Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №462/2582/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2582/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, неодруженого, проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 09 березня 2026 року у званні солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останні рази:

24 листопада 2025 року Личаківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.382 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

17 квітня 2026 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 1, 3 ст. 382, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, за вчинення умисного злочину щодо вчинення кримінального правопорушення проти правосуддя, а саме: 24.11.2025 Личаківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, постановою Франківського районного суду м. Львова від 25.05.2023 у справі №465/1497/23, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Вказана постанова набрала законної сили.

Крім цього, постановою Городоцького районного суду Львівської області від 15.01.2024 у справі №441/2619/23, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Також, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2024 у справі №462/1226/24, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Окрім цього, постановою Городоцького районного суду Львівської області від 22.04.2024 у справі №441/943/24, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Крім цього, постановою Франківського районного суду м. Львова від 08.05.2024 у справі №465/1630/24, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Також, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 28.05.2024 у справі №463/3750/24, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Окрім цього, постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.12.2024 у справі №465/7398/24, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Крім цього, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 у справі №463/11305/24, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 (десять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Також, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2025 у справі №463/8462/25, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Окрім цього, постановою Франківського районного суду м. Львова від 19.11.2025 у справі №465/7636/25, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 (десять) років. Вказана постанова набрала законної сили.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Проте, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, перебуваючи на випробувальному терміні виконання покарання, достовірно знаючи про наявність вказаного вироку від 24.11.2025, оскільки був присутній на проголошенні останнього та достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч.3 ст.130 КУпАП, які набрали законної сили, зокрема про постанову Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2025, згідно якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати вищезазначені постанови суду, 18.12.2025, близько 15:30 год., будучи позбавленим права керування транспортним засобом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керував автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «ACCENT» д.н.з. « НОМЕР_2 », що належить на праві власності ОСОБА_5 , рухаючись у м. Львові по вул. Городоцькій, 116, де був зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» та надалі притягнутий до встановленої законодавством адміністративної відповідальності.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, перебуваючи на випробувальному терміні виконання покарання, достовірно знаючи про наявність вказаного вироку Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025, оскільки був присутній на проголошенні останнього та достовірно знаючи про наявність вище вказаних постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч.3 ст.130 КУпАП, які набрали законної сили, зокрема про постанову Личаківського районного суду м. Львова від 02.01.2026, згідно якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу, про що ОСОБА_4 повідомлено у визначений законом спосіб, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, маючи реальну можливість виконати вищезазначені постанови суду, 10.02.2026, близько 22:00 год., будучи позбавленим права керування транспортним засобом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керував автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «ACCENT» д.н.з. « НОМЕР_2 », що належить на праві власності ОСОБА_5 , рухаючись у м. Львові по вул. Городоцькій, 54, де був зупинений поліцейськими Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» та надалі притягнутий до встановленої законодавством адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочину, фактичних обставин по справі не заперечив, надавши покази про те, що він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП та на нього було накладені різного роду адміністративні стягнення, зокрема, у виді штрафів, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 років. Йому було відомо, що його засуджено 24.11.2025 Личаківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.382 КК України до 1 року позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Однак, він продовжував їздити на автомобілі. Останній раз 10.02.2026, близько 22:00 год., він керував автомобілем марки «HYUNDAI», рухаючись у м. Львові по вул. Городоцькій, 54, де був зупинений поліцейськими. Щиро кається, просить суворо не карати.

Суд у відповідності до ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які не оспорюються обвинуваченим, переконавшись, що він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, та роз`яснивши про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчиненого особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 , виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро кається у скоєному, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває /Т-2 а.с.194,197/, раніше судимий за ч. 1 ст. 382 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , його особи - раніше судимий, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, і тому вважає за необхідне призначити йому міру покарання у межах санкції ч. 3 ст. 382 КК України, але, з урахуванням його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся, суд приходить до висновку про призначення міри покарання, наближеної до мінімального розміру, передбаченого санкцією зазначеної статті КК України, як за основним, так і за додатковим покаранням.

Суд зазначає, що інкриміновані ОСОБА_4 у межах даного кримінального провадження кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 382 КК України були вчиненні 28.12.2025 та 10.02.2026, тобто після ухвалення вироку Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025, яким обвинуваченого було засуджено до покарання за ч.1 ст.382 КК України до 1 року позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, тобто, ОСОБА_4 вчинив вказані кримінальні правопорушення, перебуваючи на іспитовому строку. Разом з тим, вказані кримінальні правопорушення вчинені до ухвалення вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 17.04.2026, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1, 3 ст. 382, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Зі змісту вказаного вироку від 17.04.2026 убачається, що на підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_4 до покарання призначеного вказаним вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 17.04.2026, приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 та призначено йому остаточне реальне покаранні у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

З огляду на наведене, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з врахуванням покарання призначеного останнім вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 17.04.2026, яким було на підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_4 до покарання призначеного вказаним вироком, частково приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 та призначено йому остаточне покаранні у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, суд вважає, що за вироком у даній справі слід призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід не обирався та клопотань з приводу обрання не поступало.

Долю речових доказів слід визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся. Судові відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, що призначено за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року, визначити ОСОБА_4 покарання у виді у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком 3 (три) роки.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня затримання в порядку виконання вироку.

Речові докази: компакт диски з відеозаписами за 18.12.2025 та 10.02.2026 – залишити в матеріалах справи /Т-2 а.с.61-63, Т-3 а.с.40,41/.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і поданням на нього письмових зауважень, а також на отримання копії вироку.

Суддя:

Оригінал вироку.