Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №456/4079/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4079/25

Провадження № 2-о/456/35/2026

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Яніцька М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні, –

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Гудз Р.А.

представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2

представника Міністерства оборони України Кравців Р.Ю.

встановив:

Стислий виклад позиції заявника:

В обґрунтування заяви заявниця покликається на те, що вона та ОСОБА_3 перебували у цивільному шлюбі, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, якою підтверджено факт спільного проживання заявниці із ОСОБА_3 , та відповідно вони мали взаємні права та обов`язки, зокрема щодо спільного побуту. 23 січня 2024 року надійшло сповіщенім про смерть, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув. На підставі того, що заявниця останні роки ніде не працювала, та розуміючи те що ОСОБА_1 без грошей, цивільний чоловік взяв на себе обов`язок її матеріального забезпечення. ОСОБА_3 повністю забезпечував свою цивільну дружину, купував та оплачував рахунки за комунальні послуги за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . До дня своєї смерті ОСОБА_3 щоденно піклувався про дружину, забезпечував її фінансово. До моменту смерті, заявниця знаходилася на повному його утриманні і жила за кошти які він їй переказував та передавав. Фінансова допомога для неї була постійним і основним джерелом для існування, оскільки заявниця не працювала.

Загиблий ОСОБА_3 мав постійний стабільний дохід, забезпечував цивільну дружину харчовими продуктами, побутовими товарами, сплачував платежі за комунальні послуги та постійно їй пересилав грошові кошти. Окрім цього, ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 свою банківську на яку здійснював грошові перекази. ОСОБА_1 була безробітною особою, тому потребувала постійного грошового забезпечення, а її цивільний чоловік купував все їй необхідне для забезпечення достатнього життєвого рівня. Наведене стало підставою для звернення до суду. З огляду на те, що доходи були лише у цивільного чоловіка ОСОБА_1 фактично перебувала на його повному та постійному утриманні. Матеріальна допомога, яка надавалась загиблим була для заявниці постійним і основним джерелом до існування. При цьому, вказана допомога була не одноразовою, а надавалася систематично, адже ОСОБА_3 взяв на себе обов`язок щодо утримання ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до заяви доказами та поясненнями свідків.

Звернула увагу, що у зв`язку з неможливістю отримати належне заявниці відшкодування вона звернулась до суду із даною заявою.

Враховуючи наведене, представниця заявниці просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 .

20.08.2025 від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву, в якому вона зазначила, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Стрийським ВДРАЦС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в Донецькій області Бахмутського району селі Богданівка. Метою встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168. Виплата такої грошової допомоги здійснюється на підставі та у порядку згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженим Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Згідно статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Заявниця не перебувала у шлюбі з загиблим, та не входить до чітко визначеного переліку осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Згідно ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України встановлено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Факт спільного проживання та/або реєстрації місця проживання без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї та що вони проживали однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки показання свідків не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Заявницею не долучено до заяви копії наступних документів та доказів: щодо спілкування (розмов, листування, тощо) між нею та померлим з часу спільного проживання - який вона вказує в заяві, у тому числі щодо ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків; підтвердження спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла з 2019-2024 року; копії наказу командира військової частини про виключення загиблого зі списків військової частини (з якого повинно вбачатись хто записаний родичем та/або членом сім`ї померлого, хто отримав з військової частини відповідні грошові виплати, тощо); витягу з особової справи загиблого у військовій частині щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів, копії автобіографії; доказів того, хто отримав після смерті ОСОБА_3 його грошове забезпечення у військовій частині, де він проходив військову службу. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю). Зазначила, що матеріали справи не містять даних щодо неможливості заявниці працевлаштуватись, неможливості звернення до управління праці щодо отримання соціальних допомог. Також повідомила, що встановлення рішенням суду факту проживання однією сім`єю заяниці та загиблого військово службовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює правових підстав для отримання заявницею одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Враховуючи вищенаведене просить в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

25.08.2025 від представниці ОСОБА_1 – адвоката Гудз Р.А. надійшла відповідь на відзив в якому вона зазначила, щозаявниця долучила до заяви про встановлення юридичного факту ряд доказів, якими підтверджуються доводи ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Сім`ю складають особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, мають взаємні права та обов`язки.Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання з загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту 3) наявність між особами взаємних прав і обов`язків.Відсутність реєстрації місця проживання загиблого за місцем проживання його цивільної дружини ОСОБА_4 , не може бути доказом того, що вона не проживала з ним, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що заявник не проживала з загиблим на час його смерті, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були наданізаявницею, та оцінені судом. Відповідно до акту спільного проживання поданою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 фактично проживав без реєстрації з заявницею, згідно свідчень сусідів. Оригінал довідки про зареєстрованих в житловому будинку осіб №239 від 19 лютого 2024 року, оригінал акту директора КП «УК «Комфортний Стрий» про спільне проживання №055 від 19 лютого 2024 року долучались до заяви про виплату одноразової грошової допомоги та надавались заявницею ІНФОРМАЦІЯ_8 . Загиблий до моменту проходження служби почав жити та допомагав у вихованні дитини заявниці, купував продукти харчування, оплачував платіжки за комунальні послуги, тобто вони мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, а відтак, вели спільне господарство.На підставі того, що заявниця останні роки ніде не працювала, що підтверджується довідкою з Пенсійного Фонду про відсутність у неї трудового стажу та ОСОБА_5 розуміючи те, що його цивільна дружина без грошей, взяв на себе обов`язок матеріального забезпечення останньої. Заявниця була та є безробітною особою, тому потребувала та потребує постійного грошового забезпечення, а ОСОБА_5 , купував все їй необхідне для забезпечення достатнього життєвого рівня останньої. До моменту смерті ОСОБА_5 , заявниця знаходилася на повному його утриманні і жила за кошти, які він їй переказував. Фінансова допомога останнього для неї була постійним і основним джерелом для існування, позаяк заявниця не працювала. Після початку повномасштабного вторгненням росії на територію України ОСОБА_5 став на захист Батьківщини, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Після цього коли особисто не міг купувати продукти харчування, оплачувати комунальні послуги та інше, будучи на передовій, протягом усього часу передавав грошові кошти заявниці різними способами. Спершу, він дав заявниці одну із своїх банківських карток, на яку переводив кошти, а потім передавав такі грошові кошти знайомими. Кошти які передавав загиблий були для заявниці основним джерелом для засобів існування, оскільки інших доходів у неї не має і не було.У відзиві на заяву, представник заінтересованої особи стверджує, що заявнику слід надати підтвердження неможливості самостійного утримання та навести підстави чому саме вона не працювала та не працює. Проте, таке твердження не відповідає нормам чинного законодавства, з огляду на те, що для встановлення факту перебування на утриманні заявниця повинна лише довести факт того, що кошти, які надавала їй для проживання особа, були для заявниці основним джерелом доходів. З огляду на те, що ОСОБА_4 мала взаємні права та обов`язки з загиблим ОСОБА_5 , вони розподілили такі обов`язки, зокрема заявниця утримувала господарство у порядку та чистоті, готувала та здійснювала хатню роботу, в той час, як загиблий ОСОБА_5 повністю поклав на себе обов`язок із матеріального утримання останньої. Навіть у разі отримання соціальних пільг чи пенсій, якими держава забезпечує функціонування непрацездатних, особи, які перебували на утриманні мають право на встановлення факту такого перебування.Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявницею заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Сду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.Представник заінтересованої особи стверджує, що заявниці слід надати дані щодо того, хто саме отримав грошове забезпечення загиблого та його останні недоотримані доходи. Зазначила, що таке грошове забезпечення отримала сестра загиблого ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про вступ у спадщину. Окрім цього, сестра не входять до кола осіб, яким належить право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, відтак жодних претензій чи спорів з приводу такої виплати, остання не має. Більше того, сестра загиблого ОСОБА_3 , а саме - ОСОБА_6 , своїми поясненнями підтверджує факт утримання ОСОБА_1 її загиблим братом.

Враховуючи вищевикладене зазначила, що доводи викладені у відзиві на заяву подані заінтересованою особою, жодним чином не обґрунтовані і не переконливі, в той же час не наведено підстав та не надано юридичної оцінки мотивів, які б викликали сумніви відносно того, що ОСОБА_4 перебувала на утриманні у свого загиблого цивільного чоловіка ОСОБА_3

03.10.2025 від представника Міністерства оборони України – Кравціва Р.Ю. надійшли письмові пояснення у яких він зазначив, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20 грудня 1991 року визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.Так у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року, згідно з пункту 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, яка діяла на момент загибелі ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).Відповідно до статті 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 № 2262- право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XII, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду 07 липня 2021 року у справі №409/1851/19). Подібні правові висновки викладені також в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.Отже, як неодноразово зазначав Верховний Суд, особа вважається утриманцем лише в тому випадку, якщо допомога, яка надається, є постійною та систематичною. Водночас, якщо особа, яка перебуває на утриманні отримує інші доходи, то суду необхідно встановити чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Саме утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Надані заявницею письмові докази жодним чином не підтверджують факту перебування на повному утриманні та що така допомога була основним джерелом засобів для існування, позаяк відсутні відомості про власні надходження заявниці, а також співставлення розміру допомоги з боку надавача та власних надходжень.Поряд з цим, частина 4 статті 30 Закону №2262-ХІІ наводить перелік осіб які вважаються непрацездатними в розумінні даного Закону.Надані позивачем письмові докази жодним чином не підтверджують обставин, що вона відноситься до кола осіб визначених частиною 4 статті 30 Закону №2262-ХІІ. Таким чином, слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 станом на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги не відноситься до непрацездатних членів сім`ї годувальника в розумінні Закону № 2262-ХІІ, а отже не відноситься до кола осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовити повністю.

У судовому засіданні заявниця просила заяву задовольнити покликаючись на викладені у ній обставини. Також повідомила, що з ОСОБА_3 вона познайомилась до війни у 2017 році. Вони зустрічались близько двох тижнів після чого переїхала жити до нього, разом зі своєю дитиною в АДРЕСА_2 , де вони всі разом жили, поки ОСОБА_3 не пішов на службу до ЗСУ. Звернула увагу, що її цивільний чоловік до війни працював неофіційно електриком на будівництві та отримував дохід близько двадцяти тисяч гривень. ОСОБА_3 купляв продукти, оплачував проживання у квартирі, також купляв ліки та утримував її із сином. В свою чергу вона отримувала пенсію, як інвалід ІІІ групи та не працювала і не працює по сьогодні. За час служби в ЗСУ ОСОБА_3 не приїжджав у відпустку, однак завжди пересилав їй кошти на банківську карту, яку їй дав. Звернула увагу, що з ОСОБА_3 вона офіційно в шлюбі не перебувала, відповідно змушена звернутись до суду із даною заявою з метою отримання допомоги, так як не має постійних доходів.

У судовому засіданні представниця заявниці – адвокат Гудз Р.А. просила заяву задовольнити покликаючись на викладені у заяві обставини.

Заінтересована особа - представник Міністерства оборони України – Кравців Р.Ю. просить відмовити в задоволенні заяви з підстав викладених у письмових поясненнях. Також зазначив, що надані заявницею письмові докази жодним чином не підтверджують факт перебування на повному утриманні ОСОБА_3 та що така допомога була основним її джерелом засобів для існування.

Заінтересована особа – представник ІНФОРМАЦІЯ_6 Ільницька М.І. просить відмовити в задоволенні заяви з підстав викладених у відзиві. Також зазначила, що заявниця не довела, що перебувала на повному утриманні ОСОБА_3 належними доказами.

Заяви чи клопотання від учасників справи.

20.08.2025 представником ІНФОРМАЦІЯ_6 подано на адресу суду клопотання про залучення заінтересованої особи – Міністерство оборони України.

25.08.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду клопотання про виклик свідків.

27.08.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі ОСОБА_1

01.10.2025 представником Міністерства оборони України подано клопотання про зупинення провадження у справі.

01.10.2025 представником Міністерства оборони України подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зупинення провадження у справі.

03.10.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

09.10.2025 представником Міністерства оборони України подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.11.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.11.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.12.2025 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду клопотання про витребування доказів у справі.

20.01.2026 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

27.01.2026 представником Міністерства оборони України подано клопотання про відкладення розгляду справи.

24.03.2026 представницею заявниці - адвокатом Гудз Р.А. подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи постанови Верховного суду по справі №308/17634/23.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 31.07.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження.

Ухвалою від 03.10.2025 судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 15.10.2025 вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/), за участю представника заінтересованої особи Міністерства оборони України – Кравціва Р.Ю.

Ухвалою від 10.11.2025 вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/), за участю представниці заявниці - Гудз Р.А.

Ухвалою від 18.12.2025 вирішено витребувати докази у АТ КБ «Приват Банк».

Заслухавши пояснення заявниці та її представниці, свідків, безпосередньо дослідивши наявні у справі та здобуті судом докази, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши кожний доказ окремо та в цілому, з`ясувавши всі фактичні обставини, що обґрунтовують вимоги заявниці, суд доходить висновку, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , такий видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.7/.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 лютого 2024 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено актовий запис № 146 /а.с.9/.

Як вбачається із сповіщення про смерть (загибель) ВЧ НОМЕР_3 №2112 від 19.02.2024, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 доручено повідомити гр. ОСОБА_6 , яка проживає у АДРЕСА_3 про те, що її брат, гранатометник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_3 , 1977 року народження, призваний на військову службу 01 травня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок вибухового осколкового сліпого проникаючого поранення голови, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів і осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій. Смерть пов`язана із проходженням військової служби, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини /а.с.10/.

Відповідно до витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_3 № 44 від 19.02.2024 вирішено виплатити членам сім`ї або близьким родичам померлого ОСОБА_3 допомогу на поховання, щомісячну премію за особистий внесок, додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних дій з 01 по 31 січня 2024 року, грошову компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. Як члена сім`ї у наказі зазначено сестру загиблого ОСОБА_3 – ОСОБА_6 /а.с.11-12/.

Як вбачається із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 № 1159/12/14248 від 17.09.2024, адвоката Гудз Р.А. повідомлено, що ОСОБА_1 доведений у письмовому вигляді витяг з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 25/д від 30.08.2024 /а.с.13/.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 25/д від 30.08.2024, вирішено документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги /а.с.14/.

Згідно довідки В/ч НОМЕР_3 про нарахування та утримання грошового забезпечення, за період з 04/2023 по 03/2024, старшого солдата ОСОБА_3 , останнім нараховано та утримано 14600,00 грн. /а.с.15/.

Як вбачається із довідки КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» № 239 від 19.02.2024 про зареєстрованих в житловому будинку осіб, ОСОБА_3 , 1977 р.н. на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 проживав без реєстрації, разом зі співмешканкою ОСОБА_1 , 1973 р.н. в АДРЕСА_1 , згідно свідчень свідків /а.с.16/.

Відповідно до акту КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» № 055 від 19 лютого 2024 року, комісія у складі начальника абонентського відділу Волосецької І.М., майстра ОСОБА_7 на час перевірки склали даний акт про те, що ОСОБА_3 , 1977 р.н. зареєстрований був за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично проживав з 2019 року по січень 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, разом зі співмешканкою ОСОБА_1 , згідно свідчень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 /а.с.17/

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області 04 вересня 2017 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 – померла ІНФОРМАЦІЯ_12 про, що складено актовий запис № 27 /а.с.18/.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 лютого 2024 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_13 – помер ІНФОРМАЦІЯ_14 про, що складено актовий запис № 44 /а.с.19/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02 лютого 2024 року, ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_15 , батько – ОСОБА_11 , мати – ОСОБА_10 про, що складено актовий запис № 54 /а.с.20/.

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 11 квітня 1987 року, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 11.04.1987 уклали шлюб про, що зроблено актовий запис № 15 /а.с.21/.

Згідно відомостей Пенсійного Фонду України реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форми ОК -5, індивідуальних відомостей ОСОБА_1 , за 2012 рік ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 768,19 грн., за 2013 рік ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 13835,00 грн., за 2014 рік ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 14616,00 грн., за 2015 рік ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 10157,40 грн., за 2019 рік ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 2976,31 грн. /а.с.22/.

24.07.2025 ОСОБА_6 звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із заявою в якій зазначила, що вона є сестрою загиблого ОСОБА_3 та може підтвердити, що він перебував у цивільному шлюбі із ОСОБА_1 . Повідомила, що її брат ОСОБА_3 повністю забезпечував свою цивільну дружину, купував та оплачував рахунки за комунальні послуги за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . До дня своєї смерті ОСОБА_3 щоденно піклувався про цивільну дружину, забезпечував її фінансово. Зазначила, що ОСОБА_3 проживав із ОСОБА_1 до дня своєї загибелі, вони мали спільні права та обов`язки та звертались до РАЦСу для подачі заяви про реєстрацію шлюбу, проте офіційно укласти шлюб не встигли /а.с.23/.

24.07.2025 ОСОБА_8 звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із заявою в якій зазначила, що вона є знайомою та другом сім`ї ОСОБА_1 , протягом останніх десяти років та може підтвердити, що з 2019 року ОСОБА_3 перебував у цивільному шлюбі із ОСОБА_1 , яка була на постійному його фінансовому утриманні. Повідомила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, проте ОСОБА_3 повністю забезпечував свою цивільну дружину, оплачував всі рахунки за комунальні послуги за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 та повністю забезпечував її потреби до дня своєї смерті /а.с.24/.

24.07.2025 ОСОБА_9 звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із заявою в якій зазначила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та може підтвердити, що з 2019 року ОСОБА_3 перебував у цивільному шлюбі із ОСОБА_1 , яка була на постійному його фінансовому утриманні. Повідомила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, проте ОСОБА_1 ніде не працювала, а ОСОБА_3 оплачував всі рахунки за комунальні послуги за адресою фактичного проживання та повністю фінансово утримував ОСОБА_1 , забезпечував її усім необхідним /а.с.25/.

На підтвердження заяви долучено спільні фото ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с.26-28/.

Згідно довідки Головного управління ПФУ у Львівській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області і отримує пенсію по інвалідності з 19.09.1994 (інвалідність ІІІ група, інвалід з дитинства, довічно). Пільги на житлово-комунальні послуги не отримує. Інших виплат не отримує /а.с.133/.

Відповідно до інформації АТ КБ «Приват Банк» від 08.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260105/92727-БТ, що надійшла на адресу суду 15.01.2026, ОСОБА_3 мав відкриті рахунки в АТ КБ «Приват Банк», зокрема:

06.07.2022 – НОМЕР_8 ,

13.04.2013 – НОМЕР_9 /а.с.147/.

Як вбачається із виписки за договором б/н за період з 01.01.2022 по 23.01.2024 – 13.04.2023, 30.04.2026, 18.05.2023, 19.05.2023, 20.05.2026, 23.05.2026, 26.05.2026, 28.05.2026, 01.06.2023, 03.06.2023, 06.06.2023, 09.06.2023, 11.06.2023, 12.06.2023, 14.06.2023, 19.06.2023, 20.06.2023, 22.06.2023, 23.06.2023, 24.06.2023, 30.06.2023, 01.07.2023, 02.07.2023, 04.07.2023, 05.07.2023, 09.07.2023, 11.07.2023, 24.07.2023, 26.07.2023, 31.07.2023, 05.08.2023, 07.08.2023, 09.08.2023, 11.08.2023, 12.08.2023, 18.08.2023, 22.08.2023, 05.09.2023, 11.09.2023, 13.09.2023, 14.09.2023, 17.09.2023, 20.09.2023, 21.09.2023, 23.09.2023, 27.09.2023, 29.09.2023, 03.10.2023, 15.10.2023, 21.10.2023, 24.10.2023, 28.10.2023, 02.11.2023, 06.11.2023, 09.11.2023, 11.11.2023, 14.11.2023, 25.11.2023, 28.11.2023, 29.11.2023, 06.12.2023, 17.12.2023, 18.12.2023, 23.12.2023, 26.12.2023, 28.12.2023, 10.01.2024, 16.01.2024, 17.01.2024, 18.01.2024 було здійснено перекази на карту 54**38 через додаток Приват 24 /а.с.148-157/.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала суду показання, відповідно до яких повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_1 жила з ОСОБА_3 , однак останній пішов захищати Україну від збройної агресії росії. До цього часу він завжди допомагав сусідам. ОСОБА_3 завжди був разом із ОСОБА_1 . Зазначила, що їй не відомо хто купував продукти, оплачував комунальні послуги та вона не цікавилась чи вели вони разом господарство. Також їй не відомо чи працювала ОСОБА_1 , вона не ходила в гості до останньої.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала суду показання, відповідно до яких, вона є сестрою загиблого ОСОБА_3 . Звернула увагу, що 11 квітня 2022 року її брат пішов захищати Україну від збройної агресії росії. До того часу, близько 5 років ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_1 , він повністю забезпечував її та оплачував комунальні послуги. Вона була у них в гостях два рази та часто їм допомагала. ОСОБА_1 ніде не працювала, тому коли ОСОБА_3 пішов воювати він пересилав їй кошти та утримував її, вони постійно спілкувались. Звернула увагу, що похованням брата займалась Стрийська міська рада, однак вона також допомагала.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

В пункті 8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що:

- за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні;

- для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року.

- для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

Таким чином, в судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

За змістом частини першої статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Водночас братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-ХІІ); батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (пункт «б» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-ХІІ).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975 у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ).

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви.

Суд звертає увагу, що у пункті 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) закріплено, що встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України; для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

У пунктах 103-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) визначено, що відносини, пов`язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), призначення пенсії (стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») тощо). Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту. Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню). Отже, визнання судом фізичної особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічний.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, серед яких є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а зміст судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, має містити відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив ці докази (частина перша статті 319 ЦПК України).

Аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб`єктний склад, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.

Отже, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободсудом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК Українита пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України.

Метою встановлення факту перебування на утриманні у даній справі заявниця вказала реалізацію права на отримання матеріальних виплат.

Отже, для визначення можливості встановлення факту, про який просить заявниця, суду необхідно встановити, чи породить встановлення такого факту юридичні наслідки для заявниці у виді набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 .

Суд зазначає, що для встановлення факту перебування заявниці на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування її на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Щодо показань свідків суд звертає увагу на наступне.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_6 , та ОСОБА_9 , оскільки вони носять загальний характер, ґрунтуються переважно на особистих спостереженнях та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Окрім цього, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що в гості до ОСОБА_1 не ходила, щодо повного утримання ОСОБА_3 заявниці їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що її брат ОСОБА_3 утримував ОСОБА_1 , однак також зазначила, що за час проживання їх разом вона тільки двічі була в них у гостях. Відповідно, суд критично оцінює твердження свідка про те, що ОСОБА_1 постійно перебувала на утриманні ОСОБА_3 .

Свідки не надали відомостей щодо розміру, регулярності матеріальної допомоги загиблого, не підтвердили факт повного утримання заявниці, а також не змогли повідомити про наявність чи відсутність у заявниці інших джерел доходу.

Отже, суд вважає, що зазначені покази не є достатніми для встановлення факту перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця.

При цьому суд звертає увагу на те, що пояснення свідків є допоміжним доказом, оскільки вони можуть підтвердити або спростувати фактичні обставини справи, але само по собі не є достатнім для встановлення юридичного факту.

Для повного встановлення факту суду потрібні додаткові, належні та достовірні докази, які в сукупності дозволяють зробити обґрунтований висновок про дійсні обставини. Пояснення свідка це лише відомості про певні факти, а не сам факт.

Для встановлення юридичного факту потрібна сукупність доказів, які підтверджують його існування, такі як: докази, які підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні); докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним ї постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, листи та інші документи, які свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); довідка житлово-експлуатаційної організації або сільської Ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, але йому у цьому відмовлено (через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні); документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім`ї спадкодавця, але перебував на утриманні спадкодавця не менш як п`ять років та одержував від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для нього єдиним джерелом засобів для існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази), якщо встановлення факту перебування на утриманні необхідне для оформлення права на спадщину.

Щодо письмових доказів суд звертає увагу на наступне.

Довідка КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» № 239 від 19.02.2024 та акт КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» № 055 від 19 лютого 2024 рокупро спільне проживання, які видані після смерті ОСОБА_3 , не є належним доказом перебування заявниці саме на утриманні, а підтверджують лише спільне проживання заявниці із ОСОБА_3 .

Окрім цього суд звертає увагу, що довідка КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» № 239 від 19.02.2024 та акт КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» № 055 від 19 лютого 2024 року, видані згідно свідчень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Водночас, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що в гості до ОСОБА_1 не ходила, щодо повного утримання ОСОБА_3 заявниці їй нічого не відомо, відповідно чи вели спільно господарство вона також не знає.

Слід зазначити, що тимчасово виконуючий обов`язки начальника штабу – першого заступника командира військової частини ВЧ НОМЕР_3 №2112 від 19.02.2024 скерувавсповіщення про смерть (загибель) ОСОБА_3 , 1977 року народження, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким доручив повідомити гр. ОСОБА_6 про те, що її брат, ОСОБА_3 , 1977 року народження, призваний на військову службу 01 травня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок вибухового осколкового сліпого проникаючого поранення голови, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів і осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій.

Відповідно, саме свою сестру ОСОБА_6 загиблий ОСОБА_3 , 1977 року народження вказав під час оформлення документів, як близьку особу/родичку та відповідно саме їй надійшло сповіщення про смерть (загибель) брата, а не заявниці.

Слід також зазначити, що відповідно до витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_3 № 44 від 19.02.2024 вирішено виплатити членам сім`ї або близьким родичам померлого ОСОБА_3 допомогу на поховання, щомісячну премію за особистий внесок, додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних дій з 01 по 31 січня 2024 року, грошову компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. Як члена сім`ї у наказі зазначено сестру загиблого ОСОБА_3 – ОСОБА_6 .

В судовому засіданні ОСОБА_6 повідомила, що вона допомогала із похованням ОСОБА_3 .

Окрім цього, як на підставу звернення до суду із заявою заявниця вказала, що ОСОБА_3 передавав їй кошти, однак доказів цього суду не надано.

Твердження заявниці, що ОСОБА_3 переказував їй кошти на свою карту, якою вона користувалась суд критично оцінює, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що вона отримує пенсію по інвалідності та надала відповідні письмові докази, відповідно має власну карту «Приват Банку», однак ОСОБА_3 не переказував їй кошти на її карту, а надав свою карту на яку переказував кошти.

Суд звертає увагу, що інформація АТ КБ «Приват Банк» від 08.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260105/92727-БТ, відповідно до якої ОСОБА_3 мав відкриті рахунки в АТ КБ «Приват Банк», зокрема: 06.07.2022 – НОМЕР_8 , 13.04.2013 – НОМЕР_9 та виписки за договором не є доказом того, що ОСОБА_3 утримував ОСОБА_1 . З даної виписки можна лише встановити, що за період з 01.01.2022 по 18.01.2024 ОСОБА_3 було здійснено перекази зі своєї карти НОМЕР_10 на свою карту НОМЕР_11 через додаток Приват 24. У кого перебувала карта ОСОБА_3 АТ КБ «Приват Банк», для отримання коштів № НОМЕР_11 і хто їх отримував, доказів зі сторони заявниці суду не надано і судом не встановлено.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 передавав їй кошти суд звертає увагу, що належними доказами не підтверджено даного факту.

Слід зазначити, що сам факт надання окремих грошових сум не є достатнім підтвердженням того, що військовослужбовець протягом життя взяв на себе обов`язок утримувати заявницю та забезпечував її основні потреби. Відповідно до вимог закону, утримання має передбачати систематичність і сталість наданої допомоги, а також те, що ця допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування для особи, яка претендує на статус утриманця.

Також заявниця є інвалідом 3-ї групи і отримує пенсію, тобто має власні доходи, про що ствердила у судовому засіданні.

Тобто, заявниця мала б довести суду систематичне та повне утримання, відсутність інших джерел доходів окрім допомоги померлого, довести, що допомога годувальника була постійним основним джерелом засобів до її існування.

Вище вказані докази не можуть бути достатніми для підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , оскільки вказаними документами не можливо встановити, що утримання було повним або допомога, яка надавалась заявниці була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім цього, суд звертає увагу, що заявниця не ставить питання про встановлення факту проживали однією сім`єю, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах і такий факт судом не встановлений.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В. М. Бораковський