Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №754/17547/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3291/26

Справа №754/17547/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Лебеденка Максима Борисовича, через систему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті (1/4) з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання до суду даного позову і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 525,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що з моменту розірвання шлюбу позивачка із відповідачем разом не проживають. Відповідач проживає окремо, а позивачка із дитиною окремо за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина потребує щомісячного утримання, зокрема на харчування, одяг, лікування, відвідування дитячого садочку, відвідування розважальних заходів тощо, що є базовими потребами дитини для її розвитку психологічного, інтелектуального, фізичного тощо.

Дитина повністю знаходиться на догляді, вихованні і утриманні позивачки, разом самостійно проживають за вказаною вище адресою.

Позивачка жодним чином не чинить перешкод у спілкуванні відповідача із їх спільною дитиною.

Окрім того, як пояснює позивачка, відповідач час від часу допомагає матеріально в утриманні дитини.

Однак, як стверджує позивачка, після розлучення у неї із відповідачем склались надто складні відносини, спілкування постійно переходить у непорозуміння і сварки, сторони постійно не можуть дійти спільної згоди тощо.

Позивачка пояснює, що її пов`язує із відповідачем виключно їх спільна дитина, у зв`язку із чим вимушена із відповідачем підтримувати спілкування аби останній допомагав матеріально утримувати дитину. Однак з плином часу це переросло у такий формат, що позивачка вимушена постійно виходити на зв`язок із відповідачем, переконувати, пояснювати потреби дитини, звітувати щодо витрат, випрошувати і вичікувати матеріальної допомоги на дитину.

Такий формат відносин і спілкування ставить позивачку у повну залежність від відповідача, яким останній, імовірно користується.

Однак унаслідок такого формату відносин і спілкування позивачка відчуває себе приниженою, вимушеною постійно комунікувати із відповідачем, вимушеною випрошувати і пояснювати потреби на утримання дитини, підлаштовуватись під умови і бажання відповідача.

У зв`язку із наведеним, позивачка бажає уникнути в подальшому продовження такого формату відносин і спілкування щодо утримання дитини, який існував між сторонами до подання даного позову до суду.

У зв`язку із чим позивачка просить суд встановити у своєму судовому рішенні зобов`язання відповідача щомісяця систематично стабільно сплачувати грошові кошти (аліменти) на утримання їх спільної дитини.

Відзив на позовну заяву

У відзиві на позовну заяву представниця відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві йдеться про те, що після розірвання шлюбу в серпні 2024 року, ОСОБА_2 добровільно, за власної ініціативи, утримує малолітню доньку по 7000,00 грн щомісячно, що підтверджується копіями квитанцій АТ «Універсал Банк» за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року.

Крім того, відповідач несе витрати на розваги, харчування, одяг, іграшки та інше (що також є аліментами на дитини), та підтверджується копіями квитанцій АТ «Універсал Банк» за період з травня 2025 року по листопад 2025 року включно, копіями відомостей про рух коштів по картці відповідача на картку позивачки за період з серпня 2024 року по листопад 2025 року включно. У вказаних квитанціях в графі «коментар відправника» вказані товари, речі, послуги на оплату яких відповідач переказував кошти на карту позивачці: продукти, підгузки, ліки, книги, одяг тощо для дочки, бензин та ремонт автомобіля, яким користується позивачка. Тобто, відповідач брав та бере активну матеріальну участь у забезпеченні дочки всім необхідним.

У серпні 2024 року відповідач повністю оплатив відпочинок дочки та позивачки у Іспанії та Данії, про що свідчать копії електронних квитків та документів подорожуючих на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

У серпні-вересні 2025 року відповідач оплатив відпочинок доньки ОСОБА_3 у Іспанії, а саме проживання, оренду автомобіля, квитки на літак та все дозвілля дитини. Також на день народження дитини 2025 року оплатив поїздку дитині до Діснейленду у Франції.

Крім того, відповідач також утримував і позивачку, яка не працює, що підтверджується копіями квитанцій АТ «Універсал Банк» за період з серпня 2024 року по серпень 2025 року. Щомісячно відповідач переказував позиваці 17000,00 гривень на її забезпечення.

Після розірвання шлюбу, відповідач добровільно після 15.12.2024 з`їхав з квартири, де вони проживали разом з ОСОБА_1 та малолітньою дочкою за адресою: АДРЕСА_1 . Хоча вказана квартира, у якій залишились проживати позивачка з дочкою, є власністю матері відповідача - ОСОБА_8 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.08.2022, сформованого приватним нотаріусом КМНО Пилипенко О.Ю.

Відповідач з грудня 2024 року орендує квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору найму (оренди) нерухомого майна від 15.12.2024.

ОСОБА_2 намагався домовитись з позивачкою про сплату аліментів на утримання малолітньої дочки, оскільки не має жодного наміру уникати цього, хоче брати активну участь в житті дочки, її вихованні, розвитку. Відповідач пропонував сплачувати позивачці аліменти на утримання дочки у розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для дитини відповідно віку, що становить - 25 630,00 грн станом на 2025 рік, просив надати банківські реквізити, для перерахунку коштів, що підтверджується перепискою сторін в додатку Телеграм та копією електронного листа, однак ОСОБА_1 ніяк не відреагувала на пропозицію відповідача.

Крім того, відповідач пропонував позивачці влаштувати дочку до дошкільного навчального закладу, з якого прийшло офіційне запрошення з сайту osvita.kyivcity.gov.ua, але позивачка категорично відмовила, посилаючись на те, що хоче влаштувати дочку тільки в конкретний, обраний нею платний садок, шо підтверджується копією переписки сторін у додатку Телеграм.

Всі вказані докази свідчать про те, що відповідач утримує дочку навіть у більшому, розмірі, чим від нього залежить, адже такий же самий обов`язок утримувати дитину є і у матері - позивачки у справі, яка ніде не працюючи, проживаючи у власності батьків відповідача, на думку відповідача, бажає забезпечити собі гарні матеріальні умови за рахунок відповідача у справі. Адже якби вона, як матір дитини надала на її утримання суму коштів на рівні з відповідачем, то цього було б достатньо для утримання трирічної дитини.

Таким чином, батько дитини зі свого боку належним чином добровільно несе витрати на дитину, що забезпечує їй належні умови проживання та розвитку, бере активну участь у її житті, вихованні та не планує і не має наміру цього уникати, оскільки дуже любить свою дочку.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивачка не надала належних та допустимих доказів, що відповідач ухиляється від утримання дитини чи не надає матеріальної щомісячно допомоги добровільно на її потреби, а отже, на думку представниці відповідача, у задоволенні позову слід відмовити, як необґрунтованому та поданому без належних та допустимих доказів.

Щодо витрат на правничу допомогу, то представниця відповідача зазначає, що договір про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та АО «ІН ТРАСТ», у розділі «Гонорар», не має чітко визначеної загальної суми гонорару або вартості конкретних послуг, які будуть надаватись ОСОБА_1 .

Сторона відповідача вважає, що визначена вартість витрат на правничу допомогу в сумі 12 525,00 гривень є неспівмірною та завищеною, враховуючи те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ, не потребує великої затрати часу для кваліфікованого адвоката.

Крім того, не надано доказів, що це сума саме за «супровід ОСОБА_1 » у суді першої інстанції, а не за послуги на стадії виконання судового рішення, вартість вказаних послуг не розмежована.

Тому, на думку відповідача, витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу є недоведеними належними та допустимими доказами, а тому він просить відмовити у їх стягненні на користь позивачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28.04.2022 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрував Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 414.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі № 185/6643/24 шлюб між позивачкою і відповідачем розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та малолітня дочка залишилися проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить матері відповідача - ОСОБА_8 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.08.2022.

Відповідач з грудня 2024 року орендує квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору найму (оренди) нерухомого майна від 15.12.2024.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 добровільно сплачує аліменти на утримання малолітньої дочки по 7000,00 грн щомісячно, що підтверджується копіями квитанцій АТ «Універсал Банк» за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року.

Окрім того, відповідач добровільно перераховує позивачці кошти для дитини: на взуття (3354,00 грн, 3148,00 грн, 2000,00 грн), продукти (2097,39 грн, 7500,00 грн, 7500,00 грн, 7500,00 грн, 345,88 грн, 3844,22 грн, 300,00 грн, 739,43 грн, 3000,00 грн, 3016,15 грн, 1717,20 грн, 708,00 грн, 1152,16 грн, 365,00 грн, 3145,88 грн, 3624,74 грн, 255,00 грн, 2484,93 грн, 354,00 грн, 643,00 грн, 340,00 грн), одяг (5000,00 грн, 1280,00 грн, 3999,00 грн, 8585,00 грн, 178,00 грн, 125,00 грн), побутову хімію (1500,00 грн, 400,00 грн), підгузки (574,00 грн), чохол для окулярів (417,00 грн), замовлення для дитини (3190,00 грн), ліки (1500,00 грн, 1096,00 грн, 400,00 грн, 614,00 грн), книги (601,70 грн), оплачує прийом у лікаря (1090,00 грн, 1700,00 грн, 1700,00 грн, 1600,00 грн, 3750,00 грн), танці (550,00 грн), що підтверджується копіями квитанцій АТ «Універсал Банк» за період з травня 2025 року по листопад 2025 року, копіями відомостей про рух коштів по картці відповідача на картку позивачки за період з серпня 2024 року по листопад 2025 року.

Також відповідач перераховував позивачці кошти на бензин (1500,00 грн, 2000,00 грн, 1000,00 грн, 600,00 грн, 600,00 грн, 999,55 грн), на ремонт авто (12000,00 грн), та на її утримання (17 000,00 грн, 17 000,00 грн, 17 000,00 грн, 13000,00 грн, 17000,00 грн, 17000,00 грн, 16000,00 грн, 16000,00 грн, 16000,00 грн, 15000,00 грн, 15000,00 грн, 3398,00 грн, 1000,00 грн, 1000,00 грн, 6207,00 грн, 4500,00 грн, 1000,00 грн, 200,00 грн, 800,00 грн, 10880,00 грн), що підтверджується копіями квитанцій АТ «Універсал Банк» за період з серпня 2024 року по серпень 2025 року.

Крім того, відповідач оплачував відпочинок позивачки з дитиною за кордоном.

У матеріалах справи міститься переписка між сторонами у застосунку Telegram, з якої вбачається, що між сторонами постійно відбувається коригування домовленостей щодо витрат на дитину. Також відповідач пропонував позивачці визначити розмір аліментів у розмірі - 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що станом на 2025 рік становить 25630,00 грн.

Норми права та мотиви суду

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховною Радою України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального. Морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Такий же обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття встановлений і в статті 180 СК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 183 ЦПК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 489/100/18 наголошує, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Враховуючи те що відповідач є працездатним, фізично здоровим, має стабільний високий дохід, у переписці із позивачкою висловлював бажання сплачувати аліменти у розмірі 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, тому суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, у зв`язку з чим слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті (1/4) з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Доводи відповідача про те, що він добровільно сплачує аліменти на утримання дитини, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки із наявної у матеріалах справи переписки між сторонами та позицій сторін, викладених у заявах по суті, вбачається, що між сторонами наявний спір щодо розміру аліментів.

Питання щодо контролю за цільовим використанням аліментів відповідно до ст. 186 СК України не стосується предмету позову у цій справі.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

На підтвердження надання правничої допомоги представник позивача надав договір про надання правничих (правових) послуг від 15 жовтня 2025 року, укладений між позивачкою та адвокатським об`єднанням «ІН ТРАСТ», ордер від 17.10.2025, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 02.11.2020, рахунок про надані правові послуги та ті, що будуть надані у майбутньому № 1 від 15.10.2025, акт приймання-передачі наданих або тих, що будуть надані у майбутньому правових послуг (консультування клієнта, вивчення судової практики, узгодження із клієнтом позиції, збирання доказів, вивчення аналіз наданих клієнтом доказів, повторне консультування клієнта, узгодження позиції, підготовка проєкту позовної заяви, подання позовної заяви до суду, можлива участь у судовому засіданні) на суму 12 525,00 грн.

У цій справі суд, з огляду наявність заперечень сторони відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, зважаючи, що розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без проведення судового засідання і без повідомлення сторін, доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12525,00 грн за складання позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 10000,00 грн за складання позовної заяви у малозначному спорі, ціна позову у якому становить: 25630,00 грн * 6 міс. = 153 780,00 грн.

За приписами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір, від сплати якого позивачка звільнена відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 12, 76-81, 263, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті (1/4) з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 968,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У відшкодуванні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2026.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак