Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №557/228/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/70/2026

Справа № 557/228/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181080000229 від 10.12.2025, щодо обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Русивель Гощанського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, водій-електрик польової лазні взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 10 грудня 2025 року приблизно о 02 годині 00 хв. перебуваючи поблизу свого домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом із працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП №5 Рівненського РУП ГУНІ в Рівненській області старшим сержантом ОСОБА_5 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , які прибули на виклик за вказаною адресою у зв?язку із повідомленням про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_7 , та відповідно до ст. ст. 12 та 23 Закону України «Про Національну поліцію» у зв?язку із наявністю підстав для оформлення матеріалів адміністративного провадження, у салоні службового автомобіля марки «Renault Duster», д.н.з НОМЕР_2 , під час складання відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вказані працівники поліції є службовими особами, які здійснюють функції представників влади, надав старшому сержанту поліції ОСОБА_5 та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 , шляхом поміщення у салоні вказаного службового автомобіля, в якості неправомірної вигоди грошові кошти у розмірі 3100 гривень, за не вчинення останніми дій щодо складання відносно нього, ОСОБА_3 , протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, тобто надання неправомірної вигоди за невчинения службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

3. Докази на підтвердження встанолених судом обставин.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

4.Позиції сторін кримінального провадження.

4.1.Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 11 листопада 2025 року слідчим СВ відділення поліції № 5 Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та затверджений прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 .

За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні крмінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України, зазначила, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, обставини, що обтяжують покарання – відсутні. Прокурор просив призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 КК України у виді обмеження волі на строк три роки.

4.2. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень за пред`явленим обвинуваченням визнав, надав показання, не оспорював правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи. Просив не призначати покарання, пов`язаного з реальним обмеженням волі.

5.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

5.1.Показання обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним злочину, які викладені в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінальних правопорушень, - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення.

Зокрема, показав, що в той день у грудні 2025 року, в темну пору доби, до нього додому приїхали працівники поліції за викликом його дружини, яку він ображав. Щоб працівники поліції не склали на нього протокол про домашнє насильство, він поклав їм на панель приладів службового автомобіля всі гроші, які в нього були з собою, а саме — 3100 грн. Навіщо він це зробив — не розуміє сам. У скоєному щиро розкаявся.

6.Висновки суду.

Сторони кримінального провадження під час судового розгляду не заявляли клопотання про визнання наданих прокурором доказів недопустимими, відповідно до положень частини третьої статті 89 КПК України.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.

Суд дійшов висновку, що прокурор надав допустимі, належні, достовірні та достатні докази для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 369 КК України, а саме наданні неправомірної вигоди за невчинения службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

7.Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

8.Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Обвинувачений ОСОБА_3 не судимий, вперше вчинив нетяжкий злочин, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем проживання і місцем служби характеризується нейтрально, є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією. Суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк в межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.

Разом з тим, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України. У даному випадку суд вважає, що вчинення нетяжкого злочину вперше, без будь-яких реальних тяжких наслідків, надає підстави для застосування мінімального іспитового строку.

Призначаючи покарання з випробуванням, суд покладає на обвинуваченого обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Таким чином, призначення покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті та зі звільненням від відбування вироку забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим, достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань суд не знаходить.

9.Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо вирішення цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення не застосовувались, цивільний позов не заявлений.

10. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень частини 9 статті 100 КПК України, зокрема, грошові кошти підлягають конфіскації, як такі, що використані як засоби вчинення кримінального правопорушення.

11. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.

Запобіжний захід не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю у один рік, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі:

— DVD-R-диск з серійним номером №CMDR47G-CFMWM03-6865 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

— Грошові кошти в сумі 3100 (три тисячі сто) гривень, чотирма купюрами номіналом 500 (п?ятсот) гривень із серійними номерами ЄК6911445, ЄЛ6759344, ЛБ5792611, ЄК7159338, п?ятьма купюрами номіналом 200 (двісті) гривень із серійними номерами ВЄ3017952, АС3690944, БЛ8186429, БЛ2141953, 3Г4386941, однією купюрою номіналом 100 (сто) гривень із серійним номером АЄ8903399, які знаходяться на зберіганні в камері схову АТ КБ «ПриватБанк», закріпленій за відділенням поліції №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, що розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Грушевського, 12А — конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб після проголошення.

Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1