Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №607/20906/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

18.03.2026

Справа.№607/20906/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

18 березня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

-з участю: ОСОБА_1 , адвоката Трача В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна держава нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який згодом уточнив, до Підгороднянської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна держава нотаріальна контора про визнання права власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина належне йому майно, у тому числі на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Він у встановленому законом порядку прийняв спадщину.

Постановою державного нотаріуса від 09 жовтня 2024 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, залучено як співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити.

ОСОБА_2 та представник Підгороднянської сільської ради в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку. Попередньо не повідомили про причини своєї неявки та відзив на позов не подавали.

Третя особа в судове засідання з`явилася, попередньо подала заяву про слухання справи за її відсутності.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 дійсно належав до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на жилий будинок від 30 листопада 1986 року, виданим на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №316 від 29 листопада 1986 «Про оформлення права власності на жилі будинки».

Рішенням виконавчого комітету Драганівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району №18 від 21 липня 1992 року, перейменовано АДРЕСА_3 .

З довідки за №14-05/4-151 від 17 липня 2025 року, виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що станом на 01 липня 1991 року членами колгоспного двору по АДРЕСА_2 були: ОСОБА_5 - голова сім`ї, ОСОБА_4 – чоловік, ОСОБА_1 – син та ОСОБА_2 – син.

Згідно витягів з погосподарських книг №1 на 1986 – 1990 роки та №02 на 1991 – 1995 роки від 28 листопада 2025 року, виданих Підгороднянською сільською радою встановлено, що членами двору колгоспника по АДРЕСА_2 були: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . ОСОБА_6 у 1987 року вибув в м.Тернопіль.

Згідно інформаційної довідки виданої Тернопільським районним гопрозрахунковим бюро технічної інвентаризації за № 542 від 23.08.2016 року встановлено, що станом на 11.08.2016 року по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_4 рахується за ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , по 14/ частки.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи «колгоспний двір», членом якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Відтак, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 належало по 1/4 частці житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 .

Вказаний факт також встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2017 року у справі 607/12266/16-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку спірного будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 . Вказане рішення суду набрало законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2001 року, виданим Драганівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України, актовий запис №2.

13 серпня 2003 року державним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу заведено спадкову справу за №432/2003 року після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Факт прийняття спадщини нотаріусом перевірено за пред`явленим на ім`я спадкодавця правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

Згідно довідки Драганівської сільської ради за № 744 від серпня 2018 року встановлено, що на день смерті ОСОБА_10 разом з ним у будинку по АДРЕСА_2 проживали та були зареєстровані колишня дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_2 .

Отже, встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, є сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, позивач частково оформив спадкові права.

Інших спадкоємців за законом чи заповітом судом не встановлено.

Постановою державного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Осадчук В.Ю. від 09 жовтня 2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Рішенням Підгороднянської сільської ради за № 717 від 08 липня 2022 року вирішено перейменувати АДРЕСА_5 .

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 значиться як колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_5 - голова сім`ї, ОСОБА_4 – чоловік, ОСОБА_1 – син та ОСОБА_2 – син.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, кожному члену колгоспного двору ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало по 1/4 частині житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Враховуючи те, що спадщина після смерті ОСОБА_10 відкрилась до 1 січня 2004 року та була фактично прийнята спадкоємцями, застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 524 ЦК України (ред. 1963 р.), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до вимог ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з вимогами ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В силу вимог ст. 533 ЦК спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець,

який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини

(стаття 549 цього Кодексу).

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_10 є його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, оскільки ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований разом з батьком на час його смерті, а факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлено нотаріусом по факту пред`явлення правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця.

Суд не приймає до увагу заяву ОСОБА_2 на ім`я державного нотаріуса від 18 березня 2003 року, яка є в матеріалах спадкової справи, про не бажання спадкувати після смерті батька, оскільки останній у встановлений законом строк прийняв, проживав та був зареєстрованим разом з батьком на час його смерті, а заява подана по спливу шестимісячного строку встановленого для відмови від прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_10 успадкували по 1/8 частки спірного житлового будинку.

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом визнання за позивачем право власності на 1/8 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна держава нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості проучасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідачі: Підгороднянська сільська рада, вул. Зелена, 2, с. Підгороднє, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ – 14029197.

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль; код ЄДРПОУ 05466080.

Повне рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька