Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №308/5458/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/5458/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1ст. 185-10 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №0028339Е від 28.03.2026, вбачається, що 28.03.2026 о 23:10 год на відстані 5000 метрів до Державного кордону України на напрямку 309 прикордонного знаку ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза межами пунктів пропуску, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, в результаті чого був виявлений та затриманий інспектором групи моніторингу обстановки», під час спроби незаконного перетинання державного кордону здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу прикордонного наряду зупинитись, вдався до втечі, в складі групи осіб. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги cт. 34 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.185-10 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, приходжу до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП подано протокол про адміністративне правопорушення серія ЗхРУ №002833Е від 28.03.2026, копію протоколу про адміністративне затримання від 28.03.2026, копію протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 28.03.2026, рапорт інспектора прикордонної служби від 28.03.2026; схему щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 28.03.2026.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №002833Е від 28.03.2026, у ньому зазначено, що ОСОБА_1 28.03.2026 о 23:10був виявлений та затриманий прикордонним нарядом на відстані 5000 метрів до державного кордону України, де під час нібито спроби незаконного перетинання державного кордону здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, а саме на неодноразову вимогу зупинитись вдався до втечі.

Разом з тим, зазначений протокол не містить належної конкретизації обставин інкримінованого правопорушення, зокрема не зазначено, у чому саме полягала «злісність» непокори, які саме дії вчиняв ОСОБА_1 , не наведено даних про конкретного військовослужбовця ДПСУ, законну вимогу якого нібито не виконано, а також не зазначено свідків події.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували сам факт висунення законної вимоги уповноваженою особою, її зміст, доведення такої вимоги до відома ОСОБА_1 , а також факт свідомого та злісного її невиконання.

Суд звертає увагу, що обов`язковими ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є: наявність законної вимоги військовослужбовця, її зрозумілість для особи, а також активна, умисна та злісна форма непокори такій вимозі. Однак жодна з цих ознак належним чином не підтверджена матеріалами справи.

Посилання у протоколі на те, що особа «вдалася до втечі», саме по собі не може свідчити про злісну непокору без встановлення обставин висунення законної вимоги, її сприйняття особою та умисного і демонстративного ігнорування.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували як об`єктивну сторону правопорушення (конкретні дії, що виражають злісну непокору), так і суб`єктивну сторону (наявність прямого умислу на невиконання законної вимоги).

Наявність у справі лише протоколу про адміністративне правопорушення, без його підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для висновку про винуватість особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, які повинні бути належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності. Водночас, відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи має бути доведена поза розумним сумнівом, тобто на підставі достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів.

Суд також враховує, що у даній справі відсутні будь-які додаткові докази (пояснення свідків, відеофіксація, рапорти, інші матеріали), які б підтверджували викладені у протоколі обставини, що свідчить про їх припущувальний характер.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що викладені у протоколі обставини не знайшли свого підтвердження, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи.

За таких обставин суд доходить висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не доведена, а всі сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на його користь, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП — у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 185-10, 247, 283, 284, 287- 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-10 КУпАП, закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Олена ГОЛЯНА