Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №754/911/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4425/26

Справа №754/911/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, за якою просить стягнути з Відповідача на її користь додаткові витрати на дитину одноразово в сумі 24 741 грн. 00 коп.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб між ними розірвано. Судовим наказом від 01.10.2019 було призначено стягнення з Відповідача аліментів на утримання їхньої дитини у розмірі частини від щомісячного заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 24 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім коштів на утримання дитини Позивач також несе додаткові витрати на утримання дитини, що викликані особливими обставинами, а саме необхідністю розвитку здібностей дитини. Факт понесення Позивачкою додаткових витрат підтверджується платіжними документами на суму 49 482 грн., а тому виходячи із принципу рівності обов`язку батька та матері щодо утримання дитини, вважає, що Відповідач повинен компенсувати половину зазначених витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 року справу передано для розгляду головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

08.04.2026 року від відповідача по справі через «Електронний суд» надійшов відзив на позов в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, у разі задоволення позовних вимог просив надати розстрочку виконання рішення суду.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 СК України - Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували з 12 листопада 2014 року у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 29 листопада 2018 року було розірвано.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.05.2015 р.

01 жовтня 2019 року Деснянським районним судом м.Києва було постановлено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі від щомісячного заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Посилаючись на те, що розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 , є недостатніми для покриття половини витрат, які потребує дитина на розвиток, Позивач звернулася до суду з даним цивільним позовом, у якому, враховуючи збільшені позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину у загальному розмірі 24 741 грн.,(що включають витрати на вивчення англійської мови рівня Beginner-Elementary; тренувань, та витрат на одяг).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

В поданому до суду позові Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з Відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов`язані з:

- необхідністю розвитку дитини;

- витратами на одяг та взуття.

- витрати на спортивно-оздоровчий табір;

- витрати на тренування та фізичного розвитку.

Так, Позивачкою ОСОБА_1 до позову в підтвердження понесених додаткових витрат на дитину долучено : засвідчену копію Договору про надання послуг з навчання від 03.09.2025 року укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як представник неповнолітньої ОСОБА_3 ; засвідчені копії квитанцій, а саме: №-2760236691 від 08.11.2025 року на суму 1950,00 грн. (призначення платежу: англійської мови ОСОБА_5 розмовний клуб); №2760236557 від 07.11.2025 року на суму 1950,00 грн. (призначення платежу: англійської мови ОСОБА_5 листопад); №-2680721343 від 07.10.2025 року на суму 1950,00 грн. (призначення платежу: англійської мови ОСОБА_5 жовтень); №9110371615 від 06.09.2025 року на суму 1950,00 грн. (отримувач ФОП ОСОБА_4 ).

Зі змісту наданих документів вбачається факт оплати Позивачкою ОСОБА_1 відповідних витрат.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що стороною Позивача надано до суду платіжні документи наступного змісту: №2751069377 від 02.11.2025 року на суму 1700,00 грн. (призначення платежу: тренування листопад ОСОБА_5 ); №2677483343 від 04.10.2025 року на суму 1700,00 грн. (призначення платежу: тренування вересень ОСОБА_5 ); №8049541579 від 27.06.2025 року на суму 17 100,00 грн. (отримувач коштів Тріумф Дзюдо); №2442054196 від 02.06.2025 року на суму 1600,00 грн. (отримувач коштів: Тріумф Дзюдо; призначення платежу: оплата тренувань червень 06.2025 ОСОБА_3 ); №7407842321 від 14.05.2025 року на суму 800,00 грн. (отримувач коштів: Тріумф Дзюдо); №7232968037 від 02.05.2025 року на суму 1550,00 грн. (отримувач коштів: ОСОБА_6 ); №7205089922 від 01.05.2025 року на суму 1300,00 грн. (отримувач коштів: Тріум Дзюдо); №9110365359 від 06.09.2025 року на суму 1500,00 грн. (отримувач коштів: Тріум Дзюдо). А також додано платіжні документи на загальну суму 14 432,00 грн. витрат на одяг та взуття не чіткого змісту.

У даному випадку, суд приходить до висновку, що вищевказані додаткові витрати не є викликані відповідними особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, або пов`язані зі станом здоров`я дитини та були призначені відповідним фахівцем, чи зумовлені іншими особливими обставинами, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину. Відповідне узгоджується з позицією Верховного Суду, Постанова від 04.12.2019 у справі №755/9380/18.

Вищевказані витрати повинні покриватися за рахунок аліментних платежів.

Обов`язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у додаткових витратах на дитину (окрім сплати аліментів на утримання дитини), є таким, що випливає з наявністю саме особливих обставин хвороби дитини (не сезонних хвороб, як, наприклад, респіраторних захворювань тощо), наявність у неї підтверджених особливих здібностей, які потрібно розвивати або інших особливих обставин, які не охоплюються сплатою аліментів.

Таким чином на Відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті половини зазначених вище витрат, оскільки Позивачем не доведено, що вони є додатковими витратами на дитину.

Витрати на послуги з вивчення англійської мови, заявлені до стягнення Позивачем, Суд відносить до додаткових витрат на дитину, оскільки вони пов`язані з розвитком дитини.

Надані стороною Позивача докази в цій частині не спростовані стороною Відповідача.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Суд зауважує, що несення додаткових витрат на дітей є обов`язком обох батьків, та повинні ділитися між ними порівну.

А тому суд приходить до висновку, що половину витрат на навчання з англійської мови неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікування у стоматолога в сумі 3 900,00 грн., слід стягнути з Відповідача на користь Позивача.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, оскільки Позивачем не доведено, що заявлені до стягнення з Відповідача витрати на одяг, взуття, тренування без ідентифікації, а також інші платежі є додатковими витратами на дитину, що підлягають стягненню в порядку ст. 185 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин 1-3 статті 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 6-9 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1,2 статті 141 ЦПК України).

Отже, враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог, пропорційним розміром судових витрат, які підлягають стягненню з Відповідача на користь держави є 209,84 грн. судового збору (3 900*1 311,20/24 741)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 3 900,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 209,84 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2026 року.

Суддя : О.М. Панченко