Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №531/543/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

20.04.2026

єдиний унікальний номер справи 531/543/26

номер провадження 1-кп/531/97/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Варварівка Карлівського району Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, із середньою освітою, одружений, пенсіонер, не депутат, не військовозобов?язаний, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 05.03.2026 року, близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи на вулиці поблизу свого домоволодіння, що за адресою АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в ході сварки з ОСОБА_5 , наніс останній один удар долонею правої руки в область обличчя. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , відповідно до висновку експерта від 06.03.2026 року, отримала тілесне ушкодження у вигляді забою м?яких тканин правої лобно-скроневої ділянки, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження (пункт 2.3.5. Наказу N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року).

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав в повному обсязі та повністю підтвердив час, обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення. У скоєному щиро розкаявся.

Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних доходів громадян, що складає 510 гривень 00 копійок. Судові витрати відсутні.

ОСОБА_4 не заперечував щодо призначення покарання у вигляді штрафу.

Потерпіла ОСОБА_5 , щодо міри покарання підтримала думку прокурора.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене обвинуваченому знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень кваліфіковане правильно, вину повністю доведеною.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно 67 КК України, судом не встановлено.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_4 не є особою з інвалідністю, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не судимий. За місцем проживання характеризується негативно. Згідно ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 є проступком.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік, соціальне становище, відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, характеристику обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наслідки суспільно-небезпечних діянь, відсутність намірів уникнути кримінальної відповідальності, негативну характеристику, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції: ч.1 ст. 125 КК України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід не обирати.

Судові витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1