Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №759/15630/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер № 759/15630/25

Апеляційне провадження № 33/824/440/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 386751 від 10.07.2025 року, ОСОБА_1 09.07.2025 приблизно о 23.17 год. у м. Києві на вул. Клавдієвській, 36, повторно протягом року керував автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а ПДР.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 5 років. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні, призначеному на 26 лютого 2026 року, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:

В рамках даної справи ОСОБА_1 інкриміновано повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена права керування таким транспортним засобом.

Положення ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).

Незважаючи на встановлений законом обов`язок органу, який складає адміністративний протокол, збирати докази і належним чином доводити наявність складу адміністративного правопорушення, в даному випадку з точки зору апеляційного суду такий обов`язок належним чином виконано не було.

При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 суддя місцевого суду не врахував, що матеріали справи не містять доказів, які би указували на те, що останній 09.07.2025 року о 23.17 год в м. Києві по вул. Клавдієвській, 36, дійсно керував транспортним засобом «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 .

З наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що поліцейські, які здійснювали фіксацію зазначеної події із складанням у подальшому протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксували факт керування безпосередньо ОСОБА_1 транспортним «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 .

В ході розгляду справи в апеляційному суді працівниками поліції було додано додатковий відеозапис, який фіксує, що під час патрулювання вони помітили автомобіль, який проїхав перехрестя і поїхав далі по вулиці. Допоки працівники поліції намагалися зупинити цей автомобіль, він зник з поля зору. Водночас, з наданого відео не можливо ідентифікувати осіб, які перебували в автомобілі під час руху. В подальшому коли працівники поліції під`їхали до будинку, двоє осіб, один з яких ОСОБА_1 , які були зупинені знаходились на значній відстані, з огляду на що неможливо беззаперечно стверджувати про їх причетність до керування транспортним засобом.

За таких обставин працівниками поліції безпосередньо транспортний засіб не зупинявся, а перебував на парковці, очевидцями керування ОСОБА_1 цим автомобілем за інших обставин вони не були, більш того, з відеозапису убачається, що обидві особи в ході спілкування з працівниками поліції неодноразово заперечували факт керування ним транспортним засобом.

Матеріали справи не містять також пояснень будь-яких свідків, які би підтвердили факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обставини справи, а саме знаходження припаркованого автомобіля в дворі великого багатоквартирного будинку, де наявні численні інші автомобілі, відсутність можливості ідентифікації осіб, які керували транспортним засобом, значна відстань від автомобіля до місця зупинки осіб і заперечення ОСОБА_3 факту керування транспортним засобом, не дає можливості встановити поза розумним сумнівом факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та відповідно склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Неврахування зазначених обставин та неналежна оцінка судом першої інстанції зібраних у справі доказів призвела до прийняття необґрунтованої постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП. У зв`язку із цим, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Оскільки у ході провадження у цій справі не встановлено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба