Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №390/2198/25 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №390/2198/25 провадження №2/403/159/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за договором кредиту в загальному розмірі 68642 грн. 04 коп., з яких: заборгованість за основним боргом складає 15501 грн. 32 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 04 грн. 81 коп. та заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 53135 грн. 91 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 25 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі по тексту рішення - ПАТ «Ідея Банк» як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір кредиту №Z52.20503.003974207, за яким банк надає клієнту строком на 25 травня 2021 року кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37200,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами за користування кредитом, які нараховуються в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту, і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості у розмірі відповідно до Графіку платежів. Враховуючи, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення 19 грудня 2023 року договору факторингу №19/12-2023 сторони кредитора з ПАТ «Ідея Банк» на ТОВ «Оптіма Факторинг» та в подальшому - 22 грудня 2023 року договору факторингу №22/12-2023 сторони кредитора з ТОВ «Оптіма Факторинг» на ТОВ «ФК «Профіт Капітал», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник позивача згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав суд провести розгляд цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника та не заперечував проти винесення судом заочного рішення у справі у випадку неявки у судове засідання відповідача або його представника (а.с.4 зворот).

09 січня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подане клопотання про невизнання нею позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку для їх пред`явлення, а також про проведення всіх судових засідань без її участі та участі її представника (а.с.91).

24 лютого 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про розгляд справи без її участі у зв`язку з перебуванням у декретній відпустці по догляду за дитиною до одного року та невизнання позовних вимог на загальну суму 68642,04 грн.. Одночасно в заяві також зазначено, що на дату написання позову 15 серпня 2025 року позивачем пропущений строк позовної давності на 1 рік 2 місяці та 20 днів (закінчився 26 травня 2024 року). (а.с.109).

15 квітня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про розгляд справи без її участі у зв`язку з хворобою дитини, за якою вона доглядає самостійно, пропуск позивачем строку позовної давності та не визнання нею всіх позовних вимог на загальну суму 68642,04 грн. (а.с.127).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.79-80).

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року відкладено розгляд цивільної справи на інші дату та час з огляду на визнання обов`язковою явки відповідача в судове засідання для надання нею особистих пояснень з приводу обставин, що входять до предмета доказування у справі (а.с.93).

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року відкладено розгляд цивільної справи на інші дату та час з огляду на повторне визнання обов`язковою явки відповідача в судове засідання для надання нею особистих пояснень з приводу поданого до неї позову (а.с.114-115).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25 травня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №Z52.20503.003974207 (далі по тексту рішення - кредитний договір, Договір), за умовами якої (пункти 1.1, 1.2) банк надає позичальнику строком на 36 місяців кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 37200,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (а.с.6-7).

За змістом пунктів 1.3, 1.4 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту та плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Обслуговування кредиту банком включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Згідно з пунктом 2.1 Договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок №29096000657576, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором.

Визначеним у пункті 6 Договору Графіком щомісячних платежів за кредитним договором передбачено здійснення відповідачем ОСОБА_1 36-ти платежів в загальній сумі по 2406,18 грн. кожний, крім останнього в сумі 2406,00 грн.. Розмір процентів за користування кредитом складає 5.82 грн., а розмір плати за обслуговування - 49416,48 грн.. Платежі за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування та за надання кредиту - відсутні (а.с.8).

Судом встановлено, що 25 травня 2018 року відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, викладені у паспорті споживчого кредиту (стандартизована форма), що були надані їй до укладення договору про споживчий кредит, та який містить, крім іншого, наступні умови кредитування: сума кредиту - 37200,00 грн, строк кредитування 36 місяців, процентна ставка 0,01 % річних, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 3,69% щомісячно від початкової суми кредиту (а.с.9-10).

25 травня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка життя» було укладено договір добровільного страхування життя №Z52.20503.003974207, за умовами якого: термін дії договору складає 12 місяців; розмір страхового платежу, що підлягає сплаті одноразово, складає 7200,00 грн. та підлягає перерахуванню через рахунок, відкритий в ПАТ «Ідея Банк»; страховим ризиком згідно з п.3.3.1 договору є смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії договору страхування; за страховим ризиком 3.3.2 страхова виплата здійснюється у розмірі заборгованості страхувальника за кредитним договором № Z52.20503.003974207, укладеним між страхувальником ОСОБА_1 та вигодонабувачем ПАТ «Ідея Банк» (а.с.13-15).

У поданій до ПАТ «Ідея Банк» 25 травня 2018 року заяві-анкеті до кредитного договору №Z52.20503.003974207 відповідачем ОСОБА_1 була зазначена запитувана сума кредиту 37200,00 грн. та реквізити для зарахування кредитних коштів - рахунок отримувача: НОМЕР_1 , назва банку отримувача ПАТ «Ідея Банк», отримувач: ОСОБА_1 (а.с.11).

25 травня 2018 року відповідач підписала заяву №Z52.20503.003974207 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ «Ідея Банк» (а.с.12).

Факт особистого підписання 25 травня 2018 року кредитного договору №Z52.20503.003974207, анкети заяви до нього, паспорту споживчого кредиту та договору добровільного страхування життя №Z52.20503.003974207 відповідачем по справі ОСОБА_1 під час судового розгляду спростований не був.

Судом також встановлено, що 25 травня 2018 року банком на виконання умов Договору було здійснено перерахування отримувачу ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 30000,00 грн. за кредитним договором №Z52.20503.003974207, що підтверджується копією ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту від 25 травня 2018 року (а.с.18).

Також 25 травня 2018 року банком на виконання умов Договору було здійснено перерахування від імені ОСОБА_1 в якості страхового платежу грошових коштів в сумі 7200,00 грн., що підтверджується копією ордеру-розпорядження №2 про сплату страхового платежу від 25 травня 2018 року (а.с.18).

Факт виконання банком договірних зобов’язань щодо надання відповідачу кредиту в сумі 37200,00 грн. підтверджується також випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 25 травня 2018 року по 19 грудня 2023 року, з якої вбачається зарахування банком грошових коштів на рахунок відповідача № НОМЕР_2 в загальній сумі 37200,00 грн. та подальше зарахування частини із вказаних коштів в сумі 30000,00 грн. на транзитний рахунок № НОМЕР_3 , призначеного для погашення кредитної заборгованості, та іншої частини в сумі 7000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_4 в якості страхового платежу, а також здійснення відповідачем, починаючи з 08 червня 2018 року, періодичних платежів на погашення кредиту та інших платежів за ним (а.с.19-25).

19 грудня 2023 року між ПАТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Оптіма Факторинг» (фактор) було укладено договір факторингу №19/12-2023, за яким клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором; права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору; фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11576112,00 грн.; права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання сторонами друкованого Реєстру боржників та договору, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п.4.1 цього договору (здійснення розрахунку) (пункти 2.1, 2.2, 4.1 та 5.1 договору факторингу) (а.с.29-35).

Судом встановлено, що передбачена п.4.1 договору факторингу сума фінансування була сплачена фактором в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №45 від 20 грудня 2023 року (а.с.39).

Як вбачається із витягу з друкованого Реєстру боржників №2 від 19 грудня 2023 року до договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, ПАТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року на суму заборгованості 68642,04 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 15501,32 грн., заборгованість за процентами - 4,81 грн., заборгованість за комісіями - 53135,91 грн. (а.с.36-38).

22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» (клієнт) та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу №22/12-2023, за яким клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором; права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору; фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11861032,61 грн.; права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання сторонами друкованого Реєстру боржників та договору, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених п.4.1 цього договору (здійснення розрахунку) (пункти 2.1, 2.2, 4.1 та 5.1 договору факторингу) (а.с.41-45).

Судом встановлено, що передбачена п.4.1 договору факторингу сума фінансування була сплачена фактором в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №376 від 26 грудня 2023 року (а.с.49).

Як вбачається із витягу з друкованого Реєстру боржників №2 від 22 грудня 2023 року до договору факторингу №22/12-2023 від 22 грудня 2023 року, ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило ТОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року на суму заборгованості 68642,04 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 15501,32 грн., заборгованість за процентами - 4,81 грн., заборгованість за комісіями - 53135,91 грн. (а.с.46-48).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором загальна сума заборгованості відповідача станом на 19 грудня 2023 року становить 68642,04 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом в сумі 15501,32 грн., за відсотками в сумі 4,81 грн. та по комісії в сумі 53135,91 грн. (а.с.26).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України не спростовані надані позивачем докази укладення нею 25 травня 2018 року кредитного договору № Z52.20503.003974207, а також отримання за ним грошових коштів у загальній сумі 37200 грн. 00 коп..

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вище зазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача первісним та (або) новим кредитором в матеріалах цивільної справи також відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Відповідно до положень ч.2 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З урахуванням викладеного, судом встановлений факт перебування сторін по справі у договірних відносинах, що підтверджується: підписанням 25 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №Z52.20503.003974207, заяви-анкети до цього договору, договору добровільного страхування життя №Z52.20503.003974207 та паспорту споживчого кредиту, в яких сторони узгодили істотні умови кредитування, зокрема, щодо розміру кредиту, процентів за користування ним, строку користування кредитом, а також наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідача, якою підтверджено перерахування відповідачу згідно умов Договору кредитних коштів, а тому у відповідача по справі, як позичальника, яка здійснювала користування наданим кредитом, виникло зобов`язання щодо виконання умов кредитного договору, в тому числі, здійснення платежів з повернення основної суми кредиту та процентів за користування ним.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ПАТ «Ідея Банк», як кредитодавець, згідно умов укладеного між сторонами кредитного договору, виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу грошових коштів. Натомість відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у вигляді щомісячних платежів не виконувала належним чином, внаслідок чого у неї станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у сумі 15501 грн. 32 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 04 грн. 81 коп..

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010, а також від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №Z52.20503.003974207, укладеного між нею та ПАТ «Ідея Банк», а також укладених в подальшому щодо права вимоги за цим Договором договорів факторингу.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги заборгованості за кредитним договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Судом враховується, що у даній справі відповідач здійснювала часткову оплату боргу (зокрема, 02.07.2018 - 0,39 грн. (сплата процентів) та 1033,11 грон. (повернення кредиту); 02.08.2018 - 0,31 грн. (сплата процентів) та 1033,19 грн. (повернення кредиту); 03.09.2018 - 0,29 грн. (сплата процентів) та 1328,40 грн. (повернення кредиту) і т.д.); кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним; дії банку щодо виконання договору не оскаржені; власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий; клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та тілом кредиту та відсотками за користування ним.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов’язань за кредитним договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості за: тілом кредиту (основним боргом) в сумі 15501 грн. 32 коп. та процентами за користування кредитом в сумі 04 грн. 81 коп., а всього в загальному розмірі 15506 грн. 13 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по оплаті платежів за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 53135,91 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Відповідно до п.5 «Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (в редакції, чинній на дату укладення договору, далі - Правила), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Така ж позиція висловлена і в постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.11 ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов’язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні за змістом висновки, викладені також і в постанові Верховного Суду від10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

З огляду на викладене, судом встановлено, що за змістом пункту 1.4 укладеного відповідачем кредитного договору №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Визначеним у пункті 6 Договору Графіком щомісячних платежів за кредитним договором передбачено здійснення відповідачем ОСОБА_1 щомісячної плати за обслуговування в сумі 1372,68 грн.. При цьому інші платежі, зокрема, за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування та за надання кредиту - відсутні.

Переліку інших послуг з обслуговування кредитної заборгованості кредитний договір №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року не містить і з доданих до позовної заяви письмових доказів також не вбачається їх наявності.

Отже, передбачена кредитним договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року плата за обслуговування кредитної заборгованості охоплює виключно плату за надання ПАТ «Ідея Банк» послуг з інформування позичальника ОСОБА_1 про стан її рахунку, зарахування платежу на погашення заборгованості та опрацювання направлених нею банку запитів, тобто безпосередньо стосується інформації, яку банк, як кредитодавець, згідно положень ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» мав надавати відповідачу, як споживачу, безоплатно не частіше одного разу на місяць.

Будь-яких доказів надання банком, в тому числі і на запит відповідача ОСОБА_1 , а також отримання нею інформації за кредитом більше одного разу на місяць, суду надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не було надано доказів на підтвердження переліку та надання відповідачу, як позичальнику, в період часу з 25 травня 2018 року по 19 грудня 2023 року більше одного разу на місяць послуг з інформування про: поточний розмір її заборгованості; розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю; сплачені за договором платежі та платежі, які належить сплатити тощо, на щомісячну плату за надання яких банк мав би право згідно з положеннями ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а також недоведеність банком погодження з відповідачем, як позичальником, переліку інших послуг з обслуговування кредитної заборгованості, положення кредитного договору №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року про стягнення плати за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування та включення ПАТ «Ідея Банк» до суми заборгованості за кредитним договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 рокусуми платежів за обслуговування кредиту, а тому позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по оплаті цієї послуги в розмірі 53135,91 грн. задоволенню не підлягає.

З приводу зазначених відповідачем ОСОБА_1 у поданих до суду заявах від 24 лютого 2026 року та від 15 квітня 2026 року тверджень про закінчення 26 травня 2024 року строку позовної давності за кредитним договором та відсутність клопотання представника позивача про його поновлення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст.253 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Датою укладення кредитного договору є 25 травня 2018 року.

Згідно з пунктом 1.2 Договору банк надає позичальнику кредит строком на 36 місяців.

Графіком щомісячних платежів за кредитним договором визначено 36 розрахункових періодів - з 02 липня 2018 року по 25 травня 2021 року.

Графіком щомісячних платежів, передбачених пунктом 6 кредитного договору, встановлена періодичність внесення відповідачем щомісячних платежів на погашення щомісячних процентів, а саме - 2-ге число кожного наступного місяця, тобто 02 липня 2018 року, 02 серпня 2018 року, 02 вересня 2018 року і т.д..

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

Отже, з урахуванням дати укладення кредитного договору - 25 травня 2018 року та граничного терміну внесення першого платежу в сумі 2406 грн. 18 коп. в рахунок щомісячних процентів до 02 липня 2018 року, перебіг позовної давності за цим платежем розпочався з 03 липня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, на дату початку перебігу строку позовної давності за першим, тобто з 03 липня 2018 року та наступними платежами за кредитним договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року, строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, тобто до 30 червня 2023 року.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, після 30 червня 2023 року строки позовної давності були продовжені на строк дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, зазначений вище п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України був виключений.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 27 серпня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не були пропущено строки позовної давності за кожним із щомісячних платежів, в тому числі і процентів за користування кредитом, перебіг яких був продовжений на строк карантину та воєнного стану в Україні, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності в частині нарахованих за кредитним договором щомісячних процентів та суми погашення основного боргу (тіла кредиту), про що фактично було зазначено відповідачем у поданих до суду письмових заявах.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» кошти по сплаті судового збору в розмірі 684 грн. 02 коп. (3028 грн. 00 коп. (100%) - 2343 грн. 98 коп. (77,410156%), при цьому 77,410156% = 53135 грн. 91 коп. (сума заборгованості, у стягненні яких судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 7000,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал», як клієнтом, та адвокатським об’єднанням «Правовий курс» в особі директора Разумного Є.М., яким передбачено визначення та фіксування додатково розміру винагороди, яку клієнт сплачує на користь об’єднання, в Акті прийому-передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступені важкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта (а.с.51-54); 2) акту №1 прийому-передачі Реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року, в якому під №9 зазначена інформацію стосовно боржника ОСОБА_1 (а.с.55); 3) акту №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 24 липня 2025 року, згідно якого об’єднанням проведено консультації з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовних заяву для направлення до суду стосовно боржника ОСОБА_1 із визначеним розміром винагороди 7000,00 грн. (а.с.56); 4) наказу (розпорядження) №02-К про прийняття на роботу від 28 червня 2024 року Адвокатським об’єднанням «Правовий курс» адвоката Ушакевич М.П. (а.с.57); 5) довіреності від 22 січня 2025 року, якою ТОВ «Профіт Капітал» уповноважило адвоката Ушакевич М.П. представляти його інтереси в місцевих загальних судах з усіма правами, які надані законодавством позивачу (а.с.62); 6) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ушакевич М.П. (а.с.63); 7) платіжної інструкції №1496 від 24 липня 2025 року про здійснення ТОВ «ФК «Профіт Капітал» АО «Правовий курс» оплати за послуги по стягненню заборгованості згідно акту №1 від 24 липня 2025 року по договору №02-24 від 01 липня 2024 року (а.с.58).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви, прохав провести розгляд справи без його участі та участі позивача (а.с.4 зворот).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача Остапенко О.С. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Враховуючи надані на підтвердження розміру понесених ТОВ «ФК «Профіт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. письмові докази, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1581 грн. 29 коп. (22,589844% від 7000,00 грн., де 22,589844% - відсоток, що відповідає розміру задоволених позовних вимог).

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z52.20503.003974207 від 25 травня 2018 року в загальній сумі 15506 грн. 13 коп. (п’ятнадцять тисяч п’ятсот шість гривень тринадцять копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 684 грн. 02 коп. (шістсот вісімдесят чотири гривні дві копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1581 грн. 29 коп. (одна тисяча п’ятсот вісімдесят одна гривня двадцять дев’ять копійок).

Повне ім’я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», адреса місцезнаходження (юридична адреса): вул.Набережно-Лугова, буд.№8, м.Київ, поштовий індекс 04071, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39992082, реквізити: IBAN № НОМЕР_5 у АТ «Універсал Банк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова