Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №534/1996/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1996/24 Номер провадження 22-ц/814/727/26Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Буткенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 03.03.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. На підставі цього договору відповідачу надано кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн для особистих потреб, процентна ставка становить 24% річних (фіксована), обов`язковий мінімальний платіж – 5% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. Право вимоги за Договором перейшло до позивача від АТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу №4 від 20.12.2021. Відповідач активувала картку, використовувала кредитні кошти, але не виконувала зобов`язань щодо своєчасного погашення заборгованості, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 36 707 грн 85 коп. станом на дату подання позову.

Право вимоги за Договором перейшло до позивача від АТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу №4 від 20.12.2021. На підтвердження позивач надав копію договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників від 20.12.2021, платіжне доручення №34291 від 20.12.2021 та витяг з додатку 1-1 до договору № 4 від 20.12.2021.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 707 грн 85 коп., судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 7100 грн.

Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за Договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.03.2018 у розмірі 26 897 грн 44 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2 218 грн. 74 коп. і витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі - 5 183 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Після усунення недоліків апеляційної скарги просила рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж здійснено у 2020 році. Крім того, не погоджується з нарахуванням комісії, страхових платежів та «обслуговування карти» після 2020 року, оскільки вона припинила користуватися картою у 2020 року. Також зазначає, що позивач надав лише копії документів, а не їх оригінали, що унеможливлює підтвердження умов договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 36707 грн. 85 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. На підтвердження факту укладення Договору позивач надав копію анкети заяви та угоди (а.с.5-6). Договір укладено в письмовій формі і підписаний сторонами власноручними підписами. Відповідно до Договору, ліміт кредитної лінії – 200 000 грн, процентна ставка – 24% річних, мінімальний платіж – 5% від заборгованості, але не менше 50 грн. Підписання оферти, акцепту свідчить про ознайомлення та згоду відповідача з умовами.

АТ «Альфа-Банк» виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу доступ до кредитної лінії в межах ліміту 200 000 грн. На підтвердження цього позивач надав виписку з рахунку, яка підтверджує використання Відповідачем кредитних коштів (а.с. 18-23).

Відповідач не виконала зобов`язань щодо сплати мінімальних платежів та процентів, що призвело до заборгованості. На підтвердження Позивач надав виписку з рахунку (а.с.18-23) та розрахунок заборгованості (а.с. 24). Згідно з п. 3.3 Договору, відповідач зобов`язана була сплачувати мінімальний платіж у розмірі 5% від заборгованості, але не менше 50 грн, та проценти за ставкою 24% річних. Виписка з рахунку підтверджує, що відповідач не здійснювала платежі в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

20.12.2021 АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК» Еліт Фінанс» уклали договір факторингу №4, за умовами якого останнє отримало право вимоги, зокрема за кредитним договором № 600228838 від 27 травня 2013 року, укладеним із ОСОБА_2 .

На підтвердження позивач надав копію договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників від 20.12.2021, платіжне доручення №34291 від 20.12.2021 та витяг з додатку 1-1 до договору № 4 від 20.12.2021 (а.с.13-15).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи доводиться факт укладення кредитного договору та погодження його умов ОСОБА_2 .

При цьому, відповідачка ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при подачі апеляційної скарги умови договору та розмір заборгованості за період користування нею кредитною карткою не оскаржувалася.

Тоді як за умовами договору відповідачці відкрито кредитну лінію та видано кредитну карту стоком на 3 роки.

Разом з цим, ОСОБА_2 посилаючись на припинення користування кредитної карткою у 2020 році не надала жодних доказів на підтвердження дострокового закриття кредитного рахунку. Тоді як сам факт того, що вона припинила користуватися кредитними коштами та поповнювати картковий рахунок не свідчить про автоматичне припинення договірних правовідносин.

За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за період дії картки.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_2 про пропуск строку позовної давності колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З виписки по особовому рахунку з кредитною картою World Debit Mastercard за договором № 630870028 вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала кошти в рахунок погашення кредиту до 01 травня 2020 року.

Зазначена інформація відповідачем не спростована.

За вказаних обставин початок строку позовної давності слід обраховувати саме з 01 травня 2020 року, дня вчинення останнього погашення кредиту.

У свою чергу, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Тобто, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Оскільки в даній справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо заявлених позовних вимог не спливла, то цей строк, внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану, не є пропущеним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Чумак

Судді С.Б. Бутенко

Г.Л. Карпушин