Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №759/14048/23 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/14048/23

пр. № 1-кп/759/299/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2023 за №12023100080002386, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Сосниця, Чернігівської області, громадянки України, яка здобула середню освіту, одруженої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачена - ОСОБА_5 ,

захисник - ОСОБА_9 ,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 , 23.06.2023, приблизно о 18 год. 35 хв., зайшла до магазину «АТБ», який розташований за адресою: м.Київ, вул. Миколи Краснова, 19, де почала оглядати полиці з товаром.

В подальшому ОСОБА_5 , разом з наглядно знайомим, підійшли до полиць із товарами, де обрали товар, який бажали таємно викрасти, а саме: шоколад «110 г Millenium Gold чорний з цілими лісовими горіхами», вартістю 22 грн. 08 коп. (без ПДВ); шоколад «110 г Millenium Gold молочний із мигдалем к/уп», вартістю 22 грн. 08 коп. (без ПДВ); шоколад «110 г Millenium Gold молочний з цілими лісовими горіхами», вартістю 22 грн. 08 коп. (без ПДВ); філе «Своя лінія куряче к/в вак/упак», вагою 0,889 кг, вартістю 193 грн. 92 коп. (без ПДВ); рулет «Своя лінія курячий в/к вак/упак», вагою 1,204 кг, вартістю 237 грн. 78 коп. (без ПДВ), а всього майна на загальну суму 497 грн. 94 коп. (без ПДВ).

Після чого ОСОБА_5 , із вищезазначеним товаром при ній, попрямувала до лінії кас та не розрахувавшись за товар перетнула магнітні рамки магазину «АТБ», тим самим виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак не довела свій злочин до кінця, з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони разом із викраденим при ній чужим майном.

Такі дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин не визнала у повному обсязі, відмовилась від давання показань та заперечила проти закриття провадження в порядку п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

За результатами судового розгляду, під час якого було безпосередньо досліджено письмові докази, переглянуто відеозаписи та допитано свідка, суд, керуючись вимогами ст.ст. 17, 22, 23, 84, 85, 86, 91, 92, 94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для кримінального провадження. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування зазначених обставин покладається на сторону обвинувачення.

Судом установлено, що на підтвердження винуватості ОСОБА_5 сторона обвинувачення посилалась, зокрема, на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протокол огляду місця події від 23.06.2023 з доданими до нього фототаблицею та відеозаписом, а також відеозапис з камер відеоспостереження магазину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 23.06.2023 він працював охоронцем магазину «АТБ» за адресою: м. Київ, вул. Миколи Краснова, 19. Він разом із напарником спостерігав за чоловіком та жінкою, які зайшли до магазину, та бачив на відеокамерах, як зазначені особи складали товар до сумки у торговельній залі, після чого попрямували до кас. Разом із тим у судовому засіданні свідок прямо зазначив, що точно впізнати ОСОБА_5 як жінку, яка 23.06.2023 намагалась винести неоплачений товар із магазину, він не може, оскільки минув значний проміжок часу.

Суд враховує показання свідка ОСОБА_10 у частині викладення обставин події, однак критично оцінює їх у частині, що могла б підтверджувати причетність саме ОСОБА_5 до інкримінованих дій, оскільки свідок не зміг упізнати обвинувачену як особу, яка вчинила відповідні дії, а отже такі показання не містять належного та однозначного підтвердження її участі у події.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він працює начальником охорони в "АТБ-маркет". В 2023 році його покликав охоронець, який затримав обвинувачену, яка викрала шоколадки. Він викликав поліцію та був понятим під час проведення слідчої дії. Під час досудового розслідування його не допитували.

Суд не приймає як доказ показання свідка ОСОБА_11 на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України, оскільки останній не допитувався під час досудового розслідування та відомості щодо нього не відкривались прокурором стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

Як убачається з протоколу огляду місця події від 23.06.2023, оглядалось службове приміщення охорони супермаркету «АТБ», розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Краснова, 19. У протоколі зазначено, що у приміщенні перебувала жінка, яка представилась як ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка видала із своєї сумки продукти харчування, а саме дві шоколадки «Мілленіум» та два філе курячих (а.п.89-92).

Разом із тим із дослідженого судом відеозапису, що є додатком до зазначеного протоколу огляду, вбачається, що у приміщенні охорони перебувала жінка, яка представилась як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , назвала адресу свого проживання та пояснила, що нічого не викрадала, після чого відмовилась від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України. На відеозаписі також зафіксовано товар, розкладений на столі, а саме: дві шоколадки «Мілленіум» та два м`ясні вироби (а.п.98).

Таким чином, зміст протоколу огляду місця події не узгоджується зі змістом його додатків, оскільки у протоколі зазначено анкетні дані іншої особи - ОСОБА_12 , тоді як із відеозапису вбачається, що у приміщенні перебувала особа, яка назвала себе ОСОБА_5 . Вказана суперечність стосується безпосередньо особи учасника події, тобто обставини, яка має істотне значення для встановлення причетності обвинуваченої до інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, перелік та кількість товару, зазначені у протоколі огляду місця події та його додатках, не відповідають переліку майна, наведеному в обвинувальному акті. Так, за обвинувальним актом ОСОБА_5 інкримінується замах на викрадення трьох шоколадок «Millenium» та двох м`ясних виробів, тоді як у протоколі огляду місця події та на відеозаписі зафіксовано іншу кількість товару. Такі розбіжності не дозволяють беззаперечно встановити тотожність товару, вилученого під час події, тому майну, викрадення якого інкримінується обвинуваченій.

За таких обставин суд доходить висновку, що протокол огляду місця події від 23.06.2023 у наявному вигляді не може бути визнаний належним та переконливим доказом причетності саме ОСОБА_5 до інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо відеозапису з камер відеоспостереження магазину, то з нього вбачається, що жінка разом із чоловіком зайшла до магазину, обирала товар, після чого частину товару було перекладено до сумки, а надалі жінка пройшла повз касову зону та після зупинення охороною повернулась до каси, де почала викладати товар на касову стрічку. Разом із тим сам по собі цей відеозапис не дає можливості беззаперечно встановити, що особою жіночої статі, зафіксованою на ньому, є саме ОСОБА_5 (а.п.103-111).

Органом досудового розслідування не було забезпечено належної ідентифікації особи, зафіксованої на відеозаписі. Зокрема, не проводилась портретна експертиза, не здійснювалось пред`явлення особи для впізнання у встановленому законом порядку, а показання свідка ОСОБА_10 не підтверджують такої ідентифікації, оскільки свідок не впізнав обвинувачену у судовому засіданні. Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б достовірно підтверджували, що особа, зафіксована на відеозаписі, є саме ОСОБА_5 , стороною обвинувачення суду не надано.

При цьому суд враховує, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях. Саме по собі припущення про схожість особи, зафіксованої на відеозаписі, з обвинуваченою за відсутності належних процесуальних дій з ідентифікації такої особи не відповідає стандарту доказування поза розумним сумнівом.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони не утворюють єдиної, послідовної та безсумнівної системи доказів, яка б підтверджувала, що саме ОСОБА_5 23.06.2023 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення.

Суд також враховує, що оцінка доказів у кримінальному провадженні здійснюється не кожного окремо, а в їх сукупності та взаємозв`язку. Навіть за умови припущення достовірності окремих доказів сторони обвинувачення, зокрема відеозапису з камер спостереження магазину та показань свідка щодо обставин події, такі докази самі по собі не усувають наявних істотних сумнівів щодо ідентифікації особи, яка вчинила відповідні дії. Наявні у матеріалах кримінального провадження докази не дають можливості беззаперечно встановити, що зафіксована на відеозаписі особа жіночої статі є саме ОСОБА_5 , а суперечності між протоколом огляду місця події, його додатками та формулюванням обвинувачення не були усунуті стороною обвинувачення під час судового розгляду. За таких обставин сукупність наданих доказів не досягає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», що виключає можливість ухвалення обвинувального вироку.

Крім того, 23.06.2023 в магазині не проводилась інвентаризація та суду не надана довідка щодо вартості викраденого товару.

Протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення не є доказом в розумінні ст. 99 КПК України.

Інших доказів, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України стороною обвинувачення суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення винуватості особи поза розумним сумнівом. Якщо така винуватість не доведена, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, вчинене саме ОСОБА_5 . Усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченої відповідно до вимог ст. 17 КПК України тлумачаться на її користь.

За таких обставин ОСОБА_5 підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.

Питання про речові доказі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Речові докази:

- CD-R диски із записами, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1