Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №758/12311/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12311/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Вигівської В. В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №797230039 від 16.08.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали Договір кредитної лінії №797230039. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 13 000,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 797230039 від 16.08.2021 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 797230039 від 16.08.2021 року.

04.06.2025 року між ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 797230039 від 16.08.2021року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ТОВ «Юніт Капітал» вказує, що станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Представник позивача посилається на те, що станом на 25.06.2025 року за договором №797230039 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 54 171,00 грн., яка складається з: 13 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 41 171,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 54 171,00 грн. за кредитним договором №797230039 від 16.08.2021 року, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 року дана цивільна справа розподілена головуючому судді.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.11.2025 року від відповідача надійшов Відзив, в якому вона не визнає позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» в повному обсязі, зважаючи на наступне. Посилається на відсутність доказів того, що до договорів факторингу та додаткових угод до них було включено право вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до неї за даним кредитним договором. Вважає, що між сторонами відсутні цивільно-правові відносини та вимоги, що виникають із кредитних договорів. Зазначає, що не отримувала жодних повідомлень від позивача про відступлення права вимоги від кредитора позивачу. Про наявні вимоги позивача до неї дізналась лише з позовної заяви. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитора ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі.

Стверджує, що договір факторингу №28/1118-01 було укладено 28.11.2018 року, тобто за два з половиною роки до укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Позивачем зазначено, що відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 155, який складено 12.10.2021 року, що на думку відповідача унеможливлює той факт, що станом на момент укладення договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК « Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором.

Посилаючись на те, що позивачем не надано доказів обгрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та не вказано розміру облікової ставки, відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.12.2025 року представник позивача подав Відповідь на відзив, в якому на спростування доводів відповідачки щодо закінчення строку чинності дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року зазначив, що строк дії цього договору закінчився 28.11.2019 року, однак, в подальшому продовжувався додатковими угодами до 31 грудня 2024 року. Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулась в момент укладення договору факторингу. Так, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018 року до якого включено кредитний договір №797230039 від 16.08.2021 укладено 12.10.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Вказує, що реєстр прав вимоги підписаний сторонами містить всі необхідні дані та є достатнім доказом передачі прав вимоги.

Крім того, вказує, що виконання договорів факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року та №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу їх дії. Створення реєстрів прав вимог до договорів факторингу відбувалось за формою, що визначена у відповідних додатках. Так, реєстри можуть бути укладені в будь - який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з реєстрів.

Ухвалою від 06 листопада 2025 року витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію про відкриття кредитної карти на ім`я ОСОБА_2 зарахування кредитних коштів на дану картку у сумі 13 000,00 грн. та інформацію щодо фінансового номеру телефону за картковим рахунком.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. В прохальній частині позову не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася.

Її представник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не довів, що до нього перейшло право вимоги за договором позики від первісного кредитора. Звертав увагу суду на те, що матеріали справи не місять актів, реєстрів боржників та не доводиться факт переуступки права вимоги саме по договору, укладеному з ОСОБА_2 вважав, що суд не має підстав для стягнення заборгованості на користь позивача, адже позивач і первісний кредитор не ставив відповідачку до відома про набуття права вимоги до неї за договором факторингу. Щодо нарахування процентів представник відповідача розрахунки, надані позивачем не спростовував, однак висловив позицію, що такі відсотки є завеликими порівняно з тілом кредиту, що суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування». Також висловив заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу, які просить стягнути позивач, зазначаючи про шаблонність справи.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали договір про надання фінансових послуг № 797230039.

На виконання умов зазначеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору від 16.08.2021 № 797230039 відповідачу надано кредит на умовах строковості у розмірі 13 000,00 грн., строком до 11.09.2021 року, зі сплатою відсотків за користування таким кредитом на умовах, визначених цим договором (процентна ставка 1,79% в день).

Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV39Z6D (одноразовим паролем).

Відповідно до п. 1.1. договору Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 13 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.9. цього Договору.

Відповідно до п. 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 26 (двадцять шість) днів від дати отримння кредиту позичальником , а саме до 11.09.2021 р. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору , строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п. 1.8. договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних у цьому пункті, не обмежена. На умовах цього договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z=30 - ( X - Y), де Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата ( день місяця) закінчення дисконтного періоду , з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації ( день місяця) продовження дисконтного періоду ( зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > Х, то кількість днів , на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Відповідно до п.1.9 на період строку, визначеного п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,79 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредиту (п.1.9.1); за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 658,15 процентів річних, що становить 1,80 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором , може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. (п.1.9.2).

Кредитні кошти надано шляхом зарахування на банківську карту № НОМЕР_2 у сумі 13 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6989cd29-6392-4b69-aefa-58db61916744 від 16.08.2021, яке міститься в матеріалах справи.

Факт зарахування коштів підтверджується також листом АТ КБ «Приватбанк» від 28.11.2025 року, надісланим на виконання вимог ухвали від 06.11.2025 року. Відповідно до інформації, на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 16.08.2021 року здійснено переказ у розмірі 13 000, 00 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору від 16.08.2021 шляхом заповнення заявки на отримання грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отже, суд дійшов висновку, що при укладенні вищезгаданого кредитного договору було дотримано умови, порядок та обставини укладення цього договору, а також погоджено усі його істотні обставини. Такий договір є чинним, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за договором ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача суд зазначає наступне.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 797230039 від 16.08.2021 року.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Отже, закріплення у договорі факторингу права передавати право вимоги, яке виникне в майбутньому, спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що до ТОВ «Таліон Плюс» не перейшло право вимоги за кредитним договором.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу укладено Договір факторингу № 05/0820- 01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до позичальників.

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Відтак, за Договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 797230039 від 16.08.2021 року.

04.06.2025 року між ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 797230039 від 16.08.2021 року.

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідачка не здійснювала платежі на погашення заборгованості.

Загальна сума заборгованості за розрахунками позивача становить - 54 171 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 13 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 41 171, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

У Відзиві на позовну заяву відповідачка не спростовувала правильність нарахування відсотків. Втім, вирішуючи питання про те, чи мав право позивач нараховувати платежі у період понад 26 днів, суд керується таким.

У п.1.8 кредитного договору сторони передбачили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z=30 - ( X - Y), де Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата ( день місяця) закінчення дисконтного періоду , з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації ( день місяця) продовження дисконтного періоду ( зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > Х, то кількість днів , на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Отже, для продовження строку надання кредитної лінії відповідачка мала б оплатити фактично нараховані проценти та в особистому кабінеті чи в терміналі самообслуговування активувати функцію продовження дисконтного періоду.

В свою чергу провісний кредитор 15.09.2021 нарахував додаткові відсотки у сумі 2191,80 грн. та задекларував, що договір продовжено. З 16.09.2021 розпочав нараховувати підвищені відсотки у розмірі 387,40 грн. за кожен день продовження користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що нарахування процентів після 11.09.2021 кредитор здійснював безпідставно, адже як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачка не здійснювала платежі за кредитом, не погашала заборгованість по сплаті відсотків, які нараховував первісний кредитор, тобто не вчиняла передбачені договором дії аби продовжити термін її кредитування понад 26 днів після 11.09.2021.

Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 13 000 грн. та зі сплати процентів у розмірі 6050,20 грн, які нараховано за період з 16.08.2021 по 11.09.2021 р., що разом становить 19050,20 грн.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за період після 11.09.2021 не ґрунтуються на вимогах договору та закону.

Щодо стягнення судових витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025року, додаткову угоду №25770533472; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року.

Представник відповідача у судову засіданні заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн., посилаючись на те, що справа є типовою, позов має шаблонний характер, не є складним та не вимагав значних витрат часу. У зв`язку з чим просив суд зменшити розмір, або відмовити у стягненні.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №22992 від 06.08.2025 року. Суд задовольнив позов на 35,17 % (стягнуто 19050,20 грн, тоді як позивач просив 54171,00 грн), тому на користь позивача підлягає компенсації за рахунок відповідачки 852 грн. судового збору.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором №797230039 від 16.08.2021 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у розмірі 19050,20 грн, судовий збір у розмірі 852 грн. та 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути 21902,20 грн. (двадцять одну тисячу дев`ятсот дві гривні 20 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, Код ЄДРПОУ: 43541163)

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Т.В.Войтенко