Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №463/189/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/189/26

Провадження № 2/463/889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І. І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, якою просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідачка є матір`ю ОСОБА_1 . Понад 10 років відповідачка у вказаній квартирі не проживає, а її точне місце перебування позивачу невідоме. Відповідачка не проявляє жодного інтересу до квартири, не бере участі в утриманні її в належному стані, не сплачує комунальні платежі та не несе будь-яких інших витрат на її утримання. Таким чином, реєстрація відповідачки у вказаному житлі створює власнику перешкоди у користуванні квартирою, зокрема він змушений сплачувати комунальні послуги з урахуванням зареєстрованої особи та не може в повній мірі скористатися субсидією на оплату житлово-комунальних послуг. У зв`язку з наведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

12.01.2026 до Личаківського районного суду м. Львова надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді від 13.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.02.2026.

03.02.2026 року судове засідання відкладено на 12.02.2026 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою судді від 12.02.2026 розгляд справи постановлено закрити підготовче провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.03.2026.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 10.03.2026 року позовну заяву залишено без руху і надано термін для усунення недоліків.

25.03.2026 усунуто недоліки.

Розгляд справи по суті відбувся 20.04.2026 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явилася, про причину неявки не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд відповідно до ст.280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки директора ЛКП «Господар» Михайла Рудика від 25.03.2026 № 36 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за вказаною адресою з 08.04.1977, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.02.1980.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено те, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 3660, і його батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2236039 від 13.01.2026 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Червоноградським відділом реєстрації актів громадського стану м. Львова, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 4078.

Як вбачається із позовної заяви, понад 10 років відповідачка у зазначеній квартирі не проживає і її точне місце перебування позивачу невідоме, вона не проявляє жодного інтересу до цієї квартири, не бере участь в утриманні квартири в належному стані, не сплачує орендну плату, комунальні платежі та не несе будь-яких інших витрат на утримання цієї квартири.

З акту від 06.03.2025 року про фактичне непроживання особи на території ЛКП «Господар» за адресою: АДРЕСА_2 , комісією у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з метою встановлення факту непроживання ОСОБА_2 , складено акт про те, що станом на 06.03.2025 року ОСОБА_2 , фактично за визначеною адресою не проживає.

З акту від 02.05.2025 року про фактичне непроживання особи на території ЛКП «Господар» за адресою: АДРЕСА_2 , комісією у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з метою встановлення факту непроживання ОСОБА_2 , складено акт про те, що станом на 02.05.2025 року ОСОБА_2 , фактично за визначеною адресою не проживає.

З акту від 30.07.2025 року про фактичне непроживання особи на території ЛКП «Господар» за адресою: АДРЕСА_2 , комісією у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з метою встановлення факту непроживання ОСОБА_2 , складено акт про те, що станом на 30.07.2025 року ОСОБА_2 , фактично за визначеною адресою не проживає.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 ЖК України якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

В постанові у справі №490/12384/16-ц від 24 жовтня 2018 року Верховний Суд зазначає, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином суд приходить до переконання, що наданими позивачем доказами підтверджується факт непроживання ОСОБА_2 у вказаній квартирі понад шість місяців.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позову.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування позовних вимог, як і не надано суду доказів поважності причин непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає понад шість місяців, інших домовленостей між власниками житла і відповідачем на користування цим житлом у разі їх відсутності понад шість місяців не існує, а відтак наявні підстави для визнання останньої такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20.04.2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ірина ЦІПИВКО