Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №363/7616/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 363/7616/25

Номер апеляційного провадження 33/824/1939/2026

Суддя суду першої інстанції І. Ю. Котлярова

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

26 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої захисником Задорожньою Вікторією Олександрівною, на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,

адреса місця проживання:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Постановою судді Вишгородського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що 12.12.2025о 15год 00 хв в с. Рови по вул. Шевченка, 25 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія відповідної категорії. Дане правопоршення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року після накладення на нього адміністративного стягнення відповідно до постанови серії ЕНА № 4456061 від 08.04.2025. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 через захисника Задорожню В.О. звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 18.02.2026 скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що як вбачається з відеозапису розмова між ОСОБА_1 та працівниками поліції мала зовсім інший характер, ніж це зазначив суд першої інстанції. Адже, після пред`явлення протоколу, працівник поліції фактично навязав ОСОБА_1 необхідність написати у поясненні формулювання, яке б підтверджувало так званий факт керування автомобілем.

Зауважив, що суд першої інстанції залишив поза увагою письмові пояснення ОСОБА_1 , які були подані до початку розгляду справи по суті, а також його безпосередні показання, надані добровільно у судовому засіданні без будь-якого зовнішнього тиску.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину що доданий до протоколу відеозапис не лише не містить ознак безперервності ведення відеозйомки, а й має явні озаки умисного вилучення окремих епізодів. Окрім того, відозапис з нагрудної камери поліцейського не підтверджує факт керування, а навпаки є свідченням про штучність та необгрунтованість складеного протоколу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Задорожня В.О., яка брала участь у розгляді справи в режимі ВКЗ, подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити її з викладених підстав.

ОСОБА_1 у судове засіданя суду апеляційної інстанції не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує, просить задовольнити.

Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Задорожньої В.О., яка брала участь у розгляді справи у режимі відеоконферензв`язку, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 12.12.2025 о 15 год 00 хв в с. Рови по вул. Шевченка, 25 повторно протягом року керував транспортним засобом ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно постанови серії ЕНА4456061від 08.04.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вимог статей 245,280,256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, частиною четвертою статті 126 КУпАПпередбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. п. 2.1.а ПДРводій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей245,252,280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №538896 від 12.12.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а) ПДР України; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких останній підтвердив, що керував автомобілем Славута д.н.з. НОМЕР_2 в селі Рови, вчився кататися, їхав додому; копіям документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 ; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4456061 від 08.04.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 3 400 грн.;довідкою інспектора сектору адміністративної практики Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Пальченка А., про те, що станом на 15.12.2025 року в Єдиному державному реєстрі МВС відсутня інформація стосовно видачі національного посвідчення ОСОБА_1 ;витягом з ІПС МВС України «Армор» відносно ОСОБА_1 ; відеозаписомз нагрудної камери працівника поліції.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчиненняОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав винним ОСОБА_2 у порушенні пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому у суду відсутні підстави для визнання протоколу недопустимим доказом.

Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували б про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності теж не встановлена.

Відповідно до ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягується до адміністративної відповідальності протягом поточного року за ст.126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Стороною захисту не спростована наявність зазначеної поліцейськими постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Так само сторона захисту не надала доказів на підтвердження факту оскарження у визначеному законом порядку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Всупереч доводам апеляційної скарги, судом детально проаналізовано зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та долучених до матеріалів справи доказів скоєння інкримінованого останньому адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення спростовуються матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Жодного заперечення щодо дій національної поліції під час складення поліцейським вказаного протоколу від ОСОБА_1 не надійшло, останній поставив свій підпис у протоколі та по суті порушеення зазначив, що згоден з ним.

Статтею 23 КУпАП передбачається, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною 2 статті 33КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність суддею при розгляді справи не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено судом з урахуванням положень ст. 33 КУпАПта в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справ відсутні належні докази, які б містили безпосередні відомості про факт правопорушення, апеляційний суд відхиляє та зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення, а не початком фіксування обставин.

Положеннями ст. 256 КУпАП встановлено, що у протоколі, зокрема, зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається.

Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Як вбачається з протоколу, фабула вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення викладена із зазначенням повторності вчинення правопорушення протягом року, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що протокол не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення є безпідставними. Вказана кваліфікуюча ознака, яка має місце в діях водія ОСОБА_1 , доводиться зібраними у справі доказами, а саме копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 при складанні на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП не заперечував факт того, що він керував транспортним засобом, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та незгоди з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП не висловив і в протоколі про це не зазначив, факту керування саме ним транспортним засобом не заперечував.

За таких обставин, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП. А отже відсутні підстави для закриття провадження у справі, як на тому наполягає сторона захисту в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріаліх справи відсутні відомості про порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху, яке могло б стати підставою для зупинки транспортного засобу відхиляються судом, оскільки будь-яких заперечень щодо викладених у протоколі обставин він при складанні протоколу не зазначив.

Відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на ньому зафіксована подія правопорушення та підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність порушення ОСОБА_1 п. 2. 1. а) ПДР.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.

Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 126 КУпАП обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.

Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20), згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно знав про заборону керувати транспортним засобом, не отримавши при цьому посвідчення водія, і наслідки за таке порушення, адже його вже було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В цілому доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови судді та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.1 а) ПДРза наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloranandFrancisv. TheUnitedKingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування постанови не вбачається.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Вишгороського районного суду Київської області від 18.02.2026 є законною та обґрунтованою.

Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Задорожньою Вікторією Олександрівною, на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року залишити без задоволення.

Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач