Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №461/2389/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2389/26

Провадження №3/461/1103/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілого – ОСОБА_2 , свідків – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.03.2026 по 25.03.2026 учень 6-А класу СЗШ № 34 ОСОБА_7 систематично вчиняв неприпустимі агресивні дії, що супроводжувалися бійками, образливим чіплянням, нецензурною лайкою, в бік однокласників і педагогів, фізичним руйнуванням шкільного обладнання. Оскільки ОСОБА_7 не досяг 16-річного віку, до адміністративної відповідальності притягується його мати – ОСОБА_6 за невиконання обов`язків щодо виховання дитини , оскільки вона не сформувала належного уявлення про норми поведінки у суспільстві, не спілкується з ним в достатньому обсязі для нормального усвідомлення дитиною вчинених дій, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, чим порушила вимоги п. 1 та п. 2 ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Дії ОСОБА_6 орган поліції кваліфікував за ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 просила закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що були разові конфліктні ситуації між дітьми, що виникли у відповідь на словесні зачіпання, провокації та поштовхи з боку інших дітей. Також вказала, що її син – ОСОБА_8 перебуває під наглядом психолога та психіатра, та має висновок ІРЦ, який визначає другий рівень підтримки у зв`язку з особливими освітніми потребами (РДУГ).

Потерпілий ОСОБА_9 , який є вчителем інформатики у СЗШ № 34 ім. Шашкевича у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у протоколі, та пояснив, що 17.03.2026 під час перерви у присутності інших учнів та вчителів школи, учень 6-А класу ОСОБА_7 почав бити свого однокласника, на його зауваження не реагував, вживав у сторону потерпілого нецензурну лексику неодноразово. Щоб ОСОБА_10 не заподіяв шкоди іншому учню, потерпілий попросив його вийти з класу, після чого ОСОБА_10 почав бити потерпілого по руці.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні надала суду такі пояснення. Свідок вказує, що вона є мамою ОСОБА_11 , який навчається зі ОСОБА_12 в одній школі. Ствердила, що ОСОБА_7 вчиняє фізичне насильство по відношенню до її сина. Вперше це сталося 17 березня 2026 року на шкільному дворі під час прогулянки. Син свідка не захотів дати свого м`яча Світличному Федіру, через що останній вдарив її сина у спину і коліно, на очах у вчителя і дітей.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні вказала, що вона є вчителем української мови у СЗШ № 34 ім. Шашкевича. 13.03.2026 учень 6-А класу ОСОБА_7 обливав стіну з водяного пістолета. На її зауваження відреагував дуже різко, обзивав її нецензурною лексикою, кричав, кидав стільці по кабінеті. Усе це відбувалося у присутності інших учнів.

Свідок ОСОБА_5 , яка є директором у СЗШ № 34 ім. Шашкевича, зазначила про неодноразові конфліктні ситуації з учнем 6-А класу зі ОСОБА_12 . Також вказала, що мати ОСОБА_6 з`являється до школи для вирішення проблемних питань, проте результату від цього немає.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що у діях ОСОБА_6 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих правне звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.

Факт вчинення адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 134710 від 26.03.2026, відеозаписом з бодікамер поліцейського, рапортом інспектора поліції, долученим до протоколу, зі змісту якого встановлено, що такий відображає перебіг подій, наведених у протоколі, письмовими поясненнями та заявою ОСОБА_13 від 12.03.2026, письмовими поясненнями та доповідною ОСОБА_9 від 17.03.2026, заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 13.03.2026, письмовими поясненнями та скаргою ОСОБА_14 від 19.03.2026, доповідною та письмовими поясненнями ОСОБА_15 від 25.03.2026, які підтвердили обставини, наведені у протоколі, психолого-педагогічною характеристикою учня 6-А класу СЗШ № 34 ім. М. Шашкевича, відповідно до якої ОСОБА_7 має схильність до систематичного порушення шкільної дисципліни, часто буває агресивний, провокує бійки та конфлікти серед хлопців класу тощо; свідоцтвом про народження ОСОБА_8 , відповідно до якого його матір`ю вказана ОСОБА_6 , а також поясненнями потерпілого та свідків, наданих у судовому засіданні.

Доводи ОСОБА_6 про те, що її син ОСОБА_8 перебуває під наглядом психолога та психіатра, та має висновок ІРЦ, який визначає другий рівень підтримки у зв`язку з особливими освітніми потребами (РДУГ), і вказане призвело до обставин, наведених у протоколі, та не залежить від її волі, суд до уваги не бере. На думку суду, до виникнення обставин, вказаних у протоколі, привели, окрім особливостей фізичного та психологічного розвитку ОСОБА_8 , недостатні заходи у виховному процесі, у їх сукупності. Також твердження ОСОБА_6 про те, що конфліктні ситуації між дітьми виникли у відповідь на словесні зачіпання, провокації та поштовхи з боку інших дітей, спростовуються вище переліченими доказами, а також поясненнями свідків, наданими у судовому засіданні.

Аналізуючи докази по цій справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доведена повністю.

Таким чином, вирішуючи питання призначення виду стягнення за адміністративне правопорушення, з урахуванням характеру вчиненого порушення, особи правопорушника, приходжу до висновку, що на ОСОБА_6 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 184, 221, 280, 283-284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

2. Стягнути зі ОСОБА_6 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя Ольга ПАВЛЮК