Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №759/3713/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3713/26

пр. № 2/759/7044/26

15 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання розірваним договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та компенсацію моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у якому просила визнати розірваним укладений між сторонами договір купівлі-продажу доїльного апарату «Буренка-1 Євро, сухий-заміна на силікон», стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 16 260,00 грн., та 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.12.2025 придбала у відповідача через інтернет-магазин, місце знаходження якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , доїльний апарат «Буренка-1 Євро, сухий - заміна на силікон» вартістю 16 260,00 грн., який особисто забрала зі складу продавця.

Проте, перебуваючи вдома, позивач здійснила зовнішній огляд та гігієнічну обробку апарата, що є звичайною підготовчою дією для нового технічного виробу, який контактує з харчовою продукцією та тваринами, та встановила, що товар не підходить за функціональними та технічними характеристиками у зв`язку із чим товар було повернуто продавцю на склад, де його було прийнято працівниками, однак жодного акту приймання-передачі складено не було.

У подальшому, позивачу було відмовлено у поверненні сплачених за товар коштів та запропоновано забрати товар зі складу продавця, оскільки після ретельної перевірки працівниками ФОП товару було виявлено, що доїльний апарат містить «сліди використання» та надіслано на застосунок вайбер фото- та відео- матеріали з підтвердженням про наявність плям, іржі та інших ознак.

Позивач вказує, що сторони не можуть дійти згоди у позасудовий спосіб, хоча вона вживала усіх можливих заходів досудового врегулювання спору, станом на день звернення до суду грошові кошти за сплачений товар на картковий рахунок позивача від відповідача не надходили. Також позивач вказує, що такі недобросовісні дії відповідача завдали їй моральної шкоди.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вказуючи на їх недоведеність та необґрунтованість. Відповідач зазначає, що покупець повернула товар до магазину, який має ознаки використання, а саме: наявність залишків води всередині закритого ресиверу вакуумної установки, залишків миючого засобу на поверхнях та всередині доїльної апаратури та доїльного бідона, специфічний запах та порушення цілісності заводської упаковки та зміни стану товару. Вважає твердження позивача про те, що товар не використовувався, суперечать іншим доказам у справі. Позивачем було проведено дії для підготовки товару до експлуатації, чим порушено положення ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме - товар не зберіг стан нового виробу.

Крім того відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди є необґрунтованою, оскільки відповідач діяв у межах своїх прав, відмовивши у поверненні коштів за товар, що має ознаки використання. Доказів на підтвердження завдання позивачу відповідачем моральної шкоди матеріали справи не містять.

У відповіді на відзив позивач вказує, що фактичного доїння тварини або використання обладнання за його функціональним призначенням не відбулося. Нею було здійснено лише гігієнічне очищення товару, що не змінило його первісний товарний вигляд як нового. Вказала, що підготовчі дії не є використанням товару у розумінні законодавства. Наданий відповідачем аудіозапис лише підтверджує звернення позивача до відповідача, а не використання товару за призначенням. Складений відповідачем акт приймання-передачі товару у її відсутності вважає неналежним доказом у справі. Зазначила, що внаслідок відмови відповідача у поверненні коштів вона зазнала моральну шкоду у вигляді тривалого стресу, втрати часу, підвищеного тиску, транспортних витрат та нервового напруження.

Позивач до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі на підставі поданих нею доказів.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просить відмовити на підставі викладених у відзиві заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності позивача та відповідача.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_2 доїльний апарат «Буренка-1 Євро, сухий - заміна на силікон», вартість товару 16 260,00 грн.

Вказаний товар ОСОБА_1 особисто забрала із складу відповідача власним транспортним засобом у день його придбання (31.12.2025 року), що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Генерала Небогатова, 44.

Сплата позивачем грошових коштів за товар у розмірі 16 260,00 грн. підтверджується фіскальним чеком №7CwKrr1Usn0 від 31.12.2025, товарним чеком №122338 від 31.12.2025, видатковою накладною №122338 від 31.12.2025.

Вказані обставини визнаються сторонами.

02 січня 2026 року позивач письмово повідомила відповідача про намір повернути товар.

На вказане звернення відповідач повідомив, що магазин працюватиме з 05 січня 2026 року.

Як зазначила ОСОБА_1 , 05 січня 2026 року вона повернула товар ФОП ОСОБА_2 на склад, який в неї було прийнято працівниками магазину, однак акт приймання-передачі складено не було, оскільки магазин того дня фактично почав працювати пізніше, про що позивача менеджером було повідомлено у телефонному режимі. Залишивши товар позивач покинула склад магазину. Через декілька годин у телефонному режимі її було повідомлено відповідачем про відмову у поверненні грошових коштів, сплачених за товар, та необхідність позивача забрати придбаний нею товар зі складу, так як він містить ознаки використання.

Відповідно до акту внутрішнього огляду повернутого товару від 05.01.2026 за підписом голови комісії ОСОБА_2 , членів комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , було проведено внутрішній огляд товару, повернутого покупцем без його присутності та встановлено, що ІДА «Буренка-1 Євро сухий», артикул 1404, ціною 16 260,00 грн. не придатний для подальшої реалізації, зафіксовано пошкодження/дефекти: залишки води та миючого засобу на поверхні та всередині, специфічний запах, ознаки використання. Додаткові примітки: клієнт наполягає на тому, що не використовувала доїльний апарат, а лише помила його перед використанням.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Частиною першою статті 698 ЦК України передбачено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до частини третьої статті 698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 699 ЦК України, пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

У відповідності до частин першої-другої статті 704 ЦК України, якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 706 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що покупець ОСОБА_1 шляхом оформлення замовлення щодо купівлі товару у інтернет-магазині продавця, прийняла пропозицію продавця щодо укладення договору роздрібної купівлі-продажу, та оплатила товар, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії фіскальних та товарних чеків, видаткової накладної.

На сайті продавця покупець мала відкритий доступ до інформації щодо товару, його функціональних та технічних характеристик.

Продавець виконав умови договору та видав покупцю замовлений та оплачений товар - доїльний апарат «Буренка-1 Євро сухий - заміна на силікон».

Вказаний товар покупець отримала особисто на складі продавця.

Будь-яких претензій щодо його функціональних та технічних характеристик у день отримання товару покупець продавцю не заявляла.

Відповідно до положень статті 707 ЦК України покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.

Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

Статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Позивач скористалася своїм правом щодо повернення товару, повернула товар продавцю.

Таке повернення було здійснено покупцем без отримання акту внутрішнього огляду повернутого товару, який було складено того ж дня 05.01.2025 без присутності ОСОБА_1 , котра не дочекалася відповідача, віддавши товар без отримання відповідних документів.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що після доставки товару додому нею було здійснено зовнішній огляд та гігієнічну обробку апарата з метою його подальшого використання. Під час первинної перевірки працездатності апарату було встановлено, що товар не підходить за функціональними та технічними характеристиками, у зв`язку із чим було прийнято рішення про повернення товару на підставі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до зібраних у справі належних та допустимих доказів у їх сукупності, встановлено, що ОСОБА_1 здійснила дії спрямовані на використання товару за призначенням, та у ході експлуатації з`ясувала, що такий доїльний апарат не підходить їй за функціональними та технічними характеристиками.

Отже, спір у цій справі виник не з приводу якості, а з приводу функціональних та технічних характеристик придбаного позивачем товару, тобто спір виник у зв`язку з придбанням товару належної якості.

При цьому, інформацію про технічні характеристики придбаного позивачем товару розміщено продавцем на сайті Інтернет-магазину, і ця інформація співпадає з інформацією, що містилася у документах до доїльного апарату, у зв`язку з чим позивач здійснила покупку, маючи можливість попередньо ознайомитися з основними характеристиками товару та його функціональними властивостями.

Натомість таку перевірку було здійснено позивачем уже у ході підготовки доїльного апарату до використання.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів», на які позивач посилається у позові, передбачено, що обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд.

Суд бере до уваги, що п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/5282/23).

Як вбачається із наданих до суду матеріалів, позивачем не надано будь-яких відомостей про те, що вона придбала товар у відповідача, який містив недоліки та відповідачем було порушено наведені вище норми законодавства. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що позивач намагалася налаштувати апарат для роботи, мила його миючими засобами перед використанням з метою експлуатації у подальшому, внаслідок чого товар втратив вигляд «нового», та не може бути реалізований продавцем повторно як новий товар за тією ж ціною.

Твердження позивача про те, що доїльний апарат не був у використанні та повернути у належному стані не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом під час розгляду справи. Позивач, здійснивши дії щодо повернення товару без отримання акту приймання-передачі повернутого товару понесла ризик щодо настання у подальшому негативних наслідків для неї, що не покладає на відповідача обов`язку по поверненню їй грошових коштів. При цьому відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність забрати придбаний нею товар зі складу.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи встановлені судом обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів за сплачений товар є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Як вбачається з п.п. 5, 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема: 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (п. 3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, справа № 752/17832/14-ц було сформульовано наступний правовий висновок: Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Також, у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2022 справі №569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Судом було встановлено відсутність протиправної поведінки з боку відповідача у правовідносинах з позивачем як споживачем.

Крім того, позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження завдання моральної шкоди у вказаному у позові розмірі та причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправними діями та / або бездіяльністю відповідача.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, ч. 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судовий збір у справі слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання розірваним договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та компенсацію моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко