Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №606/2/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2/26 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді – Малярчука В.В.

при секретарі судового засідання – Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Теребовлянського районного суду Тернопільської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, у якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021 у розмірі 102412,03 грн. з яких: 13944 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 85618,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2850 грн – заборгованість за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Дебт Форс» обґрунтовані тим, що 20.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 4317057 в електронні формі, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у розмірі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом: 5700 грн., які нараховуються за ставкою 2, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день.

29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-11-102 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1

15.02.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» згідно договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги – право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 4317057 від 20.07.2021 року.

12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладений договір № 12-05/23 про відступлення прав вимоги за договором кредиту № 4317057 від 20.07.2021.

Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом грошової вимоги до відповідачки.

Станом на день подачі позову заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідачки наявна прострочена заборгованість у розмірі 102412,03 грн. з яких: 13944 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 85618,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2850 грн – заборгованість за комісією.

Вказану суму боргу позивач просить стягнути із відповідачки.

За ухвалою судді від 07.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача відповідно до матеріалів позовної заяви просила розглянути справу без її участі з врахуванням поданих документів до справи.

Представник відповідачки подав до суду відзив у якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» в задоволенні позову частково за виключенням 13 944,00 грн. залишку заборгованості за тілом кредиту та 3390,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, які є підставними та підлягають задоволенню. Зменшити витрати на правову допомогу до 1000,00 грн. Мотивуючи тим, що виходячи із Відомості сформованої ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення видача кредиту згідно Договору відбулась 20 липня 2021 року на суму 15 000.00 грн. Отже, строк кредитування на таку суму коштів становив 19 днів та проценти нараховувались відповідно до пп. 1.5.2 Договору за ставкою 2,00% за кожен день строку користування кредитом, розмір - 5 700,00 грн. Відповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 в загальному внесла коштів на погашення тіла кредиту та відсотків - 3 366,00 грн. Нарахування відсотків за межами строку кредитування є протиправним. В позовній заяві ставиться вимога про стягнення з Відповідача відсотків у розмірі 85 618,03 грн. та комісії - 2 850,00 грн. без вказання послуг наданих банком за нарахування даної комісії. Виходячи з вищенаведеного вбачається, що позовна вимога про стягнення 79 918,03 грн. відсотків не узгоджується із наданим чинним законодавством правом кредитору нараховувати відсотки лише в межах строку кредитування, а комісія підлягає нарахуванню лише за надані конкретні послуги, відповідно в цій частині позовна вимога не підлягає до задоволення у зв`язку з безпідставністю. Відтак, відповідачем визнаються позовні вимоги про стягнення 13 944,00 грн. залишку заборгованості за тілом кредиту та 3 390,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками згідно строку кредитування та із врахуванням коштів внесених Позичальником на оплату тіла кредиту та відсотків в розмірі 3 366,00 грн. З метою належного захисту прав та інтересів Відповідач змушена була звернутись за отриманням професійної правничої допомоги, орієнтовна вартість яких може скласти 5 000,00 грн.

Крім того представник позивача подала до суду відповідь на відзив доводи якої аналогічні тим, що викладені у позові. Додатково зазначено, що відповідач здійснив певний алгоритм задля укладення договору позики, відповідно, безпосередньо вона сама вказала картковий рахунок для зарахування кредитних коштів. Щодо нарахування процентів, то, згідно пунктів 1,6 та 4.2 Договору, стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.07.2021 ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий 20.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 4317057 в електронні формі, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у розмірі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом: 5700 грн., які нараховуються за ставкою 2, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день.

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п. 2.3.1.2 Договору).

Згідно довідки про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований з ТОВ«Мілоан» ідентифікатор F16738.

Згідно п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15000

Згідно п. 1.3. Договору, кредит надається строком на 19 днів з 20.07.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08.08.2021.

Пунктом 1.5.2. Договору визначено, що проценти за користування кредитом: 5700,00 грн, що нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, Кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству.

Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.4. Договору, укладення Товариством договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Анкета-заява на кредит № 4317057 від 20.07.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачкою ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».

У паспорті споживчого кредиту, що є Додатком № 2 до договору № 4317057 від 20.07.2021 зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

У Графіку платежів за договором про споживчий кредит 4317057 від 20.07.2021, що є Додатком № 1 до договору про споживчий кредит, та у Паспорті споживчого кредиту №4317057, що є Додатком № 2 до Договору про споживчий кредит, зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме сума кредитних коштів 15000 грн; дата видачі кредиту 20.07.2021 по 08.08.2021.

Згідно квитанції від 20.07.2021 була проведена фінансова операція за такими реквізитами: картка 414951ХХ-ХХХХ-6100, одержувач ОСОБА_1 договір № 4317057, сума операції (гривень) 15000.

За відомостями про щоденні нарахування та погашення, сформованими ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 4317057, вбачаються дата надання кредиту в сумі 15000 грн, 06.08.2021 сплата тіла кредиту в сумі 450 грн., 06.08.2021 сплата процентів по кредиту в сумі 795 грн., 06.08.2021 сплата комісії за пролонгацію в сумі 450 грн., 03.09.2021 сплата процентів по кредиту в сумі 965 грн, 03.09.2021 сплата тіла кредиту в сумі 606 грн., 03.09.2021 сплата комісії за пролонгацію в сумі 100 грн. щоденні нарахування та погашення по ньому тощо.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що підписаний генеральним директором ТОВ«Вердикт Капітал», станом на дату покупки 29.11.2021, ОСОБА_1 мала заборгованість у розмірі 41755,63 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 24961,63 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії, а станом на дату розрахунку 15.02.2023, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 102412,03 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 24961,63 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії; 60656,40,00 грн нараховані відсотки згідно кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що підписаний генеральним директором ТОВ «Дебт форс», за період з 12.05.2023 по 23.12.2025, Мартиновська М.С. мала заборгованість у розмірі 102,412,03 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 85618,03 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що підписаний генеральним директором ТОВ «Кампсіс лігал», станом на 12.05.2023, Мартиновська М.С. мала заборгованість у розмірі 102,412,03 грн, що складається з: 13944 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 85618,03 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2850 грн заборгованість з комісії.

29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-11-102 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1

15.02.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» згідно договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги – право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 4317057 від 20.07.2021 року.

12.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладений договір № 12-05/23 про відступлення прав вимоги за договором кредиту № 4317057 від 20.07.2021.

Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом грошової вимоги до відповідачки за кредмтним договором № 4317057 від 20.07.2021.

Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу кредитного зобов`язання, які регулюються нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, ураховуючи положення Розділу І Умов, договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис"передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно статей526,530,536,629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідач отримав кредитні кошти, був повідомлений про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим в частині стягнення заборгованості і доходить висновку про можливість його часткового задоволення.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 уклала договорів про споживчий кредит № 4317057 від 20.07.2021 року з ТОВ «Мілоан» за умовами якого отримала в кредит кошти.

Право вимоги за даним договором перейшло до ТОВ «Дебт Форс». Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним договором на умовах та в строки/терміни, що визначені в ньому не виконала, грошові кошти та нараховані відсотки не повернула.

Крім того, розрахунок нарахованих відсотків на день відступлення прав вимоги включає в себе також «нараховані відсотки зг.кр.дог.» (на час відступлення прав вимоги за договором № 4317057 від 20.07.2021 року ) у розмірі 60656,40 грн., однак позивач не обґрунтував правові підстави нарахування такої суми, а тому їх стягнення до задоволення не підлягають.

Однак, суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, які нараховані згідно розрахунків заборгованості, підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит розмір процентів за користування кредитом становить 5700 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У пункті 1.6 договору визначено, що стандартна ( базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Матеріали справи свідчать, що після завершення дев`ятнадцятого строку кредитування відповідачка продовжувала користуватися кредитними коштами, що вказує на пролонгацію строку кредитування відповідно до положень підпункту 2.3.1.2 пункту 2.3 договору. Вказаним підпунктом також передбачено, що загальний строк кредитування не може перевищувати 60 днів.

Представника відповідача у відзиві просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» в задоволенні позову частково за виключенням 13 944,00 грн. залишку заборгованості за тілом кредиту та 3390,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, сформованими ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 4317057, вбачаються, що ОСОБА_1 надано кредит в сумі 15000 грн, крім того сформовано, що 06.08.2021 є сплата тіла кредиту в сумі 450 грн., 06.08.2021 сплата процентів по кредиту в сумі 795 грн., 06.08.2021 сплата комісії за пролонгацію в сумі 450 грн., 03.09.2021 сплата процентів по кредиту в сумі 965 грн, 03.09.2021 сплата тіла кредиту в сумі 606 грн., 03.09.2021 сплата комісії за пролонгацію в сумі 100 грн. щоденні нарахування та погашення по ньому тощо.

У Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, суд визначив, що розмір заборгованості за відсотками становить 24961,63 грн.

Проте, позивач при нарахуванні відсотків в розмірі 85,618,03 не врахував, що вказаний розмір процентів не є співмірним із тілом кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Що стосується вимоги про стягнення комісії у сумі 2850 грн, суд не погоджується із доводами позивача та зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісій за надання кредитних коштів є нікчемними.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії в розмірі 2850 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов позивача підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованість за кредитним договором № 4317057 від 20.07.2021 року в розмірі 38905,63 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 13944 грн., заборгованості за відсотками 24961,63 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

На підтвердження очікуваних витрат позивача на правову допомогу в розмірі 25000 грн. до суду подано: копію договору №03/07-24 від 03.07.2024 року, заявка про надання юридичної допомоги № 29 від 03.11.2025 року, витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вказане, вирішуючи вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд вважає, що витрати в розмірі 25000 грн. є значно завищеними, оскільки з приводу розгляду таких позовів в Україні вже склалася стала судова практика, а тому адвокат при складанні позову та зібранні доказів не міг витрати скільки часу, який міг би коштувати 25000 грн. За таких обставин розмір судових втрат які суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача - 3000 грн.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 38905,63 грн., що становить 37,98 %, тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених щодо нього вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 920,02 грн.

Керуючись ст. 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»( місцезнаходження 02095, м. Київ, Княжий Затон, буд. 9 прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608) заборгованість за договором про споживчий кредит №4317057 від 20.07.2021 у розмірі 38905 грн. 63 коп. з яких: 13944 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 24961,63 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»( місцезнаходження 02095, м. Київ, Княжий Затон, буд. 9 прим.369, офіс 1, код ЄДРПОУ 43577608) судовий збір у розмірі 920,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Теребовлянський районний суд.

Суддя В.В. Малярчук