Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №138/2483/25 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2483/25

Провадження №:2/138/132/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Савкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Цибульської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2025 представник позивача адвокат Заболотна Г.В. звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 грудня 2023 року за місцем провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , позивач замовила у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 шпоновані міжкімнатні двері та здійснила повну їх оплату в сумі 23500 гривень. Підтвердженням є товарна пропозиція від 30.12.2023 засвідчена печаткою та підписом підприємця. Однак відповідач своїх зобов`язань не виконав – двері не виготовив і не передав. Станом на день пред`явлення даного позову ФОП ОСОБА_2 не виконала замовлення, кошти на вимогу позивача не повернула. З 30 грудня 2023 року не законно користується коштами в сумі 23500 гривень. Заборгованість станом на 26.08.2025 за ненадані послуги, згідно замовлення від 30.12.2023 складає 23500. Розрахунок інфляційних, 3 % річних проведено за період з 31 .12.2023 по 26.08.2025. Станом на день подання позову сума заборгованості складає 29127 гривень 21 копійка. Сума основного боргу :23500,00 грн., розмір інфляційних втрат складає – 4460 , 58 грн.; 3% річних складає – 1166,63 грн. Крім того, позивачка також зазнала моральних страждань. Позивач є учасником бойових дій , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . На момент, коли відповідач мав виконати свої зобов`язання, а також і на сьогодні, позивач проходить військову службу у складі Збройних Сил України. Виконуючи обов`язок із захисту держави, позивач об`єктивно не мала та не має можливості своєчасно контролювати виконання робіт чи належним чином вимагати їх здійснення. Унаслідок бездіяльності відповідача, замість того, щоб у період короткого відпочинку після виконання службових завдань мати спокій та відновлення сил, позивач змушена витрачати додаткові моральні та фізичні ресурси на захист своїх порушених прав, підготовку документів та звернення до суду. Такі обставини призвели до значних моральних страждань, що виразились у:- погіршенні психоемоційного стану, враховуючи наявність постійної військової служби в умовах воєнного стану;- відчутті беззахисності перед недобросовісними діями підприємця;- додатковому навантаженні, що перешкоджає нормальному відпочинку і відновленню після служби;- переживанні несправедливості та знецінення статусу учасника бойових дій. Моральну втрату за ненадані послуги позивач оцінює в розмірі 50000 гривень.

За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 29127 грн 21 коп, а також просить стягнути витрати на надання правової допомоги та оплату судового збору.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В подальшому, внаслідок повторного перерозподілу справи, який відбувся у зв`язку із виведенням зі штату судді Цибульського О.Є. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано у провадження судді Савковій І.М.

05.03.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Савковою. І.М..

17.04.2026 позивач та його представник адвокат Заболотна Г.В. у судове засідання не з`явились. Представник позивача адвокат Заболотна Г.В. подала заяву, в якій просила справу розглядати без її та позивача участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася,про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_2 , однак повістки повернулися до суду з відміткою про невручення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

З урахуванням викладеного вище, у суду є підстави, відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30 грудня 2023 року за місцем провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , позивач замовила у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 шпоновані міжкімнатні двері та здійснила повну їх оплату в сумі 23500 гривень.

Як вбачається з товарної пропозиції на замовлення шпонованих міжкімнатних дверей від 30.12.2023 засвідчена печаткою та підписом підприємця, відповідач отримала повну оплату у розмірі 23500 грн.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1 і ч. 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Свобода договору закріплена у статті 627 ЦК України, виходячи зі змісту якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положення ст. 901 ЦК України передбачають, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються нормами, що регулюють правовідносини договору про надання послуг.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

У визначений договором строк та по день розгляду справи відповідач свої зобов`язання за договором про надання послуг не виконав та кошти не повернув.

Відповідач в судове засідання не з`явився та відзиву на позовну заяву не подав. Разом із цим, суду надані належні та допустимі докази, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що між позивачем та відповідачем дійсно виникло грошове зобов`язання.

Такими доказами є, зокрема, товарна пропозиція на замовлення шпонованих міжкімнатних дверей від 30.12.2023 засвідчена печаткою та підписом підприємця, відповідач отримала повну оплату у розмірі 23500 грн., що свідчить про визнання нею боргу.

Так як відповідач ФОП ОСОБА_2 своїх зобов`язань не виконав – двері не виготовив і не передав, то повна оплата в розмірі 23500 грн підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавалися грошові кошти.

Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Станом на день пред`явлення даного позову ФОП ОСОБА_2 не виконала замовлення, кошти на вимогу позивача не повернула. З 30 грудня 2023 року незаконно користується коштами в сумі 23500 гривень. Заборгованість станом на 26.08.2025 за ненадані послуги згідно замовлення від 30.12.2023 складає 23500 гривень. Розрахунок інфляційних, 3 % річних проведено за період з 31.12.2023 по 26.08.2025. Станом на день подання позову сума заборгованості складає 29127 гривень 21 копійка. Сума основного боргу :23500,00 грн; розмір інфляційних втрат складає – 4460, 58 грн; 3% річних складає – 1166,63 грн.

Верховний Суд в постанові від 20.05.2021 року у справі №607/1569/19 вказав, що відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності (частина друга статті 258 ЦК України).

Оскільки позивачем було сплачено повну оплату за двері, а відповідачем не було виконано зазначені умови договору, сума сплаченої позивачем в розмірі 23500 грн, підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 .. Згідно наданого позивачем розрахунку, сума інфляції та 3% річних складає 5627,21 грн., також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач вважає, що відповідач своєю протиправною поведінкою, спричинив їй моральну шкоду, яку нею оцінено в розмірі 50000 грн.

При вирішенні даного питання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно за ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, вважає, що своїми діями щодо невиконання своїх зобов`язань, відповідач спричинив позивачу моральні страждання, які проявилися упогіршенні психоемоційного стану, враховуючи наявність постійної військової служби в умовах воєнного стану, відчутті беззахисності перед недобросовісними діями підприємця, додатковому навантаженні, що перешкоджає нормальному відпочинку і відновленню після служби, переживанні несправедливості та знецінення статусу учасника бойових дій.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача завдали позивачу істотних моральних страждань, що підлягають компенсації відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України та ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Моральна шкода споживачам за порушення цивільно правового договору компенсується незалежно чи зазначено про це у законі чи безпосередньо у договорі. Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суд від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, спричиненої позивачеві, суд виходить із вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, характеру порушення на протязі довготривалого часу та вимог розумності і справедливості, задовольняє вимоги позивача в цій частині та вважає за необхідне стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Це правило також передбачене постановою Великої палати Верховного суду від 21 березня 2018 року по справі № 761/24881/16-ц.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, такий необхідно стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), кошти у розмірі 29127 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять сім) гривень 21 копійку за не виконання замовлення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) спричинену моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Заболотна Ганна Валеріївна, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_4 .

Відповідач:ФОП ОСОБА_2 , місце реєстрації ФОП: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя І.М. Савкова