Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №357/21289/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 357/21289/25 Головуючий в суді І інстанції Вознюк О.Л.

Провадження № 33/824/1377/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

За участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 15 січня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544497, 18.12.2025 о 17 год 35 хв в м. Біла Церква, вул. Таращанська буд. 193А, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання маневру обгону не переконався, що це буде безпечним здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Kuga з д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, постанова першої інстанції прийнята з порушенням положень Кодексу України про адміністративні правопорушення без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи.

У доводах апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що розгляд справи відбувся лише за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто лише за участі водія ОСОБА_2 .

Вважає. що версія ОСОБА_2 щодо розвитку подій під час дорожньо-транспортної пригоди була прийнята судом першої інстанції помилково як єдино правильна, незважаючи на її явну невідповідність іншим матеріалам справи.

Також зазначає, що апелянта як потерпілу, або як іншого учасника ДТП в судове засідання не було викликано.

Апелянт звертає увагу на те, що в судове засідання не було викликано свідка ДТП ОСОБА_3 , чиї пояснення спростовують версію водія ОСОБА_2 .

Таким чином, апелянт вважає, що неповне з`ясування усіх обставин під час розгляду цієї справи призвело до неправильних висновків суду першої інстанції, що покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 544497 від 18.12.2025 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП зафіксовано, що 18.12.2025 о 17 год. 35 хв. в м. Біла Церква, вул. Таращанська буд. 193А, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_3 , під час виконання маневру обгону не переконався, що це буде безпечним та здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Kuga з д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, та матеріальні збитки.

У судовому засіданні водій ОСОБА_2 повідомив, що на його думку він не порушив правила ПДР, оскільки здійснював маневр обгону і дорога була вільна. Вважав, що інший учасник ДТП, виїжджала із прилеглої території АЗС «Окко» та мала надати йому перевагу в русі. Також ОСОБА_2 стверджував, що зіткнення сталося на проїжджій частині, коли ОСОБА_1 ще не до кінця виїхала на головну дорогу з прилеглої території.

Відтак суд першої інстанції вважав, що водій ОСОБА_4 здійснюючи маневр обгону, діяв обережно та переконався у безпечності виїзду на зустрічну смугу руху, а автомобіль Ford Kuga під керуванням апелянта, ще не включився повноцінно у дорожній рух.

Апелянт звертає увагу також на термінологію суду першої інстанції, а саме: «повноцінно включитись у дорожній рух», однак, повідомляє наступне, що виїжджаючи на дорогу із території АЗС «Окко», вона переконалась у відсутності на ній транспортних засобів. Саме тому розпочала маневр виїзду і завершила його, продовжуючи рухатись прямолінійно в напрямку до центру м. Біла Церква.

Лише після цього автомобіль Ford Fusion під керуванням ОСОБА_2 , на великій швидкості різко виїхав апелянту на зустріч у її смугу руху і майже одразу відбулось зіткнення.

Як зазначає апелянт, на такий розвиток механізму дорожньо-транспортної пригоди також вказує і свідок ОСОБА_5 , якого намагався обігнати водій ОСОБА_2 . Зокрема, свідок ОСОБА_5 чітко вказав, що в той момент коли він бачив виїзд ОСОБА_1 з території АЗС, то автомобіль Ford Fusion під керуванням ОСОБА_2 ще був позаду нього і лише потім розпочав маневр обгону. Тобто перед початком обгону зустрічна для водія ОСОБА_2 смуга руху вже не була вільною і це є очевидним порушенням п. 14.2 ПДР.

Апелянт звертає увагу суду на механічні пошкодження двох транспортних засобів, на які суд першої інстанції не звернув увагу, а саме: ліві фари, ліві крила, ліві двері. Для таких пошкоджень необхідною умовою є паралельне або близьке до цього розташування повздовжніх осей транспортних засобів.

Також, згідно схеми ДТП ця відстань складає 107 м і може вказувати на недотримання водієм ОСОБА_2 швидкісного режиму в населеному пункті.

На думку апелянта, очевидним є те, що для з`ясування цієї обставини достатньо було б опитати свідка ОСОБА_5 та встановити, з якою швидкістю рухався сам свідок, однак, як зазначалось вище, в судове засідання його не було викликано.

Натомість, в основу судового рішення було покладено пояснення водія ОСОБА_2 та частково некоректна схема ДТП, на якій автомобіль ОСОБА_1 зображено так, ніби він ще не виїхав з території АЗС і навіть не доїхав до місця зіткнення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокат Капустін В.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Капустіна В.В. та ОСОБА_1 на підтримку поданої в її інтересах апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно оскаржуваної постанови провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідила обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, оцінених на предмет належності та допустимості, за результатами чого дійшла обґрунтованого висновку про недоведеність в його діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Статтею 124 КУпАП зазначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 14 ЗУ «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно із п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 14.2в ПДР Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Як вбачається із матеріалів справи, у підтвердження вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 544497 від 18.12.2025, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 18.12.2025 року, надані на місці події.

Указаним доказам суддею суду першої інстанції правильно було надано оцінку, зокрема, що вони не підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом.

Як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, 18.12.2025 о 17 год 35 хв в м. Біла Церква, вул. Таращанська буд. 193А, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_5 , під час виконання маневру обгону не переконався, що це буде безпечним здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Kuga з д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок чого отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки (протокол серії ЕПР1 №544497 від 18.12.2025).

До матеріалів справи долучено пояснення свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що близько 17 год 45 хв рухався по вул. Таращанській в бік села Шкарівка. Біля заправки Окко побачив автомобіль Ford Fusion чорного кольору, який почав обганяти його з лівого боку. Водночас він в`їхав у чорний Ford Kuga, який уже був на проїжджій частині дороги. Відбулося зіткнення автомобілів в результаті чого обидва отримали пошкодження.

З письмових пояснень ОСОБА_2 встановлено, що водій транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_5 , рухався до виїзду в напрямку села Шкарівка та виконав маневр обгону автомобіля, який рухався у попутному напрямку і продовжив рух по зустрічній смузі. В цей час інший учасник ДТП Ford Kuga виїхав із АЗС «Окко» зі сторони схилу, де є сліпа зона, внаслідок чого інше авто не переконавшись у безпеці виїзду на головну дорогу, зіткнулося з автомобілем Ford Fusion.

У своїх поясненнях інший учасник ДТП ОСОБА_1 повідомила, що виїжджала із АЗС «Окко» на автомобілі Ford Kuga, виконала правий поворот, в бік м. Біла Церква. Далі побачила, як автомобіль Ford Fusion, виконуючи обгін авто виїхав на її смугу руху, що призвело до зіткнення.

Також, судом першої інстанції надано об`єктивну оцінку схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано, що зіткнення відбулося безпосередньо поблизу виїзду з прилеглої території АЗС «Окко», тобто в зоні, де транспортний засіб Ford Kuga фактично ще не завершив маневр виїзду на проїзну частину.

Суд в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що автомобіль Ford Kuga лише почав рух щодо виїзду з прилеглої території АЗС «Окко», тому відповідно, його водій була зобов`язана, згідно з вимогами п. 10.2 ПДР (виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає), надати перевагу транспортним засобам, які вже рухалися по дорозі. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_2 не свідчать про умисне або необережне порушення п. 14.2 ПДР та про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між його діями та настанням ДТП, що виключає наявність у його вчинку складу адміністративного правопорушення. Суддя при цьому зазначив, що діє у межах повноважень, не встановлюючи провини іншого учасника ДТП, але оцінюючи поведінку кожного з водіїв в аспекті додержання правил дорожнього руху.

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції у доводах апеляційної скарги сторона апелянта посилалась на некоректну схему місця ДТП, проте жодних зауважень до схеми місця ДТП під час її складання, зокрема в частині розміщення автомобіля №1 під керуванням ОСОБА_1 на частині дороги з прилеглої території АЗС «Окко», а не повністю на дорозі по вул. Таращанській, не навела. Зі схемою місця ДТП ОСОБА_1 ознайомилась та підписала її без зауважень.

Не можуть бути також враховані доводи сторони апелянта з приводу того, що судом першої інстанції не було враховано механічні пошкодження двох транспортних засобів, оскільки такі доводи ґрунтуються на особистому твердженні та вибірковому аналізі механічних пошкоджень, а саме: ліві фари, ліві крила, ліві двері, як стверджує апелянт. В той же час, як слідує із схеми місця ДТП, автомобіль №1 під керуванням ОСОБА_1 отримав видимі (зовнішні) пошкодження: передній бампер, ліва фара, ліве крило, передні ліві двері, а автомобіль №2 під керуванням ОСОБА_2 отримав видимі (зовнішні) пошкодження: переднє ліве крило, передні ліві двері, заднє ліве крило. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що наявні механічні пошкодження безумовно свідчать про паралельне або близьке до цього розташування повздовжніх осей транспортних засобів, ґрунтуються виключно на власному суб`єктивному висновку, який не може бути врахований судом без підтвердження таких доводів експертним висновком.

У доводах апеляційної скарги також звернуто увагу на те, що не було викликано в судове засідання свідка ОСОБА_5 , який був свідком ДТП. Однак, пояснення указаного свідка вже наявні у матеріалах справи. Відповідні пояснення містять опис обставин щодо вчинення маневру водія ОСОБА_2 у виді обгону та водія ОСОБА_1 у виді виїзду з прилеглої території, що в свою чергу підтверджують одночасність таких дій.

За таких обставин, в супереч доводам апеляційної скарги, у судовому засіданні було встановлено обставини ДТП у повному обсязі та зроблені висновки, які апелянтом не спростовані.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції не вбачає.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана