Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №367/8906/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи: 367/8906/25

Суддя в суді першої інстанції: Горбачова Ю.В.

Провадження № 33/824/2237/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської областівід 03 березня 2026 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 03 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. (а.с. 100-104).

Не погодившись з вказаною постановою, 11 березня 2026року захисник ОСОБА_1 - адвокат Полянчук В.Б. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 107-116).

В обґрунтування вимог скарги зазначав, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння 0,26 % відповідає допустимій нормі алкоголю відповідно до п. 6 ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух. Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Drager Alcotest 6810 - похибка приладу при вимірюванні масової концентрації алкоголю у вдиху вальному повітрі складає 0,042 % проміле.

Також, посилався на те, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, під час спілкування з працівниками поліції останній поводив себе спокійно, координації рухів та мови не порушена, пальці рук не тремтіли.

Звертав увагу, що працівники поліції вимикали відео реєстратори, а також не зафіксували всі обставини події, зокрема, відсутній факт руху, керування транспортним засобом ОСОБА_2 , не зафіксовано всього процесу спілкування та оформлення адміністративних матеріалів.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо факту керування транспортним засобом ОСОБА_2 .

Стверджував, що керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_2 для можливості працювати та забезпечувати себе та родину.

Вважав за можливе застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування ТЗ (а.с. 107-116).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось без вручення із відповідними відмітками працівників пошти. Поряд з цим, апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 20 квітня 2026 року був сповіщений 01 квітня 2026 року і 09 квітня 2026 року повідомленням його захисника - адвоката Полянчука В.Б. до Електронного кабінету в ЄСІТС і поштовим повідомленням із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. (а.с. 125-130)

Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 127-128).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).

У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, № 23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).

Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], №73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії, результатом тесту DRAGER (0,26 %), актом огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія до закладу охорони здоров`я, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, заявою ОСОБА_1 про визнання вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення (а.с. 1-128).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 805202 від 27.07.2025, 27.07.2025 року о 11 год. 00 хв. в Київській області, м. Ірпінь, по вул. Соборна, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 523I, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки з використанням технічного приладу «Драгер». Результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння є позитивна проба в 0,26 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3).

До протоколу додаються: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, чек тесту Драгер, відеозапис з нагрудної камери поліцейських, направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я, заява ОСОБА_1 про визнання вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, результат тесту DRAGER.

Протокол про адміністративне правопорушення також підписаний поліцейським, який його склав та своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння та результат тесту виявився позитивним - 0,26 %. При цьому, жодних заперечень чи свою незгоду щодо результату огляду ОСОБА_1 не висловлював, як і не висловлював заперечень щодо факту керування транспортним засобом. До того ж, з пояснень водія ОСОБА_1 , наданих на місці перевірки, останній підтвердив, що напередодні ввечорі вживав алкогольні напої(а.с. 11а).

Згідно з наявним в матеріалах справи результатом DRAGER показник алкоголю в крові ОСОБА_1 становив 0,26проміле (а.с. 1).

Згідно з п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Доводи апелянта, щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо керування транспортним засобом, а також не скористався своїм правом зазначити заперечення щодо факту керування в протоколі.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься заява, якою ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення (а.с. 9).

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Посилання захисника на те, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0,26 , що відповідає допустимій нормі алкоголю, як вказано в п. 6 ст. 8 Конвенції та є у межах похибки, яка, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки приладу «Drager Alcotest 6810» для масової концентрації алкоголю в крові становить +- 0,042 % проміле, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 8 пунктом 5 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається.

У пункті 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 передбачено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Отже, наведена норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші допустимі показники рівня алкоголю у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.

Відповідно до Свідоцтва про повірку газоналізатора «Drager 6810» від 25.02.2025 року вбачається що границі допустимої основної - абсолютної похибки приладу при вимірюванні масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі складає плюс/мінус 0,042‰ (а.с. 60).

Отже, якщо навіть брати до уваги урахування абсолютної похибки приладу «Drager 6810», результат огляду ОСОБА_1 складає 0,26 ‰ - 0,042 ‰= 0,218 ‰, тобто в будь-якому випадку більше ніж допустима норма.

Відтак, показник 0,26 % перевищує межу допустимої похибки приладу Drager Alcotest .

Крім того, апелянт просив застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Однак, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки чинний КУпАП не передбачає можливості застосування ст. 69 КК України для накладення стягнення за вчинення правопорушення.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення. У даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті.

Аналогія закону є застосуванням до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норм закону, які регламентують подібні відносини.

Згідно ч. 3 ст. 7 КУпАП, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що питання визначених законом стягнень за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП є не врегульованим, а тому потребує застосування судом аналогії закону.

Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Ірпінського міського суду Київської області від 03 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської областівід 03 березня 2026 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя _________________ Б.Б. Левенець