором у відповідачки наявна заборгованість, яка становить 24330 грн., з яких: 7500 грн. - заборгованість за кредитом; 16830 грн. - прострочена заборгованість по відсотках (а.с. 15-16).

Даний розрахунок виконано та підписано директором ТОВ «КОШЕЛЬОК», та він містить печатку товариства.

Суд доходить висновку, що проценти за користування кредитними коштами згідно даного розрахунку нараховані в розмірі, вказаному та погодженому в п. 1.3.2. кредитного договору - 0,88 % в день протягом 30 днів та в п. 1.3.3. даного договору - 2,20 % в день в межах строку зазначеному в п.п. 3.6., 3.7. пункті (90 днів), умови якого були відомі сторонам та погоджені.

Вказаний розмір заборгованості за процентами стороною відповідачки належними та допустимими доказами не спростовано. Жодних інших розрахунків розміру відсотків відповідачкою суду не надано.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором

№3346204864-599075 від 28.01.2022 в розмірі 24330 грн.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд бере до уваги той факт, що представник відповідачки в письмових поясненнях та в судовому засіданні просив зменшити суму витрат на правничу допомогу, так як вважає їх неспівмірними з предметом позову та з обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд погоджується з такими доводами сторони відповідачки, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 10000 грн. (а.с. 2-6).

12.02.2025 між ТОВ "Кошельок" та Адвокатським бюро "Герман Гурський та партнери" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, про що свідчить його копія (а.с. 32).

Згідно копії додатку від 11.08.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.02.2025 (а.с. 33) Адвокатське бюро "Герман Гурський та партнери" та ТОВ "Кошельок" погодили надання наступних юридичних послуг: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 30 хв. - 1000 грн.; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору: 1 год. - 2000 грн., складання позовної заяви: 2 год. - 4000 грн.; формування додатків (доказів) до позовної заяви,(для суду та відповідачу): 1 год. - 2000 грн.; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі: - 30 хв. - 1000 грн. Всього: 10 000,00 грн.

Судом встановлено, що у зв`язку з представництвом позивача, Адвокатським бюро "Герман Гурський та партнери" проаналізовано докази, сформовано правову позицію, складено позовну заяву, сформовано додатки (докази) до позовної заяви, відправлено позов стороні, до суду.

Однак, зазначена керуючим адвокатом Адвокатським бюро "Герман Гурський та партнери" Германом Гурським сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Так, справа є незначної складності, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, є типовою для позивача, участі в судових засіданнях представник позивача не брав.

Оцінка дій, що полягали в формуванні правової позиції, складанні позовної заяви, формуванні додатків (доказів) до позовної заяви, відправленні позову стороні, до суду, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними, позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною.

Оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги), як зазначено адкотським бюро, не є наданням правничої допомоги, а є фіксуванням домовленості між позивачем та адвокатським бюро.

В матеріалах справи відсутні докази збору документів, а саме, що адвокатським бюро подавалися адвокатські запити, тощо.

Судом також враховується, що Адвокатське о бюро "Герман Гурський та партнери" надає свої послуги позивачу на регулярній основі, що вбачається із договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.02.2025, тому визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору не потребувало значних затрат часу для адвоката, враховуючи типовість вказаної справи та рід діяльності позивача.

Оформлення адвокатського досьє взагалі не є послугою наданою адвокатським бюро позивачу.

З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ "Кошельок" до ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатським бюро послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, їх фінансового стану, суд вважає можливим частково задовольнити клопотання представника відповідачки про зменшення судових витрат як неспівмірних із заявленими позовними вимогами, та стягнути їх на користь позивача в розмірі 5000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., які документально підтверджені (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України "Про електронні довірчі послуги", Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 207, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 639, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок", місцезнаходження якого за адресою: вул. Антонова, 8 А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, код ЄДРПОУ 40842831, заборгованість за кредитним договором №3346204864-599075 від 28.01.2022 в розмірі 24330 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. (десять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене в день його проголошення, або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 21.04.2026.

Суддя Л.А. Штифурко