Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №336/1435/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 20.04.2026 Справа № 336/1435/26

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №336/1435/26 Головуючий у 1-й інстанції: Турчинський М.І. Провадження № 22-ц/807/947/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з поводження (управління) побутовими відходами, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства суми заборгованості за послуги з поводження (управління) побутовими відходами за період з 01 березня 2023 року по 31 січня 2026 року в сумі 23 689,05 грн та 332,80 грн витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року відмовлено у видачі судового наказу відповідно до п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України. Роз`яснено заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 21, 8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Не погоджуючись з таким судовим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просило скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, оскільки грошова вимога у боржника виникла і це доведено Товариством на підставі належних і допустимих доказів.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 17 березня 2026 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 направлено на зареєстровану адресу її місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 46).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Суд виходив із того, що згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Суд зазначив, що до заяви додано довідку розрахунок заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , кількість зареєстрованих осіб – 17) та дійшов висновку, що стягнення боргу без залучення інших зареєстрованих осіб є безпідставним. Ураховуючи те, що із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, то у видачі судового наказу належить відмовити.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2025 року ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за послуги з поводження (управління) побутовими відходами в сумі 23 689,05 грн та 332,80 грн витрати по сплаті судового збору (а.с.1-2).

За змістом такої заяви ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» є виконавцем послуг з поводження (управління) побутовими відходами, визначеним органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку на території м. Запоріжжя, що підтверджується рішенням Запорізької міської ради від 29 січня 2020 року №46 «Про визначення на конкурсних засадах юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними транспортними засобами на території м. Запоріжжя.

На підтвердження права вимоги до заяви додано: довідку розрахунок; індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 21.10.2022 року; рішення ЗМР №398 від 21.10.2022 року з додатком №1,2,3 до рішення; наказ товариство №207 від 24.10.2022 про зміну вартості послуг з поводження з побутовими відходами з 25.10.2022; розрахунок розміру щомісячної плати; рішення ЗМР №468 від 28.10.2019 про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення переможця конкурсу з вивезення побутових відходів на території м. Запоріжжя;рішення ЗМР №46 від 29.01.2020 про визначення на конкурсних засадах юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаним для цього транспортними засобами на території м. Запоріжжя; виписку з ЄДРЮ (а.с.30-39).

Згідно з статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно з вимог ч. ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У заяві про видачу судового наказу ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» зазначає, що ОСОБА_1 є споживачем послуг заявника за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, додані до заяви про видачу судового наказу документи також відповідають цій адресі. Таким чином, заявник обґрунтовує, що заборгованість у ОСОБА_1 виникла саме за адресою: АДРЕСА_3 . Заявником не надано суду документів, які б підтверджували право власності боржника на нерухоме майно за вищевказаною адресою. Проте, як вбачається з відповіді №2350137 від 17.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, за якою боржниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 18.05.1995 року. Особовий рахунок за вказаною адресою № НОМЕР_1 відкритий на ОСОБА_1 .. За період з 01 березня 2023 року по 31 січня 2026 року включно заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 становить 23 689, 05 грн за надані ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» послуги з поводження (управління) з побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

У відповідності до ч.1 ст. 186 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті.

Тобто наказне провадження здійснюється на підставі письмових доказів безспірних вимог.

Суд не досліджує спір по суті та не перевіряє обґрунтованість вимог у повному обсязі, як це відбувається у позовному провадженні.

Заявник має право самостійно визначити суб`єкта грошового зобов`язання залежно від характеру правовідносин та наявних доказів (власник житла, спожива послуг, сторона договору тощо).

Сам факт реєстрації кількох осіб за однією адресою не свідчить про обов`язковість їх участі в наказному провадження як боржників.

Відмовляючи у видачу судового наказу, суд послався на пункт 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відповідно до якої відмова допускається, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.

Проте зазначена норма застосовується виключно у разі відсутності підтвердження факту виникнення грошового зобов`язання або його невиконання.

Наявність інших зареєстрованих осіб у приміщенні не спростовує виникнення грошової вимоги до визначеної заявником особи та не виключає її обов`язку зі сплати заборгованості.

Процесуальний закон не покладає на заявника обов`язку звертатися з вимогами одночасно до всіх можливих співборжників, а на суд – встановлювати чи залучати таких осіб у межах наказного провадження.

Відповідно до постанови КМУ №1070 від 10.12.2008 (чинна до 08.08.2023) та №835 від 08.08.2023 року, споживачі зобов`язані укладати договір про надання послуг з управління побутовими відходами з визначеним у встановленому порядку виконавцем (адміністратором) та здійснювати обов`язкову оплату послуги з вивезення побутових відходів.

Відсутність оплати за фактично надані послуги є порушенням зобов`язань споживача та підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 є споживачем послуг на адресою: АДРЕСА_2 . На неї за цією адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

На виконання п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України документом, що вказує на безспірність, є укладені в електронній формі Публічні індивідуальні договори про надання послуг з поводження побутовими відходами. Відповідні повідомлення про публічну пропозицію (оферту) про укладення таких договорів опубліковані на офіційному сайті ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», за якими й пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ..

Долучені заявником до заяви про видачу судового наказу докази дозволяють суду при розгляді справи наказного провадження встановити, зокрема, факт наявності у заявника права грошової вимоги до боржника та наявність або відсутність порушення боржником права такої грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Отже, суд першої інстанції належним чином не дослідив зміст вимог та доводи заяви про видачу судового наказу, не надав належної оцінки доданим до заяви доказам, та дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказуна підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У контексті наведеного та відповідно до вимог ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України оскаржена ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2026 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 20 квітня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.